Він, відштовхнувшись ногою від стіни, і, опираючись тягі, випустив « Удар по неживи».
Тунель двічі стиснувся, але на жаль, атака не мала особливого ефекту.
Але цей удар виграв йому час.
Він негайно застосував « Струлу ».
Стріла, підхоплена тягою, набрала ще більшу швидкість і майже миттєво влетіла вглиб тунелю.
Цього разу тунель сильно здригнувся і виплюнув стручку зеленої слизи.
Але він швидко розширився від одного метра до двох, і потяг знову посилився.
Цього разу у Сола не було опори, і його майже повністю затягнуло в дірку, яка була більше нього.
Раптом з-під ніг Сола виріс земляний шип і встромився у стелю.
Соул схопився за нього, щоб не бути довготим.
Але його ноги, через сильну тягу, відірвалися від землі, і йому довелося триматися однією рукою.
Інша рука Сола теж не була бездіяльною. Швидко заклинаючи, він покрив її напівпрозорими хробаками.
І ось, коли Сол змахнув рукою, декілька черв’яків затягнулося у тунель.
Він вибрав "Духових черв'яків" як перший заклинання першого рангу саме тому, що це було одне з небагатьох низькорівних закляттяв, яке атакувало тіло і душу.
Хоч воно і не було смертельним, але било по всіх фронтах.
Через кілька секунд тунель знову звужився, і потяг ослаб.
Ноги Сола нарешті торкнулися землі.
Коли Сол побачив, що передовий напад спрацював, то випустив ще дві стріли. Вони встромилися у сузню печеру і зникли. Невдовзі звідти знову потекла зелена слиз. Тяга поступово послаблювалася.
Соул з полегшенням зітхнув. У його духовних черв’яках були осколки душ, повні жалю, і без особливого потреби він не хотів їх використовувати.
До того ж, тут були ще три старших учні, так що йому не треба було лізти зі шкіри геть.
І точно. Ледве він відобразив атаку печер-мутанта, як битва там закінчилася.
З землі виросли ще два шипи і прокололи печеру біля Сола.
Та двічі сильно стиснулася і нарешті повністю закрилась.
Подивившись на печеру і переконавшись, що вона більше не рухається, Сол обернувся.
Він побачив, як Лайт підмигнув йому. Зрозумівши, що і шип, за який він тримався, і ті два, які закінчили печеру, були його рукою справою, він поспішив його подякувати.
- Дякую, старший брате Лайт.
Лайт виглядав розслабленим. Очевидно, ця битва була для нього дрібницею.
— Не за що. Якби тебе затягнуло, нам б довелося тебе витягати. Ха-ха, а якби ми тебе не витягли, то втратили б дуже хорошого провідника.
Невідомо, що він там собі надумав, але Лайт розсміявся.
Тепер, коли всі печери-мутанти закрилися, Сол зрозумів, що це була не революція, а просто широкий коридор. Тут було лише дві дороги вперед і назад, а решта печер була підробкою.
- Що це за монстр? Як добре маскується, — Білл пнув піну на підлозі. Та вже затверділа, як гіпс, і від удару посипалася.
- У старих записах такого монстра немає. Можливо, це нова мутація за останні рік-два - серйозно сказав Байрон.
Він оглянув кілька закритих печер, але не знайшов нічого цінного.
— Час уже пізніше, — сказав він у долоні. — Пропоную повернутися на поверхню.
— Чорт, — кинув Біл. « Сьогодні улов невеликий, а час на спуск і підйом витрачається багато часу. Може, заночуємо тут?
— Ночувати в місці, де живуть злі духи, надто небезпечно, — похитав головою Байрон.
Але судячи з виразу обличчя Білла, він не збирався поступатися.
Соул, як і раніше тримаючись за шип, сховався ззаду і спостерігав. У такі стратегічні рішення він, учень другого рангу, втручатися не мав права.
Поки Сол спостерігав за спірним питанням, стіна поруч з ним несподівано відчинилася.
Шш...
Наповнило холодом.
Але ще до того, як його торкнувся холод, Сол різко обернувся і помітив безшумно відкриту діру.
У той же час з неї вилетіла мертвона-ближча, вся у дірах, голова і вхопилася в його праву руку, яку він інстинктивно виставив вперед.
Каштанові, розтріпані волосся звисали з голови. Білки без зіниць крізь них втупилися на Сола.
Його обличчя виглядало, як бджолині стільники, а рот — найбільша діра. З неї стирчали гострі зуби, але вони не змогли прокусити його рукавичку.
Хоча права рука не боліла, Сол відчув сильну тягу.
Голова відразу ж потягнула назад, намагаючись затягнути діру в щойно відкриту.
Сола сильно сіпнуло. Він лівою рукою знову міцно обхопив шип, щоб його не відтягли.
Хруст!
Обличчя Сола спотворилося. Від сильної тяги він почув, як вивихнулася його кістка.
Все сталося в мить ока. І тут нарешті надійшла допомога Байрона.
З нізвідки з'явилася величезна мережа і накрила діряву голову.
Голова була спіймана. Під тиском мережі її тіло зашило, наче смажене м’ясо. Вона нарешті від болю розжалала щелепи.
Соул відразу витяг свою праву руку. Але вона була зовсім безсила. Мабуть, кістка була зламана. Йому довелося підтримувати її лівою.
Коли Байрон витягнув голову, вона відірвала собі шию.
Залишкова частина тіла, яка не потрапила в сітку, швидко повернулася.