З того часу як вони зрозуміли, що тіло Сола може поглинути духів помсти, він і старий постійно думали про те, щоб з допомогою Сола втекти.
Але старий, який діяв першим, вирішив приховати це від Сола, сподіваючись спочатку вибратися з бібліотеки, а потім вже домовлятися. Так у нього було б більше козирів.
Але в результаті його застав Господар Вежі, і все пішло прахом.
У хлопця ще був шанс ризикнути, але після десятків безсонних ночей він все ж вирішив зізнатися Солу і з його допомогою покинути бібліотеку.
Якби той погодився, його шанси таємно покинути бібліотеку значно зросли б. Але якщо б Сол відмовився, він міг би докласти Господаря Вежі і тоді йому не сподобалося б.
І він, мабуть, повторив би долю старого.
На щастя, цього разу він виграв!
Як відбивання його настрій, білий туман навколо задрижав ще сильніше і ось-ось повинен був розсіятися.
Соул ступив вперед і простягнув до молодого чоловіка руки.
— Не двигайся.
Молодий чоловік поспішно випростався і застиг, не сміючи поворухнутися.
Потім руки Сола знову стали прозорими, і було видно лише те, що костяні долоні лягають на плечі молодого бібліотекаря.
Соул почав уявляти собі Схему Порчі, і духовне тіло його пальців вирвалося назовні.
Вирвавшись, воно відразу перетворилося на товсте і довге щупальця восьминога, яке в одну мить розкрилося та щільно окутало юнака.
На обличчі юнака з радістю чекала несподіванка. Тільки тому, що Сол сказав « Не рухайся» він ледве стримався, щоб не втекти.
У наступній секунді щупальці, яка міцно обвищила юнака, сильно стиснулося. Безчисленні присоски розкрились, наче великі роти, і, як желе, з хлюпанням втягнулись у себе молодого чоловіка!
В останню секунду Солу здалося, що він почув крик молодого чоловіка.
Величезний потік енергії був поглинаний пожираючим духовним матеріалом Сола. Його так "змарилося" що йому довелося на мить заміряти, перш ніж він зміг рухатися.
Щупальці втягнулися назад, руки знову стали сіро-білими, і густий туман навколо розсіявся.
До того ж туман, здавалося, був наляканий і більше не смів наближатися.
У місці, де стояв Сол, його профільтрували десятки разів.
Але це дивне явище тривало недовго. Перед тим як Сол вийшов з книжкової зони бібліотеки, білий туман знову окутав його.
Покинувши книжкову зону, Сол дістав книжку, яку хотів узяти.
« Здається, що Біблія мене поглинула. Що тепер робити з книгою?»
Він подумав про це, як побачив у куті коми, що обхопив себе руками бібліотекаря середніх років.
Соул слабо посміхнувся і підійшов.
- Привіт, я хотів би взяти цю книжку.
Бібліотекар середніх років нарешті підняв на Сола очі, сповнені жаху. Схоже, він вже про все здогадався. Він сказав, що дрейжаним голосом буде ціна.
Потім, трохи розслабившись, він сам же її трохи знизив.
Соул з радістю погодився, зробивши вигляд, що він не вводив у них бібліотекаря, через який тепер робота додалася.
« Зекономив 3 магічних кристали», — він з задоволенням поклав книжку в бічній кишені свого плаща.
Але коли він вже збирався йти, біля входу в бібліотеку він зіткнувся з людиною.
Це був давно невідомий їм голова "Группи взаємодопомоги" Ло Кай.
З того часу як Сол і Корі виявили, що Ло Кай використовує паразитів для контролю над новими членами «Групи взаємодопомоги» з числа учнів першого рангу, вони намагалися уникати контактів з цією організацією.
Лише час від часу вони відвідували одне чи два обмінні зустрічі, щоб придбати необхідні матеріали.
А Лоа Кай, здається, також боявся цих двох видатних учнів і більше не запрошував їх на зібрання молодших.
Соул і досі не знав, навіщо Ло Кай контролював тих учнів першого рангу.
Але не для чогось доброго.
Ло Кай до сих пір був учнем другого рангу, але не виказав тієї тривоги, що була у Конші.
Невідомо, чи він був впевнений у собі, то вже змирився.
У всякому разі, йому було вже близько 30.
— Давно не бачилися, Соле. — Недарма ти - це ти. Вже другу трансформацію провів.
- Привіт, старший учень Ло Кай. Це лише невеличке вдосконалення, нічого особливого, — що б він не думав, зовнішній Сон залишався ввічливим.
Схоже, Ло Кай дійсно спеціально чекав його біля входу в бібліотеку. Мабуть, хтось повідомив йому про його місце розташування.
Соул згадав тих нових учнів, яких він бачив перед входом в бібліотеку. Схоже, в « Гупку взаємодопомоги» стала нова партія.
— Не напружуйся так. Я прийшов лише для того, щоб запросити тебе на спеціальне зібрання через три дні, — Ло Кай з посмішкою підвів Солу. — З вашим теперішнім статусом тобі, мабуть, вже не про що турбуватися?
Відколи Господар Вежі врятував їх від "Земного корабля" і забрав Сола з собою, вони більше не були таємницею.