Хто б міг подумати, що людина перед ним зупиниться, не повернеться, але його голос дійде до нього.
- Де Хейден?
- Старший ученик Гейден? — Кулом тільки злегка підняв голову і подивився на Сола. - Він попросив дозволу залишити Башню місяць тому. Його тут більше немає. Зараз я відповідаю за другий морг.
Вже покинув Байшню?
Сол сухо кивнув і, не звертаючи більше уваги на Кулому, пішов у темний коридор.
А Кулом стояв на місці і, тільки коли фігура Сола зникла в коридорі, підняв голову і подивився вглиб другого поверху східної вежі.
« Це, здається, був старший учень Сол», — на голові Куломуа сиділа фея-компаньйон, схожий на брудного монстра. Вирази їхніх облич були синхронні: розширені очі і прочинені роти.
— Боже, як він змінився. Його аура стала ще сильнішою. Чи він вже став учнем третього рангу?
Сказавши це, Кулом сам кілька разів похитав головою.
- Неможливо, неможливо. Скільки він залишався на другому ранзі?
Але, хоч він і заперечував це на словах, в душі він був впевнений, що Сол вже просунувся.
— Ах, я теж хочу стати таким же сильним учнем і щоб Господар Вежі помітив мене та взяв у учнів. Гуа-гуа, як думаєш, у мене є шанс?
Фея-компаньйон на його голові підстрибнула, вирвавши занурений в мрії Кулому з реальності.
— Ой, — відразу підскочив і хлопчик. - Треба ще йти за матеріалами. Якщо запізнююся, сестрёнка сгниет.
Соул не знав про шок лише учня першого рангу Кулома. Він все ще був здивований раптовим відходом Гейдена.
« Другії наймають собі помічників, а вони з радістю погоджуються. А як я захотів набрати помічника, так той заздалегідь втік? "
Він похитав головою і зі складними почуттями штовхнув двері, увійшовши на другий склад.
Приблизно через місяць він нарешті повернувся сюди. Цікаво, як поводився старший учень, який змінив його на роботі.
На складі учень, який змінив Сола, тримав у руках запальничку і підтримував кількість запалених свечок.
Побачивши його обличчя, Сол здивувався.
— Куджин?
Коли Кужин побачив Сола, то лише злегка кивнув і знову повернувся, щоб розпалити лампи.
- Почекай мене. Ці свічки сьогодні не дуже слухняні. Потрібно підтримувати їх ментальною силою, щоб вони знову не погасли.
Куджін все-таки багато років працював на другому складі і був дуже досвідченим.
Сьогодні деякі світильники так само гасли, і кількість запалених свічок вже майже впала нижче дів’яноста.
Куджін обережно запалював свічки і стежив, щоб полум’я не погасло відразу. Саме завдяки його досвіду, якщо б на його місці був хтось інший, він би вже, напевно, давно був у паніці і весь в поту.
Водночас, будучи доглядачем складу, чия робота відібрав Сол, Куджін хотів би заодно блиснути перед ним.
Але, старанно підтримуючи полум’я, він не помітив, що Сол, коли побачив, як кількість запалених свічок впала до критичної оцінки, почав глянув на рівнозалежних рядів трупів.
І ось, який запалив свічки Куджін виявив, що його робота раптом стала неймовірно легкою і гладкою.
Кожна свічка запалилася з першого разу. Не потрібно було стояти і чекати кілька хвилин, спостерігаючи чи вона не згасне знову.
Він запалив двадцять свічок підряд, а потім, відклавши запальничку, з подивом озирнувся став набагато світліший зал. Йому здалося, що все це було уві сні.
— Здається, криза минала. Не без причини ви — старший учень Кужин з усмішкою, щиро похвалив його Сол. Потім він впевнено крокував і пройшов повз трупи до свого лабораторного столу.
Його погляд ковзнув по шафах і столі, переконавшись, що залишені їм печатки цілі. Його ментальні мітки теж не змінилися.
- Вам потрібно ще щось перевірити? Я в будь-який момент готовий передати справи, — Куджін, несучи запальничку, теж підійшов. На його обличчі була прихована щаслива усмішка. Очевидно, його трохи зворушило те, що він запалив понад двадцять свічок.
— Все гаразд, — обернувся Сол до Кужини. Одного разу він зірвав з себе плащ. - Але я щось не пам'ятаю, щоб у від’їзді передавав речі вам.
— З тим учнем, з яким ви домовлялися, він пропрацював три дні і знайшов наставника Каза. Він дуже вміло відклав запальничку і дістав журнал обліку.
- Чому? — Не зрозумів Сол.
Рухи Кужина на мить замерли. Лише через секунду він дав журнал Солу.
— Не всі наважуються безпосередньо спілкуватися з наставниками. Особливо йому не пощастило. Протягом перших трьох днів його викликали наставник Рам і анзе для доставки матеріалів. Врешті-решт, йому ще й довелося пів дня допомагати наставнику Анзе. Кажуть, коли він повернувся, він був вже майже не в собі.
Коли Сол працював на другому складі, такого не було. Він міг місяця чекати на завдання, тому іноді навіть забував про роботу.
« Новоприбулий, побачивши мою роботу, був заляканий наставниками... Невже вони зробили це навмисно, щоб змінити відповідального за склад? Невже Кужин... і є той, хто підтримує мітку?» - таємно роздумував він.
Але Соул швидко відхилив це припущення.