І найголовніше, вони не заважали чарам.
Ось тільки одягати їх було трохи муторно. Такі важкі рукавиці завжди були дуже важкими.
Соул почав з лівої руки.
Внутрішня поверхня рукавички була шершавою, і вона не хотіла натягуватися.
У цей момент через шиї Сола висунули тонкого чорного щупальця і, спритно відтягнувши край рукавички, допомогли йому її вдягнути.
— Дякую, мала Водоросль.
Це дивне на вигляд щупальця було частиною Болота Пожирачів Душ, яку Сол випадково прихопив з покинутої лабораторії під садом.
Після кількох перевірок і досліджень матеріалу Сол майже переконався, що цей маленький бджолоїдок не становить великої небезпеки.
А тим більше, що його можна було з легким "чпок" відривати від шиї, не залишивши ні подряпини. Очевидно, він не був паразитом.
Після того як Сулу надіти рукавичку, вона слухняно сховалася.
Соул назвав бджолоїдка Волосью маленькою, бо вона була зовсім не схожа на ці величезні, страшні та агресивні чорні щупальця з болота, а швидше на ядро свідомості, яке було схоже на клубок водоростей.
Малюк Водоросль був то дурною, то дуже розумною. Вона завжди була з Солом, і ніколи не подавалася, коли поруч були сторонні.
Ні наставники, ні старші учні нічого не помічали. Якщо й помітили, то приймали її за дослідницький матеріал, який Сол носив з собою. Ніхто не заперечував.
Ситуація в морзі була схожа на ту, де жила мала малятка Водоросль. За ці дні вона навіть трохи видужала.
...
З рукавицями і рунами, намальованими на кістках, Сол вже не боявся випадкового розряду від Моніки.
Ледве він зібрав речі, як у двері пролунав гучний, ритмічний стук.
Не встиг Соул підійти, як через двері донісся голос Корі:
- Відкривай, відчиняй! — Голос її був гладким, наче вона говорила: « Відкривай, відкривайте, перевір лічильників».
Відчинивши двері, Сол побачив Корі з квадратною коробкою в руках.
- З днем народження!
Ця коробка з'явилася йому до болю знайомою. Він обернувся і побачив на своєму столі ряд таких же маленьких коробок.
З полегшенням він узяв коробку в Корі і запросив її увійти.
Здається, у цьому світі не було звичаю відзначати дні народження. Принаймні, у учнів магів.
У день народження Корі Сол випадково довідався, що його подарунок — одна з безіменних рослин, створених за допомогою щоденника.
Таких безіменних зелень, в процесі дослідження фізичної трансформації, він створив безліч. Більшість з них були марні, а то й шкідливі.
А це « один номер» могло видаляти з металів деякі домішки, роблячи їх міцнішими. Він подумав, що Корі, яка спеціалізується на металах, може стати в пригоді і подарував їй.
Хто б міг подумати, що цей маленький подарунок так її зворушує. Вона ніколи не отримувала подарунків просто так, на честь її дня народження. Вона запитала, коли день народження у Сола, і з того часу його поздоровлювала щороку.
Руни, які Сол начеряв на кістках для захисту від електрики, були подарунком від Корі минулого року. Дуже цінним.
— Дорогой? — Нехотячи, Сол поставив коробку на стіл і почав розпаковувати її.
« Мій подарунок не може бути безцінним, — з нетерпінням чекала на його реакцію Корі, схрестивши руки на грудях.
Сол нарешті відкрив щільно упаковану коробку.
Всередині лежала ганчірка. Піднявши її, він побачив синій і великий палець, плід.
— Це... — Спочатку він лише трохи впізнав його, а потім згадав. — Це плід квітки-спутника?
— Так, — рішуче кивнула Корі.
— Що збільшує магію? - Магія була вічним болем Сола. Особливо після того, як вона досягла сорока п’яти джоу, її ріст знову сповільнився.
А один синій плід міг підняти її як мінімум на один джоу.
Шкода тільки, що вирощування цих плодів було непередбачуваним, та і дістати квітка-спутник було нелегко.
Перша квітка Сола дала синій плід. Потім, через роботу і обмін, він дістав ще два. Але він не виростив білих плодів.
— Останні два рази твої подарунки були дуже корисними. Схоже, наступного разу мені доведеться приготувати щось краще.
— М-м, — кивнула Корі. У цьому вона ніколи не була скромною. - Якщо зможеш, дістань мені якусь отруту з особливими властивостями.
— Зачем тебе отрута? Ти ж спеціалізуєшся на металі? - Сол уперше чув, що Корі потрібен отрута.
- Мій наставник спеціалізується на отрути. Багато його досліджень пов’язані з реакцією на отруту, — потиснула вона плечима.
Здається, що коли ти став учнем другого рангу, то вже міг брати участь у дослідницьких проектах з наставником.
А Соул, крім того що час від часу допомагав наставнику Раму і старшому братові Нікові в деяких простих експериментах, здебільшого працював у морзі.
Звичайно, інші учні заздрили йому.
— Ладно, неважно. Насправді, я ще й торт на день народження виспекла. Ходімо до мене, поїдемо...
— Нет... Це вже точно ні.
- Обіцяю, він смакніший за минулого.