Але Горса відмовився, а натомість попросив герцогство допомогти йому керувати його землями і вимагати тільки щорічну данину.
Соул здивувався, але відразу подумав, що це в дусі Господаря.
Якщо Горса прибув на Західний континент сам, то в нього не було ні сил, ані часу займатися внутрішніми справами.
Але Сол не сподівався, що він навіть не шукатиме губернатора, а просто поверне величезні території їхнім колишнім господарям.
Герцогство Кема, мабуть, було в захваті.
Навіть якщо б вони просто вправляли частиною землі, то могли б відновити свої сили.
— Тоді як пані Юла вийшла заміж за Господаря? — Сол питав не з благородної цікавості. Смерть Юли була явно пов’язана з справжньою метою Горси.
Що це було: воскресіння улюбленої людини чи експеримент проти осквернення?
Тільки знаючи ціль, можна було правильно спланувати хід експерименту.
— У той час Юла вже була офіційним магом першої ранги, спеціалізувалася на темряві і мала одержимість вивченням душ. - А Горса спеціалізувався на світі. Коли вони зустрілися, то посперечалися з однією темою.
- Який? — Сол наволожив вуха.
- Чи може душа... Чи існує незалежно від тіла?
« Душа... Незалежне існування? Так це ж привид!" - Сола пронісся в голові всі дивні речі, які він бачив у Башні.
— Звичайно, не в формі духу! Ця цільна, незалежна від ясної свідомості духовне тіло, а не спотворений, в будь-який момент, який може обезчислений незнаним склепінням, — Віні трохи розхвилювалася, але знову затихла.
Вони довго сперечалися, але ніхто не міг переконати іншого. Тому Горса і забрав Юлу. Ха, герцогство Кема відразу ж з радістю оголосило, що вони одружилися.
« А Господар та пані Юла — хто за яким поглядом? »
Вині не відповіла. Червона свічка вже згоріла на третину, а її біле полум’я було надзвичайно гладким.
— Вони справді стали чоловіком і дружиною. Але одного дня, прокинувшись, Юла побачила, що прикута до темної лабораторії. А Горса своїми руками вкрив їй череп, зідер шкіру і зробив з неї рожеві бинти.
Говорячи це, Віні повільно встала і повернулася до Солу.
Соул мало не побачив у її чорній тіні брудну посмішку.
« Горса сховав череп, а потім за допомогою ненависті, смутку і страху обмотав себе рожевими бинтами ». Так він зміг протриматися трохи довше.
Аж ось вині простягнула руку і, доторкнувшись білого полум’я, погасла його.
« Запах приємний, але він дає лише тимчасовий спокій », — прибрала Біні руку. Її плоска голова раптом повернулася на дев'яносто градусів і подивилася на Солу. — Скажи, якщо одного разу череп і шкіра пані Юли перестануть діяти, що робитиме Горса?
Соул не відповів.
- Хе-хе-хе... — Вині нервово розсміялася. Її фігура почала блювати і зникла.
Соул мовчки стояв на місці. Він лише прослизнув майже десять хвилин і побачив околиці.
Червона свічка зникла, а натовп трупів, невідомо коли, повернулася на свої місця.
Чорна тінь Віні зникла. Можливо, повернулася до Горси.
Хоч Віні була під його контролем, але не була повністю позбавлена свободи. Інакше вона б сьогодні не прийшла і не розповіла всього цього.
Але це правда або брехня, і які були її наміри — поки було невідомо.
— Віні - це і є пані Юла, просто вона не хоче цього визнавати, — сказав Сол зі столу червону свічку.
Він сховав її і одночасно перевірив чотири рани на своїй руці. На жаль, жодна не зажила.
Те, що його око відновився, ймовірно, було пов'язано з чимось іншим.
...
О другій годині дня Сол вирушив у кімнату Кужина.
Він чекав на нього, як очікувалось.
— Старший брат Куджін, будь ласка, передайте Фергюсону: у два п’ятьдесять і більше кристалів. Якщо спізниться, я буду вважати, що він відмовився від угоди.
Кужин помер, і навіть кивнути не встиг, а Сол вже розвернувся і пішов, не залишивши й шансу на обговорення.
Кужин довго з похмурим виглядом дивився йому слідом, а потім пішов в інший бік.
...
Потім Сол вирушив до лабораторії наставника Каза.
Анжела, яка як і раніше там працювала, побачивши Солу, схопився зі стільця.
— Я... Я сьогодні принесла їжу.
« Дякую, що не голодний », — з усмішкою кивнув Сол.
Він підійшов до шафи, відкрив одну з дверей, дістав ляльку і повернувся до Анжелі.
- Арендую ляльку.
— Г-добре, — відступила на півшага Анжела.
Одна рука — гроші, інша - товар.
Узявши ляльку, Сол ще деякий час поблював на Башні.
Спочатку зайшов до Лайти, а потім до Байрона.
Нарешті, повернувся до своєї кімнати. На жаль, Корі ще не було.
Цікаво, як вона здивується, коли повернеться і побачить його?
Соул ще трохи побрідив і, нарешті, у два п'ятьдесять, повернувся до другого складу.
Фергюсон вже був там.
Невідомо, скільки він чекав, але вигляд у нього був роздратований.
- Чому ти так пізно? — Коли Фергюсон побачив Сола, то не міг стримати свого роздратування.