Горса, прийнявши експеримент Юли, постійно очищав її духовне тіло від осквернення, але воно щоразу поверталося.
Горса відразу ж оголосив про припинення експерименту з відділення душі.
Він почав створювати для Юли стабільне тіло.
Але й цей експеримент був невдалим. Яке б тіло він не створював, навіть майже точну копію Юли з її власної плоті, вона не могла довго тримати її душу.
Після кількох невдалих експериментів з поповнення почалося щось ще більш жахливе. Юла поступово забувала про свої колишні спогади і не хотіла думати, що вона була лише пісочницею Горсу.
І вона прийняла картини того, як Горса розправлявся з копіями, за спогади про те, що Гірса вбив її.
« Створити посудину, яка може назавжди прийняти душу Юли, дуже важко », — з захопленням сказав Горса. — З того часу я зібрав групу магів і почав масово набирати учнів, щоб розпочати експеримент про воскресіння з двох сторін: очищення душі та пошук підходящої плоті.
Але через кілька десятиліть ми не знайшли придатної посудини, яка могла б вміщати і захищати душу від осквернення.
Побачивши це, Горса раптом підняв голову і пильно подивився на Сола.
— То як тобі, Соле?
Соул здригнувся, і в його голові задзвенено.
Тіло Горси повільно нахилилося вперед. Його срібні очі ледь не вилізли з-під бинтів.
— Як тобі вдалося запанувати над чужим тілом і залишитися живим, без найменших ознак втрати контролю та осквернення?
— Мені дійсно цікаво.
Горса розкрив свої карти.
Він нарешті назвав справжню причину свого інтересу до Сола.
Але це відкриття спонукало Сола похитнутися. На мить він навіть згадав грубе відчуття чорної шкіри на конвеєрі в морзі.
Він зковтнув, і його ледь не зупинило серце повільно забилося знову.
« Ще не все так погано. Якщо б мій наставник дійсно хотів мене розрізати, йому не потрібно було чекати до цього моменту, і вже тим більше мені не треба було про це говорити." - намагався заспокоїти себе Сол, щоб прийти в свою душу. « У цьому світі вихід душі з тіла і вселення не є чимось рідкісним. Моя особливість лише в тому, що я можу ігнорувати відторгнення тіла. Але якщо розповісти про це, то я загалом можу винести це на обговорення і дослідити разом з наставником."
Мозок Сола працював на межі. За короткий час він вже вирішив, що робити далі.
— Я... Я не хотів. Я прокинувся вже в цьому тілі.
Соул не заперечив. Було б безглуздо заперечувати той факт, що він уже був відомий перед Горсою.
Краще було з переляканим виглядом зізнатися. Спочатку визнати те, що не так вже й важливо.
— Я й сам не знаю, чому я вижив. Я раніше не був магом, просто звичайною людиною. Я навіть не знав про маги, я з маленького містечка...
— Хех, не потрібно про це, — недбало махнув рукою Горса. - Мене не цікавить твоє минуле. У перший же день, коли я тебе побачив, я вже зрозумів, що ти не маг. Твій талант до ментальнії сили хоч і великий, але він як необроблений діамант. Якщо ти вже не чарівник, то навіть якщо раніше був королем, для мене це не має значення.
Він підняв вказівний палець і легонько торкнувся свого чола.
- Я навіть підозрюю, що особливість твоєї душі не в тобі, а у тому, як з тобою сталося після того, коли ти покинув своє початкове тіло і до того як увійшов у це, теж належить звичайній людині. Або це можна назвати своєрідним викривленням, що приніс позитивний результат.
Соул злегка приохотив рот.
Він ніколи не думав про це.
У нього не було жодних спогадів про свою смерть в минулому житті і вселенство у цю. Він навіть не задумувався, чому має такий сильний талант до ментальнії сили.
В його попередньому житті слова "переселення" не були чимось новим. Вони згадувалися в безлічі романів.
Але в більшості романів це було лише вступом, і ніхто не заглиблювався у їхній принцип.
Що до підсилення ментального таланту, то Сол просто списував це на посилення душі через переміщення між світом.
Але як саме вона посилювалась, він ніколи не задумувався.
Це питання було для нього занадто далеким. Без сили мага четвертого рангу і вище, як можна було розгадати загадку переміщення між світом?
Але сьогодні, після нагадувань вчителя Горси, Сол раптом зрозумів, що потрапив у пастку власного мислення.
У світі з безліччю вищих сил, переміщення можливо і не було чимось рідкісним. Його єдина особливість була в тому, що він прийшов із світу з абсолютно іншими базовими законами.
Цей світ дуже відрізнявся від світу магів. Щоб повернутися додому, потрібно було просто рухатися в просторі.
Горса не перешкоджав роздумам Сола. Він знав, що у того є секрети, але на даний момент його цікавила лише причина особливо його душі.
— Я не пам’ятаю, що відбувалося в той час, — Сол намагався пригадати перехідний період між моїм колишнім і теперішнім життям, але нічого не зміг.