Але вони всі були мертві.
Соул, який подивився на трупи, одразу зрозумів це.
Він присоромився. Жодне тіло не було під впливом духів або зараження.
Соул легонько торкнувся руки кучера. Той дійсно тільки що перестав дихати, і його серце зупинилося.
Як заводна іграшка, у якої закінчився завод.
Лише одна поїздка за ним — і кучер, і коні — мертва.
Чи вони думали про це, коли вирушали?
Соул у думках зітхнув. Ось чому він так відчайдушно хотів стати магом.
Не затримуючись, він зістрибнув з воза і пішов по коридору вгору.
Через кілька поворотів він опинився на третьому поверсі Східної вежі.
Хоч і був день, але у Східній башті все ще було тихо.
По дорозі він нікого не зустрів. Невідомо, де були Байрон та інші.
Але Сол не квапився.
У нього зараз було багато справ, багато інформації, яку потрібно було перетравити.
Він швидко пройшов через п'ятий поверх, повернувся в гуртожитку. По дорозі він зустрів лише кількох незнайомих молодших учнів.
...
Зайшовши в кімнату, він замкнув двері.
Соул кинув усі свої речі на підлогу і, віддихнувши стілець, грубо сів.
« Ну що ж... — подумал Сол. - З ким б спочатку поговорити?
Щоденник вилетів і, проливши до кінця, показав кілька чорних з нерівними краями, аркушів.
Коли він дійшов до цих чорних аркушів, швидкість переличування сповільнилась. Три чорні аркуші, під різними кутами, стали.
« Гран, Біл і... Пане Мортон."
Соул злегка посміхнувся, прищурився і зробив вигляд, що медитує.
Сторінки щоденника раптом опустилися, і на одному з чорних аркушів почали з’являтися білі літери.
[Де це я?]
Хтось виліз першим.
- Хто ти?
[Я? Ти навіть не знаєш, хто я? Я - найбільший імператор імперії Кема, Мортон. Найбільший чарівник другого рангу на західному континенті. Я вів за собою тисячі магів і десятки тисяч солдатів, об'єднавшись з герцогством Кнас та Вілліма, щоб відбити напад демонів із ниток! Ніхто не смів бунтувати на моїй землі! Хто ти такий, що не знаєш мене?]
Соул моргнув.
— Я? Я письменник Смерті. Я записую життєписи всіх вас, великих і нікчемних померлих.
[Умер? Так я вже помер? Так, я помер у Долини Протягний руки. Проклятий рід Кнас зрадив мене! Прокляті демони з ниток, вони обманули про смерть мага третього рангу! Ці підліки!
Хоч і не було чутно його голосу, щоденник точно передав зло Мортона.
- Так, великий імператор. Розкажіть, будь ласка, якими заклинаннями ви володіли. Наприклад, чи ви вміли впливати на прокляття душі?
[Души? Я ніколи не займався такою нісенітницею. Мене приваблювала лише реальна, дотикна сила!]
« Коли я був такий розлючений, то, мабуть, не залишив у своєму розумі прихованих погроз. Але все ж потрібно буде ще раз усе перевірити".
З огляду на те, що в щоденнику душі не могли обманювати, Сол трохи заспокоївся. Він боявся, що його головний біль був викликаний якимось прокляттям, залишеним злим духом.
Проклятьея - річ дуже туманна. Навіть учні третього рангу рідко коли торкалися цієї галузі знань.
Один хибний крок — і можна отримати зворотній удар.
Отже, Сід дійсно був одержимий ідеєю вбити Сола, розсміявся використовувати такі заборонені методи.
— Чи можете ви розповісти про своїх правнучок, Юлі та Кір?
[Юла и Кіра? У них обох був магічний талант, і непоганий. Обидві були однаково вперті. Одна з них повністю присвятилася вивченню духу, інша — постійно заколювала своє тіло...
...
Час минав швидко. Незабаром сині піскові годинники нагадали Солу, що вже майже десять.
Хоч букви Мортона і були все ще чіткі, Сол закрив щоденник і перестав ставити запитання.
Згадуючи слова Мортона, він став дуже серйозним.
« У світі чарівників дуже багато. Порівняно з нею ті, хто помирає в Башні, — це ще нічого. Якби не людські уряди, що контролюються магами, які займаються розвитком та продовженням роду, то в цьому світі, напевно, вже майже нікого б і не залишилося? "
« Я розумію, що мій головний біль — це здебільшого нестабільність тіла після битви в просторі свідомості. Залишкова свідомість злого духу трохи, і вони можуть викликати лише кілька жахів."
"Але духовний матеріал з мішечки поки використовувати не можна."
Хоч більшість залишків душі, поглинених злим духом, розпорошилася разом з ним, то багато людей були поглинуті духовним матеріалом.
Перед тим як він розплавився, з’явився добрий стрибок.
Сол дістав з шафи чорний кришталевий шар і взяв його своїми кісточками.
- Шістдесят вісім Джоу... — Сол відклав кулю і зітхнув. — Ця поїздка була набагато коротшою, ніж я думав, але улов просто чудовий. Коли я знову відновлю "пластикові кістки", мій рівень магії, ймовірно, знов підскочить, може навіть наблизиться до 80-х. А там і до ста, необхідні для третього рангу, недалеко.
Хто б міг подумати, що після того як Сол переходив на другий ранг, він вже наполовину прокачався?
« У мене ще не ясно, що робити з лопатою для переходу на третій ранг. Щоденник хоч і є моїм природним лікатором, але, очевидно, просто мати його недостатньо. У битві в просторі свідомості я міг просто використовувати його як цеглину, а не як інші, які безпосередньо впливають на форму розуму".