— Тримайся мене, — сказав Байрон і похолодив до Солу.
Четверо з них увійшли в печеру на висоті 3 метри. У таборі залишився один Нік.
...
Дивлячись, як фігура Лайта зникає в печері, Нік залишився стояти на місці.
Він міцно стиснув руки. Він був не так спокійний, як здавалося.
Через Білла і Лайта Нік не міг використовувати передачу думок.
« Сол... - Він повторював це подумки. - Обов'язково тримайся Байрона."
...
Солом печера була неширкою. Просуватися по ній було важче, ніж він думав.
Це був не звичайний прохід. Місцями було просто, а місцями — так вузько, що Солу доводилось протискуватися.
У таких місцях на допомогу прийшов Лайт. Він спеціалізувався на землі і під землею відчував себе як вдома.
Після деякої відстані проходу різко йшов вниз.
На деяких крутих ділянках Солу потрібно було втикати руки до землі, щоб утримувати рівновагу.
Під ногами була темрява, і було незрозуміло, як довго ще спускатися.
Другий Білл, який висвітлював лише кілька метрів навколо світу, постійно підтримував закляття світла.
Далі, навіть з нинішнім зором Сола, виднілися лише розмиті тіні.
...
Приблизно через півгодини чоловік, який йшов попереду Лайт, зупинився.
— Не могу. Попереду дуже глибокий спуск, майже вертикальний.
Він кинув камінь вниз.
Каміння, стукаючись, котився дуже довго.
- Тут, мабуть, доведеться летіти. Лезити - занадто довго.
— Летить? — Так почувся голос Біла. - Сола можна не питати. Байрон, ти навчився заклинання падіння?
Байрон здригнувся. Все його тіло раптом здулося.
Його горло розійшлося.
- Я можу спланувати.
Не встиг Сол подумати, як це, подібно до шкіри, висохлого Байрон раптом витягнув рот, кілька разів пошевелив губами і з силою втягнув у себе повітря.
С-с-з...
За кілька секунд він надувся.
Його шкіра натягнулася до межі, він все роздувався і надихав, поки не перетворився в довгий людинаноподібні повітряні кулі.
Потім він підняв свої опухлі, як свині ніжки, руки і ледве зав'язав собі рот.
Навіть Біл і Лайт були приголомшені цим видовищем.
Байрон, нехтуючи ними, ледве повернувся і помахав Солу ротом.
— Хм-хм.
Можливо, це було інтуїтивно, але Сол відразу ж зрозумів, що він має на увазі.
— Старший брат... Ти хочеш, щоб я схопився за твій рот і ми разом спланували?
— Хм!
— Пффф... - Лайт перший не витримав. Він, схопившись за живіт, сміявся до ікоти. - Байрон, я і не знав, що ти такий кумедний. Якби у мене була така здатність...
Голос Лайта обірвався. Він, втративши підборіддя, задумався.
— Раз у них є спосіб спуститися, то пішли! — Біл штовхнув задумаючого Лайта.
Той, не очікуючи, полетів вниз. Але, як видно з звуку, він не падав.
Біл обернувся і подивився на Байрона.
- Якщо ти не зможеш утримати Сола, в мене є спосіб його спустити.
Байрон помотав ротом.
Біл посміхнувся і, не наполягаючи, теж стрибнув вниз.
Байрон знову махнув ротом в сторону Сола, пропонуючи йому йти першим.
Але той, помедлив секунду, відмовився.
— Мій старший брат, я теж маю можливість спуститися, — постукав у потилицю.
Через його шиї висунули тонкого чорного щупальця. Воно ставало все довшим, поки не досягло трьох-чотирьох метрів і радісно завивалося навколо Сола.
За ці дні Волосся засидило.
Вона підповзла до Солу, трохи здригнулася і одна бджолоїдка розділилася на два. Ще раз, і два перетворилися на чотири.
Чотири щупальця замахувалися в повітрі, а потім, перетворившись на гострі клини, увійшли у землю. Натягнувшись, вони підняли Сола в повітря.
— Хм? - Байрон дивиться на щупальцю, його очі-лампучки злегка гойдалися.
— Старший брат, ви знаєте, що це?
— Хм.
— Ех, — зітхнув Сол. — Давай побалакаємо внизу.
— Хм.
В останній раз Байрон подивився на щупальця, підійшов до краю дірки і нахилив голову вниз.
Соул також наказав Малюсі Водоросі спускатися.
Але оскільки йому не за що було вхопитися, його тіло постійно гойдалося в повітрі.
Малюки Волосся встромлювались у стіни, швидкість була пристойною. Але іноді треба було бути обережним, щоб не вдарити Сола об стіну.
Соул гойдався і відчував себе підвішеною в печі качкою. Зовсім не так круто, як він собі уявляв.
Але все ж ліпше, ніж у старшого брата Байрона.
Через десять хвилин він, весь у пилу і з похмурим обличчям, опустився на землю і побачив, як Лайт, ледве стримуючи сміх, розв'язує вузол на роті Байрона.
...
Внизу було набагато простіше, ніж нагорі. Принаймні, вони всі могли ходити в повний ріст.
Біл стояв на варті. Вони вже були глибоко під землею, і в будь-який момент могли зіткнутися з ворогами та монстрами. Не можна було розслаблятися.
Але коли він побачив, як Сола спускають на кілька чорних щупальцях, то не втримався і декілька разів глянув.
Лайт побачив, як Сола востаннє кидав Байрона і підбіг.
— У тебе... У тебе що, щупальця Болота Пожирате Душ?
Лайт не втримався і простягнув руку, щоб доторкнутися чорні щупальця, але Малочка Водоросль відразу ж, з відразою, затягнулась назад у шию Сола.