Що мав на увазі Господар? Щоб померла пані Юла навчала його?
У цьому світі справді існують духи помсти, злі духів та інші форми духовних тіл. Але всі вони мають серйозні недоліки. Дехто не може існувати довго, інші ж — ні розум, ані пам’ять.
Пані Юла, як дружина мага другого рангу, повинна була відрізнятися від інших духів.
Соул на мить завмер. Він раптом згадав усі свої роки навчання і експериментів, різні дослідження старших учнів та наставників. І багато завдань, пов'язаних зі смертю та душами...
У його голові з’явилася думка, і він не стримався й запитав:
— Пан... Ви хочете воскресити пані Юлу?
Цього разу Горса замовк.
Повозка мчала. Перед нами вже виднілася самотня фігура Вежі.
— Так, — зрештою зізнався він. — Воскречення, хех, це область магів четвертого рангу. Але випадок з Юлою особливий. Теоретично, її можна оживити.
Горса вивернув зап'ястя, і на його долоні з"явилася лялька.
— Це лялька для тесту на ментальну силу, — відразу впізнав її Сол.
Він взяв ляльку і почав її розглядати.
Ця лялька була особливою. Її очі були не порожніми, а двома червоними і непорівними кристалами.
— Сол.
Сол підняв голову і зустрівся з м'яким, як вода, поглядом Горси.
- Расті швидше. Зараз ти ще не готовий навіть до справжніх експериментів.
— Так, — лагідно сказав Сол, обережно тримаючи ляльку.
Навіщо Господар дав йому цю ляльку? Соул подивився в її очі, але більше не чув шепота. Мабуть, справа була в цих червоних очах.
Піднявши голову, він побачив, що Горса вже зник.
Пан так просто пішов? Він завжди так раптово з'являвся і зникав.
Соул думав, що Господар забрав його, бо дізнався, ніби в нього вселився злий дух. Але він жодного разу про це не згадав. Тільки коли Сол сам запитав, дав йому цю ляльку.
Але хоч Господар залишив йому ляльку, але не сказав як нею користуватися.
Він опустив голову і, дивлячись на ляльку у своїй руці, подумав: « Гулька Юла? Вигрес?»
Він згадав магію Кіру, яку бачив два роки тому. За словами старшого брата Байрона, вони з Юлою були сестрами.
Вона тоді допитувала наставника Каза про експеримент і погрожала Господареві, що забере когось.
Невже вона мала на увазі пані Юлу?
Невже наставник Каз завжди допомагав Господареві воскресити її?
А його, через його талант до роботи з душами, Господар і вибрав для особливого навчання?
Тому він і міг спеціалізуватися тільки на темряві.
Тому його майбутнє було тісно пов’язане зі смертю та душами.
Тому наставник Каз сказав йому бути спокійним і впокореним.
Соул почав роздумувати над цим і поступово поринув у роздуми.
А поки він думав, в невидимому для нього місці на стінці візки з'явився чорний привид, який поступово ставав все щільнішим.
Неначе найтемніша, найглибша тінь під яскравим світлом.
Цей привид раптом відділився від стінки, підлетів до спини Сола, як вода, протект по його руці і влився у ляльку в його руки.
Очі ляльки на мить потьмяніли, але відразу ж знову стали нормальними.
А в цей момент через шиї Сола висунули чорне щупальця.
На відміну від тонкого пальця, щупальця, що було коли він повертався Башню, це була товщина з рукою дорослої людини, тільки біля основи, де воно сполучалося зі шиями Сола, воно звужувалося.
Кончик щупальця розкрився в пащу, схожу на акули, ніби відчувши якусь небезпеку.
Воно швидко і вправно оглядалося навколо, наче щось шукало.
Але це не вдалося.
Щупальці торкнулися щоки Сола і втягнулось назад.
А Сол, попереджений Малюком Водослью, не змінився на обличчя і тільки його погляд став глибшим.
...
Повозка в'їхала прямо у Башню.
Перед тим як вирушити, Сол побачив трищогловий вітрильник біля воріт через вікно.
Парусник справді був швидшим за візки.
Але якщо Господар його забрав, чому вони не перемістилися відразу в Башню?
Тому що він не міг подорожувати на такі великі відстані, або йому потрібно було поговорити з ним наодинці в возі?
Цього разу Горса, несподівано з’явившись врятував їх, а потім забравши Сола, по суті, всім показав, що вони пов'язані.
Після повернення в Башню ситуація Сола стане ще складнішою.
Більшість з них вважатимуть його учнем Господаря.
А насправді?
Господар дійсно вчив його, але з деякою іншою метою.
Навіть Сол не був впевнений, які у них стосунки.
Але поки що це було неважливо.
Навіть якщо Господар просто хотів використати його, чи міг він протистояти йому з даною силою?
Він тільки користав з цієї нагоди, щоб стати сильнішим і одного дня взяти свою долю у свої руки.
...
В’їхавши в Башню, світ здавалося, занурився у темряву. Але в наступній секунді Сол зрозумів, що це лише ілюзія.
Рівномірно розміщені на стінах свічки як і раніше випромінювали мертве-блежне світло.
Багато вогнів висвітлювали кожен куточок.
— Я знову тут, — зітхнув Сол.
Він штовхнув дверцята, щоб вийти, але замер.
Кучер як і раніше сидів, випрямивши спину.
Коні стояли, опустивши голови.