— Як думаєте, хто це зробив?
Можливо, через те, що Сол поводився так природно, Сарі інстинктивно відповів:
- Може якийсь нещасний второкурсник, який втратив надію на підвищення.
Сказавши це, Сарі розвернувся і пішов, не дозволив Соулу поставити більше запитань.
Нік, який раніше з радістю спостерігав за сценою, звернувся до Солу:
— Ти переїжджаєш або до мене?
- Я хотів, щоб ви знову перевірили, чи немає на мені якогось духу.
« Без проблем », — відразу погодився Нік. - Тоді підемо в лабораторію.
...
Знову сидячи в індукційному кріслі, Сол відчував себе дуже дивно.
— Просто перевірити, чи немає духу. Не вмикайте на повну потужність.
— Без проблем.
Нік, схилившись, встромив у тіло Сола дріт. Але, діставши руки, він зупинився.
— У тебе з рукою все так і буде?
Соул подивився на свою руку. Справді, голку отруїтися було нікуди.
— Спочатку розберусь з тим, що на мені, а потім подивимося.
Нік спробував втиснути голку у щілину між кістками, але, погубивши невдачу, з досадою кинув проводи на підлогу.
— Ладно, и без них обейдёмся. Я починаю?
...
Можливо, після попередження Нік не входив до повної потужності. А може, Сол, якому вже було чотирнадцять, став сильнішим.
Цього разу він не знепритомнів від задоволення і навіть встиг згадати вчорашній сон.
...
Вчора уві сні він довго йшов по засніженій рівнині.
Зрештою він знайшов маленький будиночок, у вікні якого палало світло.
« Я думаю, що це тепло! » — подумав тоді Сол.
Хоч і було холодно й голодно, але він стримався і ввічливо постукав.
У будинку хтось був, він був впевнений. Але йому не відкривали.
Соул розлютився.
"Навіть якщо ти не хочеш ділитися їжею, можеш навіть впуститися".
« Як можна бути таким егоїстом? »
І він з силою забабанив у двері.
З дому донісся тихий сміх, наче над ним, нещасною попрошейкою.
І це ще більше розлютило Сола.
Він з силою вдарив по дверях, присягаючись провчити того, хто всередині.
Зрештою під його ударами замок піддався. Він з ноги вибив двері і побачив... стіл, залишений ячами.
Соул негайно кинувся до нього. Він уже і не думав про помсту, а лише хотів з’їсти все це.
Але, відкусивши шматок, він відчув тверде, важко жуче м’ясо і сильний запах крові. Це привело його до тями.
Він нарешті зрозумів, що це сон.
Але в цьому сні він зовсім не міг контролювати свої дії. Він навіть не міг поворухнути очима, щоб оглянутись.
Його очі були прикуті до закривавленого хлопчика.
Шлунок зголоднів, а язик кричав: « Ще! Ще!»
Тож, будучи повністю свідомим, Сол дивився, як він жорстоко вбиває хлопчика.
Поблагословивши їжу, він своїми руками зробив з його останків штучну квітку і залишив її в кімнаті як подяку за гостинність.
— Черт!
Соул різко відкрив очі. Огида повністю перенесла задоволення.
Ніку, який стояв навпроти, розгубився відклав пульт.
- Що з тобою? Я що, аргументи переплутав?
Соул глибоко зітхнув, намагаючись відійти від спогадів.
— Ні, — не хотів відповідати на це запитання. — Ви перевірили, чи є на мені дух?
Нік відчував його роздратування, але, раз той не хотів говорити, він і не став наполягати.
— Нет. Крім того, у тебе за шию немає емоцій. Якщо ти відчуваєш, що хтось причепився до тебе, то можливо це лише залишки свідомості, через пару днів зникнуть.
Нік підійшов і допоміг Солу звільнитися.
Дякую.
— Нік, похитнувся, але запитав у нього цілу ніч. — Пан... він дійсно твій...
- Про це не можна говорити.
— Зрозумів, що Нік відразу замовк. Однак він додав: « Але того дня на кораблі був не лише я. Ця новина, мабуть, рознесеться.
Сол покрутив зап'ястям. Від удару струмом активізувалося захисне поле, вигране на його кістках, і тепер в них трохи нянька.
— Нічого страшного, — сказав він.
Все одно це Господар сам при всіх його забрав. Солу було все одно, розкриється цей секрет чи ні.
Раптом через шиї Сола висунули товсте, як рука, чорне щупальця і впало на підлогу. Його кінчик розкрився в акул'ячій пащі, з якої висунувся чорний язик, який теж впав на підлогу.
Пасть важко дихала.
Псевдонім:
— А у нього... Довга реакція.
Сол: «...»
Через те, що він втратив маленьку крихітку Водорості Сол просидів у лабораторії наставника Рами ще десять хвилин перш ніж вийти.
Коли Малюк Водоросль тільки з’явився за шию, Сол навіть запідозрив, що той дух вселився в неї. Але, побачивши її подальшу поведінку, хм ... Він вирішив, що його можна виключити.
Перед тим, як піти, Нік сказав Солу, що його частина нагороди вже забрала Байрон. Соул міг у будь-який час зайти до нього і забрати.
Оскільки, коли Солн брав це завдання, він був ще учнем першого рангу і читав лише помічника, то Байрон міг забрати його частку. Навіть якби він не віддав її Солу, ніхто б і слова не сказав.
Але це було останнє, про що турбувався Сол.
Старший брат Байрон не раз допомагав йому і двічі врятував життя. Навіть якщо б все дісталося йому, Сол не заперечував.