Але тут перед очима затуманила чорна тінь. Як голодний пес, вона побігла вперед і одним махом проковтнула неглибоку рослинку разом з горшкою.
Кутики губ Сола дёрнулись. Дивлячись на крихітку Водоросль, яка похитала кінчиком щупальця, немов п'яна, він сказав:
- Ще раз їстимеш що завгодно, я тебе поріжу!
Малюк Водоросль тремтіла, чи від побічної реакції.
Соул поспішно підтягнув її до себе і кілька разів оглянув з усіх боків.
Соул з полегшенням зітхнув, переконавшись, що все гаразд.
— Я знаю, що ти - магічна істота сили Землі, але це не означає що ми можемо їсти все підряд! Ти не бачила, що земля в горщику теж стала сірою? Якщо електрошок не повністю убив активність нового розчину, ти що, хочеш змінити собі колір?
Виплюнь, ну-но виплюни!
Малюк Водоросль вперше дістався до Солу, і йому стало сумно втягнутись у шию.
Коли він подивився на позосталий новий розчин і не повністю розсипався сірим порошок, то стиснув зуби й вилив там весь духовний матеріал.
Через збільшення кількості розчину швидкість розріджування сірого порошку зросла, і незабаром в тиглі не залишилося ні крихти.
Соул декілька разів завадив скляною паличкою, зрозумів, що все розчинилося повністю і тільки потім встав та витягнув з шафи зілля — « Захисту серця».
Артефакт, який можна було б використовувати з першого по третій ранг!
Він залпом випив зілля, підійшов до тиглю, зупинив магічне коло і, чекаючи, поки слабкий електрична реакція повністю припиниться, спостерігав, як сірий розчин почав повільно застигати.
Сонце нахмурилося, пригадуючи мутацію рослини.
Але, незважаючи на внутрішній страх, його руки без вагання занурилися в тигель з рішучістю обреченого.
І сталося щось дивовижне.
Сірий розчин сам почав вилазити по руках Сола. Його не потрібно було ліпити і прикривати.
Але коли Сол побачив, як сірий розчин збирається перетворити його руки на два чорних цементних стовпи, він затурбувався.
Він намагався надати новому матеріалу форму рук, але варто було йому відпустити, як матеріал відразу ж повертався в вихідний стан.
Соул не панікував. У такі моменти потрібно було покладатися на теорію.
Якщо взяти до уваги формулу нового матеріалу, то відразу ж, наче слайди, промайнула перед очима Сола.
Він закрив очі, його духовне тіло заробило на межі. Його ментальна сила, яку можна було б назвати колосальною в порівнянні з іншими учнями, безперервно вилилася у його руки.
Протягом наступної секунди руки, які щойно були цементними стовпами, самі собою прийняли форму людських рук.
Крім того, виліплені ментальною силою руки були як живі. На них були не тільки нігті і зморшки на шкірі, але ментальна сила навіть відчувала під шкірою капіляри та м'язи.
Вони точно повторювали людські руки Сола!
На обличчі Сола з'явилося здивування і радість, але не пройшло й трьох секунд, як в лікті він відчув гострий біль.
Соул швидко підняв руки і з жахом виявив, що на місці обрізання його справжніх рук сірий розчин почав роз’єднувати їх. Але болю він не відчував, наче в розчині було якесь знеболювальне.
« Це початок... Поглинання мого тіла?»
Для трансформації за допомогою "пластиканої кістки" Сол давно розчинив тіло та шкіру на обох руках, від ліктя до кінчиків пальців залишилися тільки білі кості, і лише завдяки якійсь силі темряви він міг все ще спритно керувати руками.
Але зараз новий матеріал, створений Солом, схоже, хотів вирватися за межі передпліччя і рухатися вище.
Він не дуже панікував. Врешті-решт, кожна його трансформація тіла була ходінням по канату. І поки не з’являвся щоденник, Сол вірив, що його почуття рівноваги найкраще у світі.
Звільнений від страху перед невідомим, він підняв руки і почав розглядати їх.
Коли тіло розділялося, то виступала червона кров. Але коли кров сковзнулася з сірим розчином, вона відразу поглиналася і також ставала серою.
Капіляри, вени, артерії... У міру того, як роз'єднання розросталося, все більше судин, нервів і м"язів потрапляли у сірий розчин.
Коли маленькі рибки чистять омертву шкіру, то Сол поклав свою ментальну силу на кордон між сірим розчином і шкірою.
Через кров'яний тиск сірий розчин поки що всмоктував тільки кров, яка витікала з рани. Але коли Сонце збільшувало площу контакту, він відчував, як сіре поступово придушує червоне і починає проникати в його судини у зворотному напрямку.
Порівняно з твердими м'язами та кістками, рідка кров була найпростішою частиною поглинання і об’єднання.
Під навантаженим спостереженням Сола сірий розчин нарешті прорвався через бар'єру і кинувся у складний лабіринт судин його рук.
І що ще більше здивувало Сола, так це те, що всередині штучних рук, створених з сірого розчину, на образ і подобу його справжніх, також почала формуватися структура, схожа на судини.