До того ж його найбільше вилазили з цієї виламки.
У щоденнику дізналися про двох учнів третього рангу і одного мага другого.
Навіть якщо через смерть вони і втратили частину спогадів, то Сола було величезною основою знань!
Цього разу Сол назбирав достатньо уламків душі і міг не турбуватися, що через брак енергії свідомості в тих трьох чорних листках швидко розійдуться.
Магам нічого не було важливішим за знання.
...
Сола було захоплено від здобичі, але на деякий час він забув про того, хто переслідував його чорного духа. Він пішов в реєстратуру, змінив піктограму і попрямував у морг на другому поверсі.
Перед від’їздом він доповнив своєму наставникові Казу, що може бути відсутні два місяці.
Оскільки Байрон теж був учнем Каза, той не розсердився, що Сол тимчасово залишить свою роботу, а тільки вибрав з початківців, які пішли за ці два роки, когось на заміну.
А тепер, коли Сол повернувся додому, йому, звичайно, треба було знову взятися за роботу.
Соул думав, що в цей час дня у морзі нікого не буде. Але, штовхнувши альові двері, він побачив посеред кімнати дві фігури.
Один новий курець, який зробив рік тому, потягнув за собою жіночий труп, що був на голову вище його... в танцы.
Вони були охайно вдягнені, а їхні рухи скоординовані. Хоч і не було музики, вони були повністю занурені в процес.
Якби не жінка голови, Сол б і не зрозумів, що це "гость".
— Куром, — перервав цю прекрасну атмосферу.
« А, старший брат Сол, — Куром з рудим волоссям, що в’яне на голові, не отупився і навіть усміхався.
Він сказав: "гостіть" зняти сукню і лягти назад на конвеєр.
- Це твоє закляття? — Соул ще не бачив такого. І воно не виглядало як той, кому міг би володіти учнем першого рангу.
- Насправді, це "Магічний трюк" і трохи мого таланту. Куром, як сором'язливий хлопець, почухав ніс.
Розкішна сукня перетворилась на стару простирадло.
— Таланта? Якби це був лише "Магічний трюк", то й Сол міг би так легко.
Але змусити тіло так слухняно і гнучко рухатися — це не було під силу заклинанню першого чи другого рангу.
— Фея-спутник.
Позаду пролунав старий, хриплий голос. Обидва обернулися і побачили, як зайшов наставник Каз за спину.
— Такий талант є великою рідкістю. Кажуть, що це благословення феї при народженні, — Каз скрив губи в усмішку. — Звичайно, дехто каже, що це прокляття.
Куром не змінився навіть після того, як почув слово « проклясти ».
А Сол зацікавився феєю-спутником.
- Я десь бачив це в книзі.
— Фея-спутник - це невидима для звичайних людей прозора фея. Вона маленька, живе на межі реальності і фантазії. Слабкі можуть лише трохи впливати на реальність, а сильні — затягувати людей у світ ілюзій, — пояснив Куром.
В кінці він простягнув руку і, посміхаючись, сказав:
— Це моя фея-спутник. Старший брат Сол, подивіться, яка мила, правда?
Коли Сол побачив порожню долоню і на того, хто щиро дивився на нього, він раптом зрозумів значення слова « Юлій».
Соул не змінюючи виразу обличчя, закрив очі і знову відкрив їх.
Цього разу на порожній долоні з'явився зелений слиз.
Він був схожий на слайма, але з милим не мав нічого спільного.
Навіть не відчуваючи запаху, Солу здавалося, що в ніс йому вдарив сморад з каналізації.
— У тебе своєрідний смак, — злегка відрізався Сол.
Усмішка зійшла з обличчя Курома.
— Гаразд, якщо вже Сол перейшов на другий ранг, то цю роботу візьме Куром », — сказав Каз.
- Наставник? — З подивом подивився на нього Сол.
— Иди за мною.
Вчитель Каз, склавши руки за спину, вийшов.
— Я зараз повернуся за речами, — обернувся і сказав Сол Курому.
Той зовсім не зрадів, коли отримав роботу.
— Добре, старший... Брат Сол, — розгубився він.
...
Соул вибіг з моргу і побачив, що Каз йде вглиб коридору.
Хоч йому було цікаво, що там, але він ніколи туди не заходив.
Тільки здоровий чоловік, який убирав морг, заїхав туди з возом.
У міру того як вони глибше розвивалися, їх почали окутувати майже матеріальна темрява.
Мертво-ближче світло свічок вже не міг її розсіяти.
Коридор за спиною поступово зникав, і з'являлося жахливе відчуття, що звідси немає повернення.
- Ми прийшли. Це перший поверх східної вежі - нарешті зупинився попереду Каз і тихо сказав.
Перший поверх? Соул почав сумніватися у своїй пам’яті.
Вони що, спускалися?
- Стань поруч зі мною.
Тоді, підійшовши до вчителя, він встав.
Коли він зупинився, то з подивом побачив великі двері перед ним.
Це була велика двері з особливого металу, синьо-червона. Навіть на відстані метра від неї було холодно.
На дверях було написано особливе магічне коло з шестискінченою зіркою в основі. На перший погляд він був схожий на той, що на стіні шостого поверху, але його внутрішня структура була набагато складнішою.
— Коли будеш проходити, можеш відкривати лише одну стелю. Якщо розкриються обидві, стій на місці і не рухайся, поки двері знову не закриється.