"Жорець варварів..." - серце Руперта похололо. Він, розмахуючи руками, схопив сина.
— В город, закривай ворота. Варвари... Вони прийшли вирізати нас!
БУМ!
Наче величезна будівля збудувалась в ментаційному тілі Сола. Весь його внутрішній світ затремтів!
Заклін першого рангу "Духовий черв"як" було успішно побудовано.
Соул повільно встав, намагаючись відчути різницю...
Але, здається, ніякої різниці і не було.
Вчитель казав, що учні першого і другого рангу відрізняються лише силою заклинань, а суть їхнього тіла й духу не змінюється.
Але, прислухавшись до себе, Сол все ж відчув щось нове.
Це було вплив закляття першого рангу на його ментальне тіло.
Цей, вже невідомо який, "Духовий черв"як" постійно впливав на його магію і дух.
Поки що вплив був слабким, але Сол відчував, що коли він буде його зміцнювати, то це посилюватиме його.
І коли воно стане занадто сильним, йому доведеться шукати способу протистояти йому, інакше й дух і тіло почнуть страждати.
Але найефективнішим способом було знайти свій "локатор" для того, щоб уникнути цього неминуче забруднення магії і стабілізувати своє ментальне тіло.
«Локатор, — сказав Сол на ліве плече. — Як мені вмовити щоденник шевнутися?
З цим можна було і почекати. Коли Сол встав і обернувся, він побачив Панні вже спить. Він з усмішкою розтормошив її.
— Панни, прокидайся.
Але Сол розумів, що вона заснула не від байдужості.
А через те, що його битва з Шеллі та подальша боротьба проти духами помсти її втомили.
Для простих людей, які мають психічні розлади, сон — це найліпший захист.
Панні, мутно кліпаючи, підняла голову. Її очі були сірими.
— Я виведу тебе, — сказав Сол, піднімаючи її. — Але будьте готові до того, що ви з Адою не зможете жити в цьому місті.
Панні, переді мною, встала. Думка про те, що доведеться покинути свій дім, не злякалася її.
— Я уведу Аду.
Вона здавалася старшою сестрою.
...
Соул востаннє обшукав речі Шеллі, забрав усе цінне і решту викинув.
Але він так і не знайшов книги, яка могла б створювати духів помсти.
У результаті йому довелося просто скопіювати все магічне коло і, по пам'яті, відновити ті місця, які він зруйнував.
Потім він разом з Панні покинув третій поверх вежі.
Але, ледь вони вийшли на гвинтівку драбину, як зовні донеслися крики, плач і звуки битви.
Щось сталося!
Сол схопив Панні на руки і кинувся вниз.
Вхід до фортеці був запечатаний магією Шеллі. Очевидно, він не хотів, щоб йому заважали. І через це, коли зовні почалася біда, ніхто не міг його покликати.
Сол наказав Панні встати біля стіни, а сам різко відчинив двері.
Ззовні був пекло, що з'являється.
На землі лежали трупи мешканців Мофана, а варварці гналися за живими.
Загорода навколо плантації була знесена, все було розгромлено. Іноді на каменях виднілися людські руки й ноги.
А головна битва вже йшла біля міського муру.
Варвари намагалися перелізти через не дуже високу стіну, а солдати з усіх сил скидали їх.
Поки Сол оглянувся, його помітили двоє варварів.
Вони відразу кинулися на нього з мечами, не зважаючи на його здивування.
Зброя зі свистом розсікала повітря, націлившись на нього з двох сторін.
Варвари, збуджено дихаючи, здавалося, вже бачили, як він розпадається на частини.
Але, не встигли їх мечі опуститися, як один з них раптом зікрутився, його руки і ноги переплелися, наче його стиснула невидима рука.
М’яке тіло відразу здалась, стримаючись і розглядаючися під дією невидимої сили.
А міцні кістки варвара ще деякий час противилися, але в результаті, з хрустким ломившись, прокололи шкіру і м'язи, висунувши назовні чорно-червоні уламки.
Другий також був змушений зупинитися.
З його носа, рота і вух пішов чорний дим. Потім на його шкірі почали з’являтися чорні плями.
Нарешті, червоні язики полум'я вирвалися з його шкіри, вуха, обволокли очі, підпалили волосся...
Якщо перший варвар помер швидко, хоча й страшно, другий мусив страждати набагато довше.
Він кричав і, зібравши останні сили, побіг назад. Але, проїхавши лише кілька кроків, його облякані ноги не витримали, і він з гуркотом впав, підняв хмари чорно-серой пилу.
Сол подивився в ту сторону, куди втік варвар, і зустрівся поглядом з лихим варварином. З обличчям, пофарбованим незрозумілими візерунками, сидів на іншому, високому варварі.
У цих варварів був ще й жерець?
Значить, це не просто набіг.
Але тутшній учень мага тільки що наклав на себе руки.
Соул пішов на жерця, піднявши руку. Його ментальне тіло активувалося, модель заклинання першого рангу була готова до застосування.
У його долоні з'явилися прозорі привиди духовних черв"яків, які почали повільно повзати.
Побачивши се, вердикт варварів заколов ся і роздаючи слова, промовив:
— Новий... Учень... Мага.
Він не бачив Сола раніше, але зрозумів, що той не з Мофаня.
Жрець пильно дивився на Сола, роздумуючи чи варто з ним зв’язуватися.