А якщо він перейде у другу, то Хейден, який буде працювати після нього, легко здогадається, які матеріали вона забирає.
Духовний матеріал був пов'язаний з його фізичною трансформацією, і він не хотів розкривати це іншим.
Коли Сол подумав про це, він ввічливо посміхнувся і похитав головою.
- Не потрібно, старший брат. З вашого досвіду і навичок ви більше пасуєте для другого моргу. Мені і тут добре.
Хейден не очікував відмови. Він був здивований, але й радий. Але, на його думку, у другому морзі було більше користі.
Вони ще трохи побалакали, і Сол проводив Гейдена. Він так і не запросив його увійти.
Закриваючи двері, Сол знову занурився у свої дослідження.
Але якщо він дійсно збирається трансформувати і праву руку, йому знадобиться ще один матеріал.
...
Сьогодні Сол нарешті отримав "гостя"-учника першого ранга. Він спакував його мозок і ввечері відправився до старшої сестри Конше.
Це був перший раз, коли він, після вбивства Сіда, прийшов до неї один.
Не сказати, щоб він не нервував, але Конша все ще була йому корисною.
Коли Конша відкрила двері і побачила Сола, її очних яблука кілька разів перевернулися.
- А ти швидкий. Я думала, ти будеш кілька днів ховатися від страху.
Конша не заходила, запрошуючи його увійти.
Соул пройшов в центр кімнати, поставив на стіл коробку і, відкривши її, показав круглий предмет, загорнутий у світло-жовту шкіру.
Тут же поширився легкий запах гнилих.
Конша зморщила ніс, дістала голову, її очні яблука, виплив, оглядали її, і вона задоволена кивнула.
— Непогано. Але ти так і не позбувся запаху на цій шкірі?
— Простите, старша сестра. Я спробував кілька способів, але нічого не допомагає.
— Гаразд, — сказала Конша. — Вона трохи втомилася і кинула шкіру назад у коробку.
— Я їду з Вежі, — сівши на стілець, сказала вона. — Наступні півроку можеш нічого не приносити.
Сол, який збирав коробку, завмер і несподівано підняв голову.
— Ви їдете з Вежі?
За ці три місяці він жодного разу не бачив, щоб Конша покидала Башню і думав, що її робота не вимагає цього.
— Да. Мій експеримент зайшов у глухий кут, і залишатися в Башні більше немає сенсу. До того ж... Можна пошукати нові можливості, вона схилила свою жахливу голову. — У майбутньому, коли це буде можливо, ти теж можеш подати заявку на виїзд. Хоч ти ще й не учень другого рангу, але вчителі здається тебе цінують. Для здібних людей вони охоче роблять винятки.
"Виїхали..." Сол теж хотів би побачити нормальний світ, але йому ще стільки потрібно було вивчити. Зараз було не до розваги.
- Старша сестра, поки ви не поїхали, чи могли б ми обмінятися чимось?
Конша підкидала голову, не звертаючи уваги на капальну кров.
— Обмінятись? Окрім голів, у тебе є ще що-небудь цінне? — Один з її очей випливав і втупився на ліву руку Сола. - Якщо це твоя ліва рука...
— Э-э, нет, — Сол сховав ліву руку в рукав. — Я працюю в морзі і назбирав трохи матеріалів. Може, вас щось зацікавить.
— Може, це не ліва рука. Конша втратила інтерес і її очні яблука втягнулися назад. - Що ти хочеш натомість?
— Я хотів би, щоб зілля, яке ви дали мені для експерименту, - він зробив паузу і додав: — Те, що розчиняє тіло, але дозволяє контролювати кістки.
Губи Конші повільно розтягнулися в усмішку.
— Хе-хе, ха-ха, Ха-Ха-хо... — Вона сміялася, тремтіла всім тілом і лише через деякий час зупинилася. - Ти божевільний. Ти ще божевільний мене.
Соул так не вважав. Він лише хотів розчинити руку, а не мозок.
Побачивши його рішучість, Конша кивнула.
— Ладно. У мене є один флакон.
— Старша сестра, я можу запитати, як довго діє один флакон?
— Якщо зберігати обережно, то місяць. Після цього роз’єднаний ефект сильно ослабне, і гнучкість руки буде важко гарантувати. Конша не почала обманювати його.
Місяць? За цей час Сол міг і не встигнути поліпшити свою формулу трансформації. І Конша за місяць могла і не повернутися. Чи може вона загинути, де йому тоді шукати такого підхожого зілля?
— Старша сестра, а якщо я захочу обміняти на рецепт?
— Можна. Але за додаткову плату! — отрала Конша. - Ти впевнений, що твоїх матеріалів вистачить?
Сол, стиснувши зуби, дістав через пазухи маленьку пробірку. Вона була закрита корком і обгорнута в кілька шарів вати.
Він розвертав її дуже повільно і обережно. Конша спочатку сиділа розслаблено. Але коли вміст пробірки стало видно, вона випросталася.
В пробірці, в прозорій олії, плавала молочно-біла нитка.
- Що це? — Конша відчула, що від нитки походить ментальна сила як мінімум учня другого рангу.
— Це... Локатор Сида. Не знаю, чи зацікавить він вас, старша сестра.
Цей локатор він витяг з шиї Сіда, коли розділяв його. Тоді щоденник почав шалено попереджати, і тільки коли Сол знайшов флакон з маслом та поклав туди нитку, він заспокоївся.
Для Сола ця річ була небезпечною і марною. Краще було обміняти її на щось інше.