Соул боявся того, що до цих пір не зрозумів, як він вийшов за вікно. У його пам’яті він лише трохи підійшов до нього.
Але цей досвід, в поєднанні з попередньою трансформацією дав йому глибше розуміння лікатора.
Локатор допомагає магу усвідомлювати своє існування, щоб не загубитися між відомим і невідомим.
Але його можливості обмежені. Якщо сліпо покладатися на нього і не контролювати свої бажання, то одного дня можна вийти за межі його захисту і розбитися в хліб або перетворитись у щось ще.
Водночас, локатор - це дуже особиста інформація. Якщо вам відомо про іншого локатора, то ви можете знайти його слабке місце. Тому вони питають про нього табу.
Сол був занурений у свої роздуми, коли Рам тихо сказав:
- Я тобі половину пояснював, а ти ж не мій учень. з тебе десять парних балів.
Наставник, це грабівництво!
Соул розинув рот.
- Або попрацюєш на мене десять днів?
Соул закрив рот.
Так от в чому справа. Він згадав розмову Каза та Рама, коли той привів його сюди. Вони вже говорили, що він допоможе Раму.
Якщо так, то Сол не відмовився. Але одна умова вимагала обговорення.
— Наставник Рам, я вчуся лише три місяці і не знаю, що робити.
- Тепер згадав, що ти новачок? — Рам витарыл очі. - Подивися на те, що ти накоїв. Це що, справи новачка?
Його живіт заходив ходуном, як у жаби.
— Іди на чотирнадцятий поверх, у другу лабораторію, знайди Ника. Так, і нехай він заодно визволить вас від духу помсти.
Це вже у справі!
— Дякую, наставник Рам. Я зараз же піду! — Тут же випростався Сол.
Цього разу він не вагався. Поклонившись наставнику, він пішов до виходу.
Коли його рука торкнулась штори, ззаду знову почувся голос Рама.
- Поки не станеш учнем другого рангу, можеш добре подумати. Вибір непідтвердженого, то дуже болісний.
Сол завмер. У словах наставника Рама відчувалась особиста біль.
Хіба Раму не подобається його теперішнє дослідження?
Соул віддер штору і вийшов. В останній момент він обернувся і подивився в кімнату.
Свічки в кімнаті, здавалося, були спеціально приглушені. Тільки один промінь світла проник усередину. Рамова гора м’яса сиділа в тіні. Все було таким розмитим.
Важка штора швидко перестала колихатися, прикривши від нього все.
Вийшовши з кімнати наставника Рами, Сол поспішив до лабораторії.
Він і раніше відчував, що з кошмарами потрібно щось робити. Якби сьогодні йому не допоміг наставник Рам, він би пішов до Байрона або комусь ще.
Хороша новина полягала в тому, що вчитель Рам вважав позбутися цього духу дріб’язковим. Він навіть не став сам цим займатися, а доручив це якомусь старшому учневі.
« Я сподіваюся, що цей старший буде зговореним» — подумав Сол.
Він швидко пішов по пандусу. Етажі наставників були набагато тихіше, ніж учені.
Троє учнів другого рангу, що стояли біля дверей, вже кудись зникли.
Дивившись на порожній коридор у яскравому світлі свічок, Солу в голову прийшла дивна думка.
Ця Башта чарівників... Вона тримала у полоні слуг, охороняла учнів. Чи вона трималася в полоні інших?
По-справжньому вільний тут був, напевно, тільки господар цієї башти, той, кого Сол жартома називав "Розовий Господь", Господар Горса?
Сьогодні, коли Сол бачив його, він був з ніг до голови закутий в коричнево-червоний плащ. Але той рожевий підборіддя говорив про те, що Горса і в повсякденному житті носить рожеві бинти.
Чи може такий Господар бути вільним?
Для його колишнього слуги, який усе ще перебував у небезпечному місці, перебування західної башти було небезпечним. Проходячи вночі по коридорах, він часто відчував щось дивне.
А на поверхах наставників такого жахливого і небезпечного відчуття не було. Зовсім.
Чи те офіційні маги набагато краще контролювали свою силу, то вся небезпека була прихована так глибоко, що її не було видно?
Сол дійшов до кінця коридору і глянув на пандус. Вчитель Каз жив на сімнадцятому поверсі. Він рідко з'являвся в лабораторії та морзі. Може він, як і наставник Рам, перетворив свою кімнату в справжню лабораторію?
А вісімнадцятий поверх і вище - це особисті покої Господаря.
Кажуть, що Господар Горс був магом другого рангу, але дуже сильним майже на рівні третього. Наскільки сильний, ніхто не знав, але всі п’ять наставників без жодних вагань підкорялися йому.
Друга ранг - це для Сола, поки що недосяжне висота.
Пам’ятаючи про дух помсти, Сол відкинув свої мрії про офіційні маги і поспішив залишити цей поверх.
...
Коли Сол дістався до другої лабораторії на чотирнадцятому поверсі, він виявив, що двері відчинені.
Сол заглянув всередину.
Ця лабораторія була набагато меншою, ніж у наставника Каза. Там не було рядів шаф з матеріалами, зате багато їдальня.
У центрі кімнати стояло металеве крісло з високими підлокітниками. Під ним звисало кілька товстих канатів.
Навпаки крісла теж був стіл, за яким стояв чоловік.