Соул міг вільно входити в приватну бібліотеку на дев’ятнадцятому поверсі, і це привернуло увагу тих, хто був у курсі.
Здається, що вони вважали Сол вже став учнем Господаря Вежі.
Так сказати, особистим учнем.
Але Сол і досі вагався визнати ці стосунки.
Але навіть якщо він і не міг їх визнати, то Сол розумів, що йому вже ніщо.
Тоді доведеться вийти на сцену.
— Особливе зібрання? Чим вона особлива? — Соул трохи зацікавився.
— Вчора повернулася група учнів третього рангу, вони принесли багато гарних матеріалів. У таких випадках ми проводимо спеціальне зібрання, запрошуємо деяких учнів третього рангу та найвидатніших студентів другого, щоб обмінятися досвідом і матеріалами.
Ло Кай розводив руками.
— З того часу як ми стали учнями другого рангу, нас ніхто системно не навчає. Ми можемо лише самостійно вивчати і звертатися до наставників з конкретними запитаннями. Але учнів так багато, а наставник один. Звичайно, він не може відповісти на всі наші запитання. Тому платформа для спілкування на одному рівні - це найкраща можливість для навчання.
Сол був змушений визнати правоту Ло Кая. Якби не той факт, що за створення "Группи взаємодопомоги" було заховано якісь його особисті мотиви, то він дійсно зробив би для учнів Вежі добре діло.
— Я зрозумів. Коли і де?
- Через три дні, о дев'ятій ранку, в кімнаті для занять третього рангу на 13-му поверсі східної вежі. Як тільки прийдеш, відразу побачиш.
— Потрібно запрошення?
— Іншим учням другого рангу потрібно, а тобі - ні. Ло Кай подивився на сіро-білу шкіру Сола і промезано посміхнувся. — Твоя трансформація тіла така ж помітна, як і Конші. У Башні чарівників тебе ніхто не сплутає.
Після того як Сол погодився взяти участь у цій зустрічі, Ло Кай з готовністю поступився йому.
Хоча коридор східної вежі був досить широким, цей жест було чітко видно.
"Група взаємодопомоги" навмисно намагалася задобрити Сола.
« Без сумніву, це все вплив тих чуток. Але цей хлопець Ло Кай ... Навряд чи він дійсно робить це через повагу до Господаря Вежі, - Сола не було тіні самовдоволеності. Він поспішив назад на другий склад.
Молодий бібліотекар все ще був у нього в животі, і хто знає, що могло б статися, якби він повернувся занадто пізно.
Благополучно минувши бронзові двері, Сол пішов по безлюдному коридору.
Проходячи через кімнату, заставлену ящиками перед входом на склад, він раптом зупинився.
Невідомо чому, але йому здалося, ніби за ним хтось спостерігає.
Соул озирнувся, але не виявив нічого підозрілого. Коли він увійшов у стан часткової медитації, відчуття чужого погляду зникло.
Він злегка нахмурився, але в результаті все ж пірнув на склад.
Невдовзі після того, як Сол зайшов з стелі капнула чорна тінь.
« Його ментальна сила стає дедалі сильнішою. Здається, не можна буде стежити за ним таким чином." - Юла потрохала свої губи, а потім її тіло перетворилося на чорну слиз і проскотилося під кам'яні плити підлоги.
А Соул, ввійшовши на склад і закриваючи двері, ніби невзначний кинув погляд на стелю.
Потім він пройшов повз рядів трупів і високих стелажей і, в світлі білих свічок, неквапно підійшов до лабораторного столу.
Сьогодні перо для повідомлень мовчав. Жоден наставник не дав йому завдання.
Цікаво, що Кужин також мав такий спокій.
Соул відсунув стілець, сів, дістав нове заклинання 1-го ранга, яке він нещодавно вивчав, і почав аналізувати необхідні для нього складові руни.
Але невдовзі він вже дивився у порожнечу, занурившись у свої думки.
Однак у місці, яке не було б доступним для сторонніх очей, Днівник Сола вже вилетів.
Потім, піднявши кінчик вказівного пальця правої руки Сола, він почав біліти, ставати прозорим і поступово подовжуватися.
Цю ідею Солу підказала малачка Водоросль. Перевертання частини свого духовного тіла в щупальці значно покращило гнучкість і ефективність « охоти ».
Але навіть у такій формі Сол не міг доторкнутися щоденника.
Нездатність торкатися Локатора, зрозуміти його структуру, не дозволила Солу перетворити Днівник у свій власний Локатор.
Але за останні кілька днів, читаючи нову книжку « Як вибрати придатний для себе Локатор», він почерпнув багато нового.
Щоб перетворити щоденник у свій Локатор, йому, по-перше, потрібна була більш глибока і стабільна зв'язок з ним.
По-друге, йому потрібно було переглянути свій власний позиціонування.
У нього вже було достатньо інформації про різні речі, інакше він би почав вивчати.
Повертаючись до справжнього моменту, коли з кінчика пальця Сола витягнулася нитка духовного тіла, вона наблизилася до Днікініки і почала передавати йому енергію.
« Тут є добре духовне тіло. Щоденник-братець, не міг би ти потримати його у себе деякий час? "
Ледве Сол про це подумав, як Днівник, наче від якогось поштовху, зайшов і розкрився на останніх чорних сторінках.