Садівник вправно взяв квадратний квітковий горщик і пересадив у нього квітку. Щойно пересаджений бутон трохи поні. Садівник відразу ж сказав заклинання, і бутон знову ожив.
— Ось маленький мішечок з удобрюванням, — садівник простягнув солу мішку завбільшки з долоню.
Сол узяв його і заглянув всередину. Там була світло-червона рідка земля, змішана з дрібними частинками.
Соул пригадав, що одним з його варіантів смерті був стати добривом. Він мовчки відчув це схвалення дві секунди і прибрав мішечок.
- Пане садівнике, ви теж тутшній учень?
Солу здавалося, що праця доглядачем саду досить непогана. Спокійна, і можна довго залишатися поза похмурою вежею. Але на вигляд йому було років сорок-п'ятдесят. Чи він є учнем третього рангу? Чи це занадто для такої роботи?
Почувши це, садівник простодушно посміхнувся.
— Хе-хе, коли був живий - так.
Соул здригнувся, мало не упустив горщик. Він мовчки відступив на два кроки і вклонився садівнику.
- Дякую за сьогодні. Я піду до наставника Казу.
Садівник, здавалося, не зрозумів, що сказав щось шокуюче, і просто з посмішкою кивнув, проводячи поглядом поспішаючи пішов Сола.
Він дивився йому слідом, і його очі раптом примружилися.
Через шиї Сола раптом висунулися чорне, слизьке, з палець товщиною, маленьку щупальця.
Воно помахало у повітрі і знову втягнулося.
Усмішка зійшла з обличчя садівника.
Він відкрив був рот, щоб скликнути Сола, але в кінцевому підсумку не вимовив ні звуку.
Садівник повільно повернувся в будиночок, сів прямо на маленький табурет і посміхаючись, подивився на сад.
Мало - помалу сонце сіло. В саду, крім шелеста трави на вітру, не було ні звуку.
Садівник все ще сидів прямо. Місячне світло освітлював його обличчя...
Та який там садівник, це ж солом’яне чучело!
З його одягу і штанів стирчали соломинки. Очі — два сірі камені, а ніс довгий.
Все чучело було жовтим. На його обличчі хтось кривавою фарбою намалював перебільшену посмішку.
Дунув вечірній вітерець, квіти-спутники закидали в танці, і в саду пахне хлібом.
...
Тим часом, з іншого боку.
Сол, з турботливим обранцем квіткою-путником повернувся в морг. Він вирішив вирощувати квіти тут. Хоча в морзі не було багато гниль, але він вважав, що це більше відповідало смакам квітки і може рости швидше.
Обрана Солом квітка була схожа на піон. Бутон був дуже великий, пелюстки - ніжні жовті, з рожево-білими кінчиками.
Соул поставив його в кут кімнати і додав трохи добрива.
Той, хто не був на сонці, відразу випростався.
Солу це здалося кумедним. Він поквапився пальцем і тільки потім повернувся до свого столу.
Він знову почав вивчати свою ліву руку.
Це ж духовний матеріал, який навіть журнал зачитав. Безумовно, гарна річ. Якщо він поглине й інші уламки душ, то Сола матиме ще одне джерело інформації про мир.
Але цей духовний матеріал був занадто за межами його розуміння. Прокинувшись над ним пів дня, Сол так нічого і не зрозумів.
Доведеться питати у старших учнів або наставника, чи пошукати в бібліотеці.
Навіть низькоякісний духовний матеріал приніс Солу такий великий пожиток. Якщо він зможе покращити якість « зубної кістки», то його фізична трансформація вийде на новий рівень!
За допомогою цього він зможе змінити ліву руку, знову підвищити рівень магії, а якщо все піде добре... то і праву руку включити в план трансформації.
Стук-тук.
Стук у двері перервав його дослідження.
— Кто? — Сол закрив свої записи.
— Я Хейден.
Сусід? Він ще ні разу не приходив до нього сам. Невже щось із трупами?
Соул підійшов і обережно відчинив двері.
На обличчі Гейдена була натягнута усмішка.
— Я... Я чув, ти перший на іспиті. Вітаю.
Невже просто ввічливість?
Дякую. Старший брат, у вас якась справа? — прямо запитав Сол.
— А, ми ж обидва першого ранга. Не треба мене постійно називати старшим. Ти можеш просто Хейден.
Соул посміхнувся, але нічого не відповів.
— Я хотів запитати, чи не хочеш ти працювати у другому морзі?
- Чому ви питаєте? Ви йдете?
— Нет. Я просто подумав, що в другому морзі більше гарних матеріалів. Так що, якщо хочеш, можемо помінятися.
Так він дійсно прийшов з добрими намірами.
Невже звання першого на іспиті так багато значить?
Ні, справа не тільки в цьому.
Він пригадав запрошення Анзе про те, що Рама щиро запрошує і як наставник Каз спеціально під приводом вибору квітки попередив його не змінювати вчителя...
Мабуть, це раптова увага наставників і спонукало Гейдену запропонувати йому більш вигідне місце.
Соул дійсно був спокушений, але боявся, що у Гейдена є якісь інші мотиви.
Але тут він згадав про своє теперішнє дослідження духовного матеріалу. Його основним компонентом була « платівка кістка ». Для неї були необхідні духовні кості.
Якщо він буде в третьому морзі, то крім глухого і сліпого здоров'я біля входу ніхто не дізнається, що залишилося від трупів після того, як вони потрапили у велику скриньку.