Але Байрон вибрав іншу, діаметром близько трьох метрів, у якої були сліди перебування людей.
- Краще піти по тій, яку вже хтось досліджував. Вона і просторніше, нам усім буде зручніше.
Соул не відразу брав участь у вивченні. Він згадав, що Байрон спочатку говорив про пошуки слідів зараження і йому в голову прийшла ідея.
Виявлено зараження — це ж його коник!
Соул відразу, прикриваючи очі, представив собі людину-монстра.
І відразу ж, світ перед його очима ... Не змінився.
Невже в околицях Долини так мало духів? Чи тут вже все перекопали? Чому так чисто?
Зовсім не схоже на кладовище магів.
Перед ним були десятки великих дірок, а то й більше маленьких, але жодна з них не реагувала на це аномальну реакцію.
Сол був трохи розчарований. Він повернув голову і, вже збираючись вийти зі медитації, раптом побачив скелі за їх спиною.
Він помітив, що у кількох печер на схилі шевляться якісь дивні білі тіні.
Соул підійшов ближче. Коли він придивився, тіні витягнулись і перетворилися в тонкі, як кістки, білі руки.
Ці руки, тонкі й довгі, як палиці, густо ростуть біля входу в печери і постійно махають ними.
Коли на них з’явився погляд Соула, вони замахались ще сильніше.
Ніби звали його або просили про допомогу.
Соул чув тихий, нерозбірливий шепіт, але, як ні намагався, ніколи не міг розібрати жодного слова.
Він мимовільно зробив ще один крок вперед, але відразу ж зрозумів, що це пастка.
Солу зусилля волі відвернув погляд, ослабивши вплив, але шепіт у вухах відразу став голосніше.
Він підняв голову і подивився на відвісну скелю.
На ній, незалежно від того, були там печери чи ні, з’явилися незліченні білі руки.
Вони витягувалися, махали, їхні пальці були розтоплені.
Сол насупився. Тепер він був упевнений, що ці руки просять про допомогу.
Він наче бачив трупи, поховані у скелі. Ці колись могутні чарівники та учні бачили перед лицем ще сильнішого й грізного ворога лише в розпачі бути закопаними живцем.
Соул раптом зрозумів, що означає « комерція магів» і усвідомив значення цього слова: « Пуста зона ».
Це була жорстокість, яку він не міг собі уявити, слухаючи лише короткі розповіді Байрона.
Ці мерці на скелі, мабуть, були лише малою частиною всієї Долини.
Руки не могли видавати звуків, вони просто відчайдушно махали й звертали увагу на надію спасіння.
Але Сол чітко розумів, що ці руки — навіть не осколки душі. Це були тільки залишки забрудненої злоби мертвих, які залишилися під впливом магії.
Чим довше він дивився, тим більше йому здавалося, що він не стоїть у долині, дивлячись на високу, відвісну скелю, а ширяє в небі, безжалісно спостерігаючи за похованими під землею безсилі мерцями.
Соул потряс головою, відчуваючи, як його ментальне тіло стає нестабільним.
— Сол? Сол?
Хтось покликав його. Він здригнувся і, прийшовши в себе, побачив, що всі дивляться на нього.
Звав його Нік.
- Що з тобою? Вони вже йдуть.
Здається, Байрон та інші вже вибрали вхід.
Але Сол, потираючи затилицю, сказав:
- З цими печерами на скелі щось не так.
Байрон найкраще знав здібності Сола. Він негайно повернувся і почав уважно оглядати стіну, на яку спочатку не звернув уваги.
— Казали ж, що трупи магів під землею? — З сумнівом запитав Лайт, дивлячись то на Сола, то вухву гору. — Як вони опинилися збоку?
— Сол дуже добре бачить духів, — сказав Байрон. - Я йому довіряю.
— Я в цьому не сильний, — посміхнувся Білл. — Але якщо ви зможете визначити, в якій печері більше шансів знайти духа, то звичайно ж, послухаю вас.
- Соле, в якій печері більше зараження? — Байрон передав йому право вибору.
Соул хотів сказати, що вся стіна аномальна.
Однак він знову оглянув печери, знеохочуючи своє занепокоєння і намагаючись знайти різницю.
Біл, побачивши його стан, присоромився, про щось думаючи.
- Він що, бачить духів? — Тихо сказав Лайт. - Я чув, люди з надзвичайно чутливою ментальною силою можуть бачити залишки душі без будь-яких приладів. Невже Сол такий?
Байрон мовчав, що було рівнозначне згоди.
Сол оглянув кілька печер і зупинився на одній.
Він підняв руку і вказав на печеру заввишки 3 метри.
— Тут. Тут зараження сильніше. Більше шансів знайти злого духу.
Хоч Лайт все ще нічого не розумів, але з захопленням сказав:
- Соле, ти був дуже схожий на мого наставника, коли він дивиться на чашку Петрі.
— Твого наставника?
— Учителя Анзе. Я сильний в бою, а не у експериментах. Вираз обличчя наставника Анзе, коли він дивиться на мої звіти... Це жах.
— Якби ти менше водився з жінками, то міг би працювати краще мозок, — розсміявся Біл.
— Я ніколи не грався з жінками, — закотив очі Лайт. — Я завжди дуже серйозно спілкувався з ними.
- Якби хтось сказав, що маги без магічного таланту марні, я б обов'язково привів тебе в приклад, - сказав Нік, який все ще возився з приладом.
— Якщо вже визначені, то чого ж чекати? Біл був нетерплячим.