- Що вам потрібно, старший брат? — Не ходив навколо да коло Соул.
—... — Фергюсон побачив, що Сол відразу перейшов до справи і трохи замився.
— Передумали, старший брат? Якщо зараз відкажитеся, я не буду заперечувати.
- Це ж перший раз. Я не буду ускладнювати. Мені потрібна одна свічка зі складу. Не шматок, а ціла. Вона не пронумерована, і на складі їх багато. Думаю, ти не боїшся взяти таку річ?
— Така проста річ. Чому ви не візьмете будь-яку в коридорі? — Схрестивши руки на грудях, запитав Сол.
— Свіжі в коридорі й на складі зовсім різні, — знизив голос Фергюсон. — Ті, що в коридорі, щодня перевіряють. А про ті, що на складі, знаєш тільки ти.
Соул не намагався.
— П'ятсот магічних кристалів.
— Неможливо, — каже Фергюсон, нахилившись подивився на Сола зверху вниз. У його очах проминула іскра. — Це лише свічка. Я можу дати тобі максимум двісті.
— П’ятсот, — простягнув руку Сол. — Або до побачення?
Щіки Фергюсона смикалися, але він все ж дістав через пазухи мішечок з кристалами і флакон із зіллям.
— У мене немає з собою стільки. Це флакон зілля ілюзій, він коштує як мінімум сто п'ятдесят.
Сол взяв мішечок і без церемоній відкрив його, просканувавши ментальною силою.
Магічні коливання були чистими. Приблизно чотириста, плюс зілля - дійсно більше п'ятисот.
Те, що Фергюсон так легко зараз платить, ймовірно, означає, ніби він думає, Що потім зможе шантажом все повернути.
« Чекайте тут, старший брате, — з задоволенням забрав усе Сол.
...
Він увійшов вглиб другого складу, пройшов повз трупів, які вже поверталися на свої місця і заодно перерахував палаючі свічки - їх все ще було більше ста, — і, вичекавши час, вийшов.
Коли Сол знову штовхнув праву стелю металевих дверей, Фергюсон стояв зовні і закрив очі. Від нього виходила могутня аура учня третього рангу.
Але, побачивши таких сильних, як Байрон, Білл і навіть Герман, Солу здавалося, що Фергюсон чогось не вистачає.
Соул підійшов і простягнув йому коробку.
Фергюсон, відчувши, що хтось вийшов, відразу відкрив очі і побачив коробку.
Він схопив її, просканував магією і ментальною силою.
- Чому червона?
- Маскування.
Фергюсон мав погане передчуття.
— Я перевірю на місці.
— Перевірите? — Серце Сола стиснуло, але на його обличчі з’явилося нетерплячість. - Тут?
— Тут темрява, в якій нічого не приховаєш. Отже, це найбезпечніше.
Сказавши це, Фергюсон дістав мініатюрний ліхтар і поклав його в коробку.
Щелк!
Червона свічка відразу спалахнула білим полум’ям.
Він пильно подивився на неї і, переконавшись, що полум'я біле, нарешті заспокоївся.
— А ти чесний, бо отримав товар Фергюсон, який до цього був серйозним і нарешті посміхнувся.
Але коли він підняв очі, щоб навчити цього пожадливого новачка, перед ним раптом з’явилися незліченні людські обличчя.
Рука Фергюсона здригнулася, і він мало не упустив коробку.
Біля нього стояли незліченні мертві, з закритими очима, трупи!
"Толпа трупів!!"
Фергюсон, який таємно співпрацював з Кужином, звичайно, знав, що це за трупи.
Це був один з заборон другого складу!
Кожен труп був пронумерований. Кожен з них за життя був сильним учнем, а то й офіційним магом!
Усі заборони!
Фергюсон на мить перестав дихати. Він просто відчайдушно обертав очима, намагаючись знайти вихід.
Його погляд раптом застиг.
Там, в центрі натовпу стояв Сол. Єдиний, хто дивився на нього з відкритими очима.
Соул був ще більше наляканий, ніж Фергюсон.
Він вже одного разу бачив, як його оточують трупи і знав, що якщо не порушувати заборони, то в загальному, небезпеки немає.
Його лякало те, як ці трупи змогли вибратися з складу?
Це що, заборони складу перестали діяти, або це він щось зробив не так?
Поки він не зрозумів, що вирішив: ворог не рухається — і я не рухаюся.
Соул зробив вигляд, що він один з трупів і мовчки дивився на Фергюсона.
Соул, який змішався з натовпом, і не підозрював, що за ці кілька секунд пережив Фергюсон.
Той, ледве схопив червону свічку, щоб втекти, як раптом з неба опустився величезний сокиру і розрубав йому голову навпіл.
Невдовзі Фергюсон знову потрапив у темний коридор, цілий і неушкоджений.
Він зрозумів, що все це було лише ілюзіями.
Але він не встиг нічого зробити, як земля під його ногами перетворилася на болото. Як би він не бився, то не міг вибратися і в підсумку міг лише дозволити бруду заповнити його рот та ніс, покрити його з головою.
За мить до того, як він задихнувся, Фергюсон знову прокинувся.
Але потім він був проколений гострим клинком, з'їв безліччю черв"яків, блукав у темряві до повного виснаження...
Він боровся зі смертю в усіх її проявах, важко повертаючись у реальність і відразу знову впавши на прірву.
Коли він вже був на межі божевілля, його раптом окутав білий електричний розряд.