Прочитавши це, Сол відчув брак знань. Він думав, що можна всього навчитися сам, але тепер зрозумів свою зухвалість.
Але раніше за ним постійно мандрував Сід, і для того щоб вижити, йому доводилось йти на крайніх умовах. Тепер же можна було спокійно вчитися і навертати втрачене.
О, спочатку треба було позбутися духу помсти.
— Старший брат, а легко переносити душі в інше тіло?
— Звичайно, ні. По-перше, потрібно зберегти свідомість і цілісність душі. Духи помсти і злі духи, які вселилися в тіло, для наших досліджень марні.
— Потім - саме всесвіт. Це досить болісно для експериментатора, і для того, щоб його випробувати. Адже це не його рідне тіло. І на цьому етапі ми зіткнулися з великою проблемою, - Нік подивився на машку Сола. - Якщо ти будеш цим займатися в майбутньому, можемо разом подумати.
Він перевернув запис на першу сторінку і вказав на підлогу душі та тіла.
— Ми поки що можемо вселяти чоловічу душу тільки в жіноче тіло, і навпаки. Але ми не можемо покласти душу чоловікові в його тіло, і жіночу — у жінку. Навіть наставник не розуміє, в чому проблема.
Соул знову прочитав записи і переконався, що так.
Що це таке? Протилежності притягуються, а однакові відштовхується? Але чи є у душі стать? Чи стать душі залежить від самосвідомості?
Побачивши, що Сол задумався, Нік вирішив продовжувати.
— І останній етап - це довгострокове підтримання і спостереження. Багато душ невдовзі розпадаються. Ще одна проблема, як зберегти їх надовго.
що ми щойно робили. Ти бачив, дуже цікаво. Майже цілком протилежна реакція тіла й душі на стимуляцію. Тому їхня поведінка теж дуже дивна. Але як це вирішити - це вже справа вчителя. Ми поки що записуємо.
Нік забрав у Сола записи.
- Думаю, ти отримав загальне уявлення. А тепер назвемо номер два. Сьогодні, хм... Всього двоє.
Другим експериментом був чоловік. Теж один з учнів другого рангу, яких Сол бачив у наставника Рами.
Всього двоє? Та дівчина, з спини якої виривалося обличчя, не прийшла. Щось з нею сталося?
Процедура з іншою була такою ж. Сол допоміг записати дані, і на цьому його сьогоднішня робота була закінчена. В подальших експериментах він не міг брати участь.
Тому, поки Нік збирав речі, Сол висловив своє прохання.
— Хм? — Нік відклав записи і оглянув Сола з ніг до голови. — На тебе дух помсти? Трупи у Башнші проходять спеціальну обробку, злі духи та дух помсти рідко коли вириваються назовні. До того ж, для цього потрібен якийсь емоційний зв'язок. Чому... Невже це Сід? Він ненавидить тебе? Навіть після смерті не відпускає?
На це запитання Солу було важко відповісти. Він лише з невинною формою почесав затилок.
- Я й сам не дуже розумію. Наставник Рам побачив на мені дух і наказав звернутися до вас.
- Наставник... Ти сказав тобі звернутися до мене? - У погляді Ніка промайнуло щось дивне, але завдяки його стриманості, зовні це ніяк не виявилося.
— Да... — Незрозумілим поглядом Ника Солу стало.
— Я зрозумів, — після довгої паузи Нік повільно кивнув і вказав на Індукційне крісло. — Тоді сідай.
Сол: ?!
— Мне? Сісти? — Соул спочатку вказав на себе, а потім на крісло.
— Да. Ти ж не думав, що я, учень другого рангу, краще наставника розбираюся з духами помсти? - Нік знову взяв пульт і почав щось на ньому налаштувати. - Звичайно, тому що тут є найпридатніше для тортур духів індукційне крісло.
— Індукційне крісло може вигнати духа?
— Так, звичайно. Але якщо б на тобі був дійсно сильний дух, ти не дожив би цього моменту.
Нік налаштовував пульт і побачив, що Сол все ще стоїть на місці.
— Боїшся? Не хвилюйся, буде дуже... - Айфово.
Нік вжив слово Сола.
Кутики губ Сола смикнулися.
— Я сяду?
Ник кивнув.
— Я правда сажу?
— Иди... вже? — Недивно подивився на нього Нік.
Побачивши, що щоденник мовчить, Сол зрозумів: це не пастка. Він згадав обличчя того чоловічого духа і вирішив, що коли сядеш, потрібно буде контролювати вираз лиця.
Сол заліз на високе крісло і сів.
Кресло відразу ж збудилося під його розміри, перетворившись на « зброю тортури».
Але Нік встромив голки лише у його зап’ястя та щиколотки, обійшовши ліву руку і шию.
— Старший брат Ник? — Сторож запитав Сол.
- Ми ж не спостерігаємо за твоїми емоціями. Стільки не потрібно. Головне, духу вигнати.
Сказавши це, Нік повернувся до столу і взяв пульт.
Серце Сола закололося. Він міцно стиснув зуби і вчепився у підлоколотники.
« Двержайся... Тримайся..." - підбагатив він себе.
Потім він побачив, як рука Ніка кілька разів торкнулась пульта.
Чорт!
Сол був у якомусь тумані. Йому здавалося, що він летить.
Зуби? Здається, він стиснув їх, а може, просто зтиснув щелепи.
Руки? Здається, він вчепився у підлокотники, а може розмахував ними повітря або танцював танець морських водоростей.
Солу дуже не подобалося це відчуття втрати контролю, хоч і було ... Круто.