Соул погодився з Лайтом. Він і сам запропонував втекти на кораблі.
Час піднімалося. Зрештою Байрон вирішив: пливемо кораблем. Неважливо, чи є на ньому травнячок. Бігти якомога далі.
Він і Лайт були хоч й відсвіжені, але дуже виснажені.
А Сол був явно не в собі. Його обличчя зараз виглядало нормально, але хто знає, які наслідки будуть у того, що його тіло тільки що таяло.
Треба було якомога швидше повертатися в Башню!
...
Четверо, захопивши позосталих ворогів, швидко піднялися на борт тримачового вітрильника.
Коли вони піднялися на палубу, то були здивовані, що більшість їхніх приладів і дерев’яний павук тут.
Але часу на перерахування не було. Вони відразу почали готуватися до плавання, підганяючи полонених.
Якраз залишилося п'ятеро.
Як хворому, Солу не довелося працювати.
Він, потираючи голову, недбало сів поруч з їх поверненим багажем.
Невдовзі вітрильник повільно піднявся на метр від землі.
Потім усі три вітрила опустилися. Хоч і не було вітру, але вони надулися, немов підхоплені ним.
І весь корабель почав швидко рухатися.
« Наконець поплив, — з полегшенням зітхнув Сол. — Чорт, як голова болить. Невже це наслідки бійки в моїй голові? "
Його сильно боліло серце, і він випадково гойдався в бік, ударившись об прилад для вимірювання коливань душі.
Соул, який до цього боровся з болем, краєм очі щось побачив.
Він відразу повернув голову і з жахом виявив, що в дзеркалі приладу з'явився плоский чорний силует.
Цей силует стояв за спиною у Сола і, злегка нахиливши голову, ніби весь час дивився на нього.
— А!
Соул відразу схопився і подивився за себе.
Звичайно, він нічого не побачив.
Він знову подивився на прилад. Чорний силует, рухаючись разом з ним, як і раніше стояв за його спиною.
Соул повільно повернув голову і подивився на вимикач приладу.
Точно, він був вимкнений!
Соул згадав. Цей чорний силует, який зараз з'явився за його спиною, насправді прийшов в приладі ще біля входу до Долини Протягний руки!
« Невпізнали, коли я входив у Долину, до мене вже причепився злий дух?»
Цей духовний силует був щільним, зовсім не таким, як ті розмиті, яких вони бачили пізніше.
Але оскільки він більше не з’являвся, то Сол поступово забув про нього.
Не думав, що він весь цей час слідував за ним.
« Один злий дух уже прикінчив мене. Якщо і цей - злий дух, то мені й не варто чинити опір, можна просто лягти та чекати смерті."
Сол посміхнувся і знову повільно сів.
Але його головною опорою був як і раніше тихо висів на його лівому плечі щоденник.
« Якщо ти не помреш, то зможеш відпочити»
Знову приступ головного болю, і Сол просто притулився до дзеркала приладу.
А в спотвореному дзеркалі чорний силует, що мовчав за його спиною, поступово розтанув.
...
Парусник летів швидко. Вони поступово віддалялися від Долини Протягнутої руки і неслися між рівнинами та лісом.
Цей корабель міг підніматися на висоту до п’яти метрів, щоб не зачепити гілки.
Але це вимагало багато енергії, і довго так летіти було неможливо.
До цих пір за ними не було погоні, і всі трохи розслабилися.
Спочатку пленники були розчаровані, але невідомо про що вони там говорили, і потім також виглядали так, ніби скинули з плечей гору.
Але ніхто їм як і раніше не довіряв. Адже вони не знали цього корабля, і хто знає, які у них були хитрощі.
...
Наступного ранку Байрон перевіряв Сола, а Нік записав.
Раптом вбіг до рук Лайт.
- Ці тварюки наважилися мене обдурити!
- Що сталося? — Я відразу ж став Нік.
— Для керування кораблем не потрібно п’яти чоловік. Особливо після його запуску. Достатньо одного, щоб коректувати курс.
— Можливо, вони боялися, що після того як він сказав правду, його вб’ють.
Байрон не брав участі в обговоренні. Він опустив рукав Сола.
— На даний момент, крім того, що шкіра на руках розчинилася, все інше в нормі. Але можуть бути і приховані пошкодження, які я не можу виявити.
— Твій головний біль є наслідком одержимості. І коли злий дух був у твоєму тілі, він пожер багато осколків душі. Хоч більшість з них після його смерті і розпорошилися, але можливо щось залишилося. Загалом...
Коли повернемось, мені потрібно буде знайти когось більш професійного, щоб мене ще раз оглянули і вилікували.
— Тоді Нік притиснув руку до лоба, ніби згадав. - Я думав, ти все розчинишся, перетворишся в скелет. Ти і старший брат Байрон дуже здивували мене.
Сол усміхнувся, але звернувся до Байрона:
— А у вас, старший брате, коли акторський талант так прорізався? Так обманює злий дух.
— Ти навчився, — серйозно відповів Байрон.
Сол: «...»
— Ха! — Пыркнув Лайт, але відразу замовк. Він з захопленням подивився на Байрона, стримуючи сміх.
Той встав і, поклавши руку на плече Лайта, сказав:
— Наступного разу я тебе смію.
— О, я зв'язав решту чотирьох, — опустив голову Лайт. — Сказав, що у руля, якщо він не послухається, то вб'ю його і заміню.