[Календар зростаючої Місяця, рік 314-й, 25-ий день 6-го місяця, зрозуміло. Сьогодні чудовий день. Ти отримав фламакон « Концентрованої багнюки елементальних фей».
Фу... Ти дійсно збираєшся це пити? Ну так, для мага немає нічого не вартий. Капля — і твоя магія швидко відновиться; флакон - і вона злетить до неба.
Стривайте, цілий флакон? Через три роки ти станеш чудовим матеріалом для заклинань~]
Прочитавши останній рядок, Сол здригнувся. Зобразивши збентеження, він потер ніс і знову запитав:
- А що я повинен зробити, щоб отримати друге зілля?
Конша зітхнула і, передаючись об коліна, встала. Вона підійшла до Солу, і її тонкі білі пальці ковзнули по його щоці.
— Мені завжди подобалася твоя кмітливість. Ти ж зараз працюєш в морзі наставника Каза?
Хоч Конша намагалась говорити спокійно, а її дотики повинні були відволікти його, Соул відчував важливість своєї праці в морзі.
"Невже її метою з самого початку був морг."
У той час її свідома зміна його природи стала зрозумілою. Через його високий ментальний талант і слабкого магічного ним було легко маніпулювати, і він став ідеальним кандидатом на роботу в морзі.
Тоді...
Соул боязко подивився на Коншу, роблячи вигляд, що хоче ухилитися.
— Старша сестра, речі з моргу виносити не можна. В кінці коридору стоїть вартовий.
Конша прибрала руку.
— Лише сліпий і глухий раб.
Соул мовчки чекав, що вона скаже далі. Здоров’я, яке охороняє вхід у морг на другому поверсі, навіть будучи сліпим і глухим, не могло бути простим.
— Возьми, — дала Конша йому шматок м’якої шкіри.
Це була світло-жовта шкіра з чорними смугами. На внутрішній стороні були виграні сліпучі руни, від яких у Сола закрутилася голова, і він поспішно відвернувся.
- В цю шкіру будеш завертати матеріали. Рунами всередину, орнаментом назовні. Тоді той раб не відчуває запаху.
Соул, який вже і так тягав матеріали з моргу для своєї трансформації, не відчував жодних докорів сумління. Не робити цього означало померти. Він ще не був настільки наївний, щоб вважати себе частиною вежі і захищати її інтереси.
— А які матеріали потрібні старшій сестрі?
Конша нахилилась і поклала руки на плечі йому. Мутна рідина в її скляному черепі хлинула вперед, і незліченна очних яблуках притиснулися до скла та витріщилися на Солу.
— Мені потрібні мізки учнів першого, а краще другого рангу.
Чесно кажучи, при такій зовнішності Конші мозок вже не був потрібен. Соул поспішно опустив голову, боячись, що вона подумає, ніби він з неї сміється.
- Пам'ятаєш? — Конші, які лежали на його плечах, злегка стиснулися.
Соул відразу покрилася холодним потім.
— З-загадав, - пролепав він.
Конша нарешті відпустила його.
- Запам'ятай, на місяць - щонайменше один мозок учня першого рангу.
— А якщо не буде стільки трупів учнів першого рангу?
Конша подивилася на нього зверху вниз. Від колишньої ніжності не залишилось і сліду.
- Тоді тобі доведеться самому щось придумати. Запам'ятай, якщо не буде потрібної кількості, другої зілля ти не отримаєш.
Конша пішла, залишивши йому флакончик. Він був скляним, з корком, яка була додатково накрита шматочком шкіри і обмотана ниткою. Щоб не вивітрилося.
Але перш за все, що зробив Соул після її смерті, це важко відкрив флакон. Рідина була прозорою, коли струшували трохи пінилася. Він з кам'яним обличчям підніс його до носа і вдихнув. Легкий запах риби. Не скажу, щоб огидний.
Соул поспішно закрив флакон і знову запечатав його. Щось клацнуло в його голові. Він відразу сів і почав медитувати.
Через деякий час він відкрив очі.
« Медитація дедалі поліпшилась. Зовсім трохи, але через те, що у мене мало магії, це помітно. Це дійсно збільшилося".
Соул з недовір’ям подивився на флакон. Просто понюхав, і вже відчув різницю. Яке ж могутнє зілля! Якби він дійсно випив його повністю, як сказала Конша, і проспав цілі 24 години, то, мабуть, перетворився б на ходячий поглиналь частинок стихій.
Але й ціна за це була величезна. Книга попередила, що якщо він вип'є все, то через три роки стане чиїмсь матеріалом для заклинань. В якому вигляді він тоді буде? Куско магічної плоті? Або ходячим трупом?
Конша сказала йому випити все протягом місяця!
Соул з непроникним обличчям сховав флакончик. Навіть без попередження книги він не збирався його пити. Він залишив його, по-перше, щоб заспокоїти Коншу. Йому все ще потрібна була ця сильна і довга "нога" для того, щоб протистояти Сіді. По-друге, це зілля було неймовірно потужним і Сол хотів знайти можливість його вивчити. Шкода тільки, що строк придатності всього місяць.
« Можливо, ця книжка допоможе мені якось покращитись. Він і досі не міг відмовитися від такого величезного зростання сили. - Врешті-решт, це диво-зель, яке підвищує ефективність медитації, навіть якщо просто його понюхати".
"Постойте, понюхати теж працює?" — задумався Сол.