Тільки коли зорі з’явилися на небі, возка зупинилася в гірському ущелині.
Його обличчя раптом затрималося, він немов ожив, вкатався у воз.
— Господарю, пан!
Він взяв голову Ральфа і вилив на неї заздалегідь приготований глек з кров’ю.
Коли Ральф стікав кров по обличчю, то впадав у рот.
Сірі, що застигли в передсмертному страху, очі Ральфа раптом пожвавилися. Потім — рот.
- Швидше, мені потрібне м'ясо! — слабо прохрипел він.
Старий управитель відразу підніс йому ноги.
Ральф не звернув уваги на те, що це його тіло. Він раптом випустив зі своєї обвугленої шиї червоні щупальця, які обкрутили йому ноги.
Почувся звук жування.
— Мало, мало! — шия їла, а рот не відставав.
Старий управитель без вагань дістав з-під сидіння довгий меч і одним ударом відрубав собі ліву руку. Він терпів їй сильний біль і підніс її до шиї Ральфа.
Той, не брезгуя, проковтнув і руку.
— Мало, ще трохи!
Старий управитель відразу відрубав собі праву ногу біля основи, а кінчиком меча підніс її до Ральфа.
Тепер він вже не міг сидіти і, впавши в возі, тихо застонав.
Коли він уже думав, чи не віддати господареві і собі, Ральф нарешті наситився. Або, точніше, тимчасово наситився.
З його рота висунувся язик завдовжки кілька метрів і лизнув культи адміністрації.
Рани швидко затяглися, але нові руки й ноги не виросли.
— Спочатку в помести. Мені потрібно кілька років, щоб відновити роботу. Шея Ральфа трохи зросла. Він втомився повернув голову і ліг на подушку.
« Так, — сказав пан. — Старий управитель на одній руці закріпився ногою на рамі і продовжував переслідувати коней.
Якби хтось побачив старого управителя тієї ночі, то напевно помер би від страху.
Ральфові вози були прокляті.
- Горса, цей божевільний! Цей вбивця! Диктатор! Я проклинаю тебе, щоб тебе зрадили все і спакували твоє тіло!
Але навіть проклинаючи, Ральф говорив тихо, боячись, що його почують.
Хант знав, що його господар цього разу дійсно злякався.
Через деякий час Ральф, вислизнувши злість, сказав Ханту:
- Мені знадобиться чотири-п'ять років, щоб відновитися. У цей час будь обережним, не дай нікому дізнатися, що я ще живий.
— Зрозумів, господаре, — відповів старий управитель.
Ральф закрив очі, щоб відпочити. Його управитель ніколи не підводив його.
« Почекай, почекай, коли я відновлюся, поки поверну щоденник... Я їм не пробачу!"
...
Ні Горса, ні Каз не стежили за успіхами Сола. Вони, здавалося, були абсолютно впевнені, що він за три роки стане учнем другого рангу.
А Соул, нічого не знаючи завдяки своїй ревності за два роки зміг підняти свій рівень магії до сорока п'яти Джоу. У той же час він вже розібрався в правилах побудови заклинання першого рангу, і, якщо б захотів, міг би негайно підвищити свій образ.
Але старший брат Байрон порадив йому спочатку підняти рівень магії до 50, а потім вже вчити заклинання першого рангу.
Соул вирішив послухатися старших і не квапився.
Підняти магію з чотирнадцяти до сорока п'яти було не так-то просто. Пригадуючи той час, він міг лише гірко посміхатися.
Прогрес то і справа зупинявся на якійсь вимітці, і медитація більше не допомагала.
Він запитував, чи інші теж так робили, але не так часто, як він.
А що найгірше, Корі ніколи такого не відчувала!
І вона три місяці тому успішно перейшла на другий ранг.
Того дня вона прибігла до Солу похвалитися і люб’язно повідомила, що вже вибрала дві змінні порожні кімнати на 12 поверсі, одну для себе, а другу — щоб вони могли жити по сусідству.
...
Хоч він і не перейшов на другий ранг, але за ці два роки Сол теж багато досягнув.
Малюки Водорості і підстраховування щоденника він успішно оптимізував « платівку», відновив ліву руку та по тій же схемі трансформував і праву.
Так, переконавшись, що це не вплине на гнучкість рук, Сол без коливань розчинив і праву!
Тепер обидві його руки були світло-серими, з гладкою, ніжною, трохи прозорої шкірою, крізь яку туманно просвічували білі кістки.
І те, як вона ліпка, також поліпшилося. Нові руки виглядали як гіпсові скульптури, навіть з деякою долею виясненості.
Ці руки не тільки двічі підвищили рівень магії, але й відкрили новий потенціал — контроль духовного матеріалу Сола.
Ця здатність дозволяла йому створювати закляття темряви нульового рангу майже безментальних зусиль. Як же швидко, звичайно, змахувати руки.
Крім того, на цей раз Сол спеціально вирішив проблему з острахом електрики. Він наніс на кістки обох рук набір симетричних, взаємодійних рун, щоб протистояти електричному полю.
Тепер, якщо він одягне рукавиці з ізоляційних частинок, то не буде боятися електрики.
Сол взяв з довгого столу в морзі пару чорних, до ліктя, рукавичок.
Вони були зроблені на замовлення, дуже щільно обстеляли шкіру і мали тонке забарвлення. До того ж, матеріал був стійким до бруду і води, і не так легко загорявся, що виправдовувало ціну.