Він раптом розинув рот і вирвав собі два зуба.
Дві струмені крові потекли з кутів його рота. Він покликав двох найближчих варварів.
— Съесть. Зупинити. Мага.
Двоє варварів слухняно взяли зуби жерця і проковтнули їх.
Проковтнувши їх, вони раптом з криком почали бити себе в груди. Їхня шкіра швидко почервоніла і заблестила, наче ось-ось лусне. На противагу цьому їхні обличчя ставали дедалі збудженішими. Один з них побіг на Сола, розмахуючи кулаками.
Жрець не залишився на місці. Він вдарив своєю палицею по голові варвара, на якому сидів.
— Вперед! На Мофань!
Окрім двох червоних варварів, які втікали на Солу, всі інші пішли за жерцем до вже майже руїної стіни Мофаня.
Соул глянув у той бік і побачив в одному з будинків двох знайомих.
Це Ада і Джейс!
Вони не втекли до міста, а ховалися в порожньому будинку, чекаючи моменту, щоб врятувати Панні.
Вони зараз з подивом дивилися на Сола, навіть не помітивши, що їх виявили.
На щастя, всі інші варвари були відреаговані до міста і їм вдалося уникнути знищення.
Тим часом двоє червоних варварів вже майже добігли до Сола.
« Я такий підлий, як Джейс », — з усмішкою сказав Сол.
Він помахнув рукою, і два червоних варвара відразу ж послизнулися та впали.
Вони намагалися встати, але коли хапалися за землю, то лише прив’язували її до маслини.
Соул застосував « жуче дихання».
Два варвари відразу загорілися, і на нього пахнуло жаром.
Але незабаром Сол помітив, що хоч вони кричали від болю, але не падали, їхня шкіра була трохи облякана.
"Зуби того жерця підвищили їхній магічний опір?"
І Сол змахнув рукою, і два духовні черв’яки полетіли на червоних варварів.
« Ну що ж, подивимося, на що це здатне... Мутирова заклинання першого рангу".
Двоє червоних варварів, ледве піднявшись з землі, відразу застигли. Їхні очі вилізли з орбіт, ніби вони побачили щось жахливе. Невміння на їхніх обличчях переросло в страх. Навіть нерозумні варвари схиляють голови перед лицем смерті.
Духовні черв’яки відразу впилися і зникли. Але шкіра на тілах обох почала зітхатися. Наче під нею повзали черви. І їх ставало дедалі більше. Вся шкіра варварів дивно ворушилася.
Якщо придивитися, то в їхніх зіницях відбивалося не Сол, а безліч палітурних черв’яків.
Духовні черв’яки — це не заклинання раптової смерті, а закляття, яке значно ослаблює фізичне та ментальне становище ворога і змушує його повільно вмирати в муках.
Хоча жерці тимчасово підвищували їхню магічну опозицію, це не допомогло. Їхня життєва сила швидко згасла, залишивши по собі лише два тіла з шкірою, що шивала.
І за весь цей час вони не видали жодного крику. Все було моторошно тихо.
Вони померли.
...
Коли він тільки - но став учнем другого рангу, то відразу застосував два заклинання першого. Але він відчував, що у нього ще залишився запас магії, а його ментальне тіло лише злегка тремтіло, і це абсолютно не завадило йому чарувати далі.
Сол стиснув кулаки. Його духовний матеріал нарешті почав проявляти свою силу.
Якщо він зможе отримувати більше осколків душі, очищати їх від домішок і поглинати, то може постійно збільшувати свій рівень магії. Навіть його ментальна сила, зміцнена силою душі, стане ще більш стабільною.
Соул обернувся, щоб покликати Панні, але з подивом виявив, що два вже бездихованих червоношкірних варвара знову зашевелися.
Вони хитали головами, кричили руки і ноги, звивалися, що найгірше, на їхніх обличчях сяяли усмішки.
Вони танцювали.
Сол: «...»
Так ось який ефект у його духовних черв'яків після додавання духу помсти?
Дивитися, як два червоношкірих варвари танцюють танець живота, було досить неприємно.
Соул вирішив, що настав час внести у свій список справ вивчення нового заклинання першого рангу.
Але він не знав, наскільки жахливо виглядав цей незграбний танець в очах Ади і Джейса.
Джейс почув біля себе постійне « дзинь-дзень" і, тремтячи, опустив голову. Виявилося, це його ніж у руці несвідомо стукав по стіні. Він тремтячи, повернув голову і побачив, що Ада теж, тремтіння, дивиться на нього.
Вони обидва тремтіли.
— Т-ти... Ты... як... Ты... його... Мага... привів?
Ада намагався згадати свою першу зустріч з Солом, але в нього були лише два танцюючих після смерті варвара.
Коли вони повернули голови, то здивовано помітили, що Сол вже не відомо коли він стоїть перед ними.
— А!
Вони обидва захиталися назад, дивлячись на Сола із недовірою і страхом.
Соул не здивувався їхньої реакції. Прості люди завжди боялися магів. Такі, як Панні, з порушеним сприйняттям були рідкістю.
- Панні у вежі. Зайдіть і закрийте двері. Зараз там найбезпечніше місце. Якщо не відкривати, то надворі ніхто не вибухне.
Коли в вежі була найбільша небезпека, її вже було знищено і вона стала притулком.
Сказавши це, Соул пішов у сторону Мофаня, не чекаючи, поки вони встануть.