Він подумав, що зможе розповісти Кіру про найболючішу здатність Віктора.
Віктор, можливо, не настільки сильний у бою, як ви, але він може затуманювати свідомість і пам'ять. Коли я тільки увійшов у маєток Ральфа, я незрозумілим чином прийняв його за свого брата. Лише через багато років я зрозумів, що потрапив під його вплив.
Він не встиг домовитися, як це зробила Кір, стоячи спиною перед ним.
Звичайно, коли вона зустрілася з Солом, то відразу стирла з обличчя несподіваний вираз.
— Кхм... Хоч він і приховував свою силу та придушував магію, але все-таки він був творцем другого рангу. А ти зміг вирватися з-під його контролю ... Ти учень Горси?
Як на це відповісти? Зрештою, Соул не отримав офіційного визнання від Господаря Вежі.
Справді, пан Вежі навчив мене багато чого.
Прямолінійна Кіра відразу ж вирішила, що її здогада правильна.
— Він ніколи б не возився з чужими учнями, так що ти точно його учень. Якщо порахувати, ти вже п'ятий. Сподіватимемося, твоя доля вийде краще ніж у інших.
Кіра змірила Сола серйозним поглядом.
- Виглядаєш тоним і дрібним. Скільки тобі років?
— Э-э, чотирнадцять.
— Ц-ц-ць... — Зненавиділа мовою Кіра. - Такий маленький. Скільки ж часу на цей раз Горса збирається витратити для вирощування іншого піддослідного?
"Піддослідного?"
Соул « підстрибнув від страху» і відразу ж уточнив:
- Пані Кіра, що ви маєте на увазі під « експериментним»?
Але Кіра зовсім не бентежило те, що проголошувалось і безжально махала рукою.
— Не напрягайся. Офіційні маги розводять новачків не через бажання поширювати знання. Вони не такі безкорисливі. Або їм потрібні помічники, або вони вирощують матеріал. А тим, ким зрештою стануть учні, залежить від їхніх власних здібностей - в якій області вони зможуть бути корисними магу.
Кіра, схоже, звикла до такого становища речей і не думала, що її слова можуть налякати звичайного учня.
— Пані Кіра, — обережно почав Сол. — Я знаю, що Господар вежі проводить один складний експеримент. чи зможу я йому допомогти.
— Зараз - точно ні. Навіть у трьох попередніх учнів Горси, на мій погляд, шансів було небагато. Але твоя ментальна сила дійсно... Надзвичайно. Можливо, коли станеш офіційним магом, зможеш йому допомогти.
На її обличчі на мить промайнула тінь струму.
- Зрештою, ми чекаємо вже стільки років. Може, у нього і вийде.
Здається, Кіра знала, що робить Горса.
Чи Господар Вежі дійсно намагався воскресити Юлу? Хоч він зазвичай здавався дуже м'яким, але на божевільного був зовсім не схожий.
— Пані Кіра, вы... Ви знали пані Юлу?
Кіра відвернулася, і Сол не зміг розгледіти вирази її обличчя.
— А, звичайно, знала. Моя двоюрідна сестра, дружина вашого Господа Вежі. Та ще впертиця, іноді хотілося її придушити.
Можливо, Юли навіяла смуток або гнів Кіру, але до кінця шляху вона не пропустила ні слова і не дала Солові можливості поставити нові запитання.
Холодна аура, що вийшла від Кіри, змусила Сола замовкнути. Зрештою, якщо він розлютить її, вона може просто скинути його з птиці і на цьому все закінчиться.
Лише за годину польоту на гігантській птасі вони дісталися до місця призначення.
Перед очима Сола з'явився знайомий, простий і віддалений силует Вежі магів.
Він із захопленням подумав, що ці скакуни — чудовий засіб пересування. Соул вже почав уявляти, як, ставши сильнішим, також заведе собі велику летючу пташку для поїздок ... або для хвастощів.
Наближаючись до Байшни, Кіра наказала птахіві зменшуватися.
Як одна з небагатьох чарівників другого рангу на західному континенті, Кіра не можна було заходити в Башню через наземний вхід для учнів.
Вона приземлилася разом з Солом прямо на вершину Вежі.
У той момент, коли кігті гігантської птиці торкнулися перила на даху, з маленької дверцята вийшов Горса.
Соул поспішно зняв « скам’янілий рух » і зіскочив з спини птаха.
— Господаря Вежі, - він підвівся і з повагою вклонився Горсі.
Горса, одягнений в червоний-коричневий плащ з капюшоном, кивнув, знайомий Велев Солу стояти за його спиною.
Соул швидко підкорився.
Тільки після цього Кіра вистрибнула з птахів.
— Місце, де з’явилася буря душ, було набагато ближче до вашої Башни. Як так вийшло, що я вже добралася а ти ще не з'явився?
Кіра злегка здерла підборіддя і раптом посміхнулася.
— Чи не почалося у тебе таке викривлення?
Обличчя Горси було приховано під капюшоном, і Сол не міг бачити його вирази.
Він почув тільки, як той повільно вимовив своїм м'яким голосом:
- Будеш і далі нести нісенітницю, я тебе вб'ю.
Вираз на обличчі Кіра відразу застигло. Вона більше не торкалася теми стану Горси і, вказавши на Сола, сказала:
- На твоїй території з'явився невідомий маг другого рангу, а тобі все одно? Я спеціально врятувала твого хорошого учня.