Соул придумав ще два способи, але книжка їх відразу відкинула.
- Та що за чорт, де я тобі зараз візьму ці матеріали?
Соул гірко посміхнувся, продовжуючи тягнути час.
— Старша сестра, ви ж поспішаєте, так? Я так розумію, у вашому журналі сьогодні має з'явитися запис: « Сьогодні оброблено один труп учня першого рангу". Адже так?
Пейдж прищурилась.
- А ти кмітливий. Так, я збираюся приховувати труп цього вторинника. Якщо ти після цього на мене донесеш, у мене є багато способів тебе вбити.
З цими словами вона дістала через пазухи пухкий срібний мішечок і кинула його Солу.
Той зловив. Щось всередині дзвонило.
Цілий мішок магічних кристалів!
— На це ти зможеш купити щонайменше десять порцій тих матеріалів, які ти назвав. Хутко заходь! Будеш тягнути - я тобі ноги поламаю і кину туди.
— Дякую, старша сестра.
Сол сунув мішечок за пазуху, взяв маску, увійшов у магічне коло і слухняно сів.
— Надень маску! - Ще поквапила Пейдж. У її голосі вже не приховувалась спрага вбивства.
- Добре, зараз, тільки розберемося перед де зад.
Сол повертав маску в руках. У той же час він затуляв пробку маленького флаконіка, який стискав у долоні.
Це був останній його шанс, і книжка цього разу не стала насміхатися з нього смертю.
« Абсолютне поле незайманої чистоти», "чистоплий злий дух" - все це нагадало йому про флакон « Концентрованої багнистих фей".
Коли дух і Пейдж переважали набагато більше, ніж його власні сили, він міг лише покладатися на те, що Біблія може врятувати йому життя.
Повертаючи свою маску, Сол вилив на неї велику частину зілля. Коли він одягнув її, в ніс вдарив легкий запах риби. Маска відразу приклеїлась до його обличчя.
« Я осквернив це поле. Якщо ти такий чистий, то до мене не лізь!»
Тим часом Пейдж, яка вже готова була вибухнути, нарешті побачила, що цей проклятий новачок сів в начочений нею коло. Звичайно, саме коло не мало ніякого значення, все справа було в масці.
Пейдж, стиснувши зуби від болю через тертя між стегнами, підійшла до свічок. Вона скинула свій просторий плащ, залишаючись в платті, схожому на нічну сорочку і обнаживши білі ноги. Коли вона скинула сапожки, то постала боса. Її шкіра була такою ж ніжною і білою, як маска на обличчі Сола.
— Стеж за трьома трупами. Як тільки побачиш, що від якогось з них піде чорний дим, скажи мені! Цей дух дуже швидкий, я повинна точно знати, де він.
— Да.
— Начинаем.
Пейдж підняла руки, і кожна почала швидко виводити різні жести. Водночас вона не могла читати заклинання.
Свічки на підлозі відразу спалахнули. Руни на стелі, стінах і підлозі затрималися, наче живі черви. Лише коло навколо Сола залишався нерухомим.
Соул слухняно спостерігав за трьома трупами. У цій кімнаті зміни ставали дедалі розмитішими. Полум’я свічки звисало на метр у висоту, виринаючи і корчачись, немов палаючі живцем люди. До вух Сола донеслися тихі та повні борошна крики. Чорні лінії на підлозі постійно розділялися і знову з'єднувалися, немов зграя чоловічків-палочок, що танцюють навколо багаття. Солуто здавалося, що ці чоловічки-палочки вже піднялися з підлоги, танцюючи своїми плоскими тілами і радіючи новим якості життя.
- Скажи мені! Де дух? — Відкрився пронизливий жіночий голос, перекриваючи його спостереження.
Соул перевів очі і втупився на Пейдж.
— На вас, старша сестра! — Холодно сказал він.
Пейдж завмерла, різко обернулася. Її обличчя було вкрите чорними нітями, наче у демона.
— Подивися ще раз!
На очах у Сола чорні нитки відділилися від її шкіри і, сплетившись в потворну гримасу, кинулися до нього. Пусті очі і розтулений рот були однакового розміру. З кутів рота на підлогу стікала чорна, ниткоподібна слина.
БУМ!
Соул відкинувся назад, наче в нього щось врізалося. Відчуття запаморочення і холоду виходило від маски. Але не встиг він прийти в себе, як це відчуття, наче рука, яка доторкнулася гарячої сковороди, відірвався.
Він, стримуючи біль і сльози, відкрив очі і побачив, як чорний дух з нестерпним виразом на обличчі повертається в тіло Пейдж.
— А-а! — Ужасно закричала Пейдж. — Як це могло статися?
Чорне обличчя злого духа на її обличчі, і його голос став хрипким та ворожим.
- ФУ! Як мерзко! Як мерзко! — Пейсдж затрималася, вона широко розкрила рот і з нього потекла чорна, густа рідина. — Як може існувати така брудна річ! Ти, жінка, ти обдурила мене, це була не найчистіша діва! Це був огидний чоловік!
— Убирайся, ты, огидний дух! — Пейдж теж відчайдушно намагалася звільнитися.
Дві душі почали боротися в її тілі.
У кутку Сол зірвав з обличчя маску і жадібно ковтнув повітря. Не те щоб він хотів довести, що є чистим незайманим, просто маска після короткого перебування в ній духу стала нестерпно пихати. Навіть Сол, який звик до запахів моргу, не міг цього винести. Кожну гарячку в ній було дуже боляче.