Сонце було за його спиною, а велетенська тінь від гори майже повністю покривала Долину Довгої руки.
Довкола була тиша.
Від брутального та шаленого видовища не залишилось і сліду.
"Дійсно, зникли."
Байрон і Нік вийшли слідом.
Вони стояли біля входу в печеру на скелі, і їхні душі були переповнені сум’ятами.
Особливо у Лайта. Він не очікував, що після зникнення злого духу і люди-голови підуть геть.
Невже вони були з ним пов'язані?
Раптом у тіні щось шевнювалось.
— Кто? — крикнув Лайт.
З-під скелі, де вони стояли, вийшло кілька людей.
Лайт опустив голову і побачив, що це учні з земного корабля. Це були найбільш нещасні люди, які разом з ними врятувалися від злого духу.
- Це ти? — Один з них дізнався Лайта і зрозумів, що він є учнем третього рангу.
А серед тих, хто вижив з корабля третього вже не було.
Ситуація змінилася, і люди на землі відразу здалися.
- Пан.
- Де люди-голови? Тут залишилися тільки ви? — Зверху, крижаним тоном запитав Лайт.
Вони переглянулися, і один з них вийшов вперед.
— Пане, після того як ви пішли під землю, люди-голови почали без розбору вбивати. Більшість наших товаришів загинули. Але невідомо чому, тільки що вони всі в жахі закричали і зникли. Ми боялися небезпеки, сховалися і не рухалися.
Він, здавалося, шанобливо відповідав на питання, але Байрон помітив, що, коли їх погляди зустрілися, у одного з них був дивний погляд.
— Пан, а той злий дух... пане Мортон, що з ним? - Він ступив вперед іншою, тремтячи.
І, ступивши, він майже повністю закрив собою того, у кого був дивний погляд.
« Вони подають сигнал! » — відразу зрозумів Байрон.
— Я відчуваю, як щось величезне наближається, - раптом присів Лайт, поклавши руку на землю. - З такою вібрацією, через півгодини буде тут. Набудовані вони недружелюбно, нам потрібно негайно йти.
— Швидше, повертаємося в Башню.
Байрон кивнув, і вони відразу ж зістрибнули з скелі.
Побачивши, що вони збираються втекти, один з учнів не втримався і намагався зупинити їх.
Але в цей момент мішок, який тримав Нік, раптом сильно затримався.
Згадавши, хто в ньому, Нік поспішно поставив його на землю.
Щоб було повітря, мішок не зав'язали. Як тільки Нік його відпустив, він відразу розкрився.
З мішка вирвався худий юнак.
— ВА-А - А-а!
Побачивши, хто встав з мішка, учень, який хотів зупинити їх, у паніці відступив. Страх зачепив його, спіткнувся і поповз назад.
Решта також тремтіли.
Вони хотіли втекти, але ноги не слухалися.
Не впасти, як той перший, — це їхній останній вияв сили волі.
...
Молодий чоловік схопився за голову, ставши з мішечка. Він, здавалося, страждав від болю.
Його руки були костями, і можна було лише здогадуватись про те, скільки тіла залишилося на його худорлявому тілі.
— Сол? — Байрон помітив, що хоч обличчя Сола і було спотворене від болю, але його погляд був ясним, а шкіра вже відновилася.
Соул опустив руки і подивився на нього.
- Старший брат?
Оглянувшись, він зрозумів, що вже не під землею.
Потім, опустивши голову, з подивом побачив, що обидві його руки знову стали костями.
А в мішку, з якого він тільки що виліз, лежали дві калюжі якийсь слиз і одна його рукавичка.
— Це... Що трапилося?
Проснувся, а рук немає?
Соул був трохи розгублений.
Але Байрон підійшов, витягнув його і, прибравши мішок, сказав:
— Верну тебе потім. Ворог. Швидше йдемо.
Хоча Сол не повністю розумів, що відбувається, але інстинктивно слідував за ним.
Їхній табір розташовувався неподалік печери, але більшість речей було знищено обстрілом.
« Я сховав там цінні речі, — сказав Сол на одну з печер.
Але коли Лайт підбіг, то побачив, що всередині пусто.
« Мабуть, їх знайшли люди з земного корабля », — сказав Нік. - Дерев'яний павук також зник.
- Я їх усіх прикінчу! — Лайт, скрипнувши зубами, подивився на людей з земного корабля. - Ці істоти з самого початку намагалися вбити нас, щоб замістити сліди. Тут точно щось нечисте.
— Убий і біжи, — погодився з ним Байрон.
Двоє учня третього рангу з загрозливим виглядом пішли вперед.
Кілька людей з земного корабля зрозуміли, що справа погано, вскочили і кинулися бігти.
— Стояти! — Розповідав гучний крик.
Всі подивилися на джерело звуку.
Це був Сол.
Одну руку він притиснув до скрині, його обличчя злегка спотворено, а інший вказав на скелю навпроти.
- Цей корабель ще може плисти?
Люди з земного корабля, почувши голос Сола, відразу затряслися. Але, зрозумівши, про що він говорить, один з них набрався сміливості і сказав:
- Трищогловий вітрильник може запустити п'ять чоловік. Ми можемо його запустити для вас, будь ласка, пробачте нас.
« Якщо ми сядемо на їхній корабель, нас можуть відстежити », — сказав Нік.
— Та годі, — відповів Лайт. - Ми не втечемо від переслідувачів. Якщо за нами поженеться офіційний маг, то нам ніде буде сховатися. Як тільки ми покинемо Долину Протягнутої руки, я не вірю, що вони будуть насміхатися з нас на території вежі!