...
Наступного дня Сол з темними коломи під очима зустрів таку ж Корі, що й в залі. Вони подивилися один на одного і мовчки домовилися не коментувати зовнішній вигляд одні одних. Вони увійшли в аудиторію, сіли у свій звичайний куточок.
Ледве сів, Корі зівнула. З кутка ока викотилася сльозочка, яку вона відразу змахнула тильної стороною долоні.
- Ти виглядаєш дуже втомленою. Знову не спала? — Хоча Солу і самому було нічим похвалитися.
— Я просто відчуваю, як мало у нас часу. Ці погані люди не дадуть нам часу, щоб вирости.
Корі мала на увазі групу взаємодопомощ, яка кілька днів тому так її злякала.
Корі завжди була гордою, і її оцінки були найкращими серед новачків. Якщо не вважати Сола, чий поступ був незрозумілим, вона вважала себе найбільш наполегливою. Але коли в групі її заразили паразитом, вона зрозуміла, наскільки смішно було змагатися лише зі своїми однолітками. Навіть невелика різниця у рівні перетворила їх на мисливця і жертву.
Слабкість — це первородний гріх!
Якщо підійматися по стрімкому горі і дивитися лише на себе, то ризикуєш не помітити камінь, який летить згори. Тому вона стала ще наполегливішою.
Соул не знав про її рішення, але усвідомлював свою гордість. Випадок у групі взаємодопомощив її за живе і змусив опустити голову. Але Сол також знав, що хоч вона була маленькою дівчинкою, то не міг її зламати.
« Ти помітив, — прошепотіла Корі в куті аудиторії, - вони більше не поводяться так дивно, як того дня.
Соул швидко глянув, не відмовляючись від книжки. У кутку Дозі і Локі все ще сиділи поруч з Дуком, але розмовляли вони з дівчиною із заднього ряду. Корі сказала, що її звуть Дженна. Та сама, що колись намагалася запросити Сола в групу, але він її відшив.
Дженна все ще була сором’язливою, але вона мала нагоду привернути до себе увагу хлопців. Хоч Сол подивився лише мілиною, але помітив, що Дук був якимось розсіяним, Дозі - самозадоволенням, а зазвичай безособового Локі загорялися очі, коли він дивився на Дженну.
"Молодість..."
Але, згадавши про те, що всі вони були в групі взаємодопомоги, Сол поправився: « ... довга молодість».
— Я спостерігала за ними всі ці дні, — продовжувала шепотіти Корі. — Крім того, вони більше не поводилися дивно. Але я почала усвідомлювати, що ця група існує вже кілька років.
Кілька років? Чи це означає, що серед старших учнів є також багато членів цієї групи? Від думки, що в тілах цих людей можуть сидіти паразити, і в будь-який момент вони перетворюються на маріонеток, у Сола та Корі по спині пробіг холодок. Ти йдеш коридором, і кожен беззвучно усміхається.
- Не всі члени цієї групи. Старший брат Байрон намагався заспокоїти її Сол.
Кори прикусила губу. Іноді вона прокидалася від кошмарів і торкалася шрама на голові.
- Але він не хоче втручатися. На днях Дженна знову звала мене на зібрання, я не пішла.
Сола більше не запрошували, але він також відчував, що це проблема. До таких організацій краще не примикати. Іноді не можна просто відмовитися, особливо якщо організатори мають нечисті наміри.
— Будь осторожене, не дай їм тебе дістати.
— Нічого, я сказала Дженні, що наставник Гудо покликав мене допомагати в його лабораторії, - Корі відкинула прядь волосся. - Вони не посміють зв'язуватися з наставником.
— Тобі б часто ходити до старшого брата Байрона, — порадила Солу. — Якщо організатори групи побачать, що ви близькі, то можуть і не торкатися вас.
Але Соул похитав головою.
— Старший брат Байрон незабаром досягне тридцяти, він скоро залишить Башню.
Соул розповів Корі, що коли до тридцяти не стати учнем третього рангу, то тебе виганяють.
Корі була здивована, коли вона ледь знесла поклик.
- Так ось що! Тож не дивно, що ті учні другого рангу, які служать аристократам, всі такі старі. Їх, виявляється, виганяють з Вежі.
- Цікаво, коли ми зможемо вийти з цієї вежі?
З моменту, коли він потрапляв сюди, жодного разу не виходив назовні і переходив лише по декількох місцях. Він вже майже забув, як виглядає сонце. Якщо б не навчання і робота, які зайняли весь його час та не дали йому думати, він би вже збожеволів від арешту.
— Наружу? Та що там робити? — Пробурмотала Корі, підперши щоки руками. — Скрізь війни. То країни воюють, то раси. Вежі магів Горси, хоч і небезпечна, і лякає, але принаймні тримає всіх у страху, й тут можна спокійно вчитися.
Солу, який був вимушеним відлюдником, було все ще дуже цікаво, що там, зовні.
— Там все ще неспокійно?
Звісно. Влада світу залежить від сили магів. Я чула, незадовго до мого приїзду одна група магів знищила іншу. І країни, які були під їхнім контролем, відразу потягли сусідні держави та племена.
Мир магів... Цікаво, чи він такий же жахливий і дивний, як ця Башта?
- Корі, а що тут говорять про Башню магів Горси? — Сол хотів дізнатися про її силу та репутацію.