— Я зрозумів. Якщо я стану сильнішою, то зможу їм протистояти, — Сол стиснув кулаки. Один з них, кольтяна, був особливо заметений.
Юнак не справив особливого враження на Марка.
— Завжди зберігайте благоговійний трепет, Сол. Страх народжується з невідомості, страх виникає через невідомість і лише невизначеність.
Після цього він більше не відмовляв Солу, а почав пояснювати, які матеріали з трупів підходять для фізичної трансформації. Він не міг розкрити йому готових рецептів — Марко їх і сам не знав, а Сола не мав грошей для того, щоб купити ці ліки, але він вказав на деякі важливі моменти. Наприклад, які матеріали не слід змішувати, а які реакції під час експерименту можуть бути смертельно небезпечними.
Наприкінці Марк порекомендував два основні матеріали — шкіру та кості. Вони були великими, на них було легко наносити руни, їх було простіше контролювати, а отже, вони були безпечніше. А ось такі матеріали, як мозок чи очі, Солу було краще не чіпати. Зазвичай тільки учні третього рангу могли справлятися з ними.
— Ось, наприклад, я... — Марк підняв праву руку, на його долоні розкрився рот і звідти висунувся альовий язик завдовжки більше метра. Він потягнувся до обличчя Сола, ніби хотів його лизнути. - Це я купив у Башнші досить надійну формулу трансформації і адаптував її під себе. І те, я тоді вже був учнем другого рангу.
Через півгодини Сол ввічливо попрощався.
Побачивши його, Марк впав у роздуми.
- І чому ти так милуєшся цим криком?
Його долоня знову розкрилася, і з неї, ледь побачивши, висунувшись язик, який, однак, заговорив людським голосом.
- Вчитель дав йому шанс, чи не так? Крім того, мені цікаво, на що він здатний. Я ще не бачив жодного учня першого рангу, який би справився з фізичною трансформацією.
З долоні почувся звук глатуваної слини.
...
Соул не знав, що на його тіло вже хтось (або щось) облизується. Він знав лише, що дві зачеплені бала не були даремно витрачені на знання Марка.
Які ще сумніви? Який страх? Хех. Не існує.
Солу не терпілося повернутися в морг і перевірити свої божевільні ідеї.
Він швидким кроком спускався по пандусу, коли з ним вторглася жінка в капюшоні. Цей прекрасний підборіддя, ці сексуальні алі губи... все було таким знайомим. Хоч він і не бачив її більше двадцяти днів, але не забув.
Він повільно зупинився і обернувся. Але Конша не зупинилася, її фігура скрилась за поворотом.
Коли вони проходили повз один одного, вона пальцями показала йому цифру « одне».
Сол довго стояв на місці. Коли він знову пішов, настрій у нього був вже іншим. Він не здивувався, що Конша натякнула йому прийти до неї. З тих пір як він відмовився від її пропозиції, він знав, що вона ще повернеться. Недарма ж вона з такою важкою працею пристроила його до Казу.
Минув майже місяць, а Сол так і не прийшов до неї першим. Сьогодні, мабуть, не витримала вже вона.
Соул повільно спускався сходами. Проходячи повз знайомих, він не зупинявся і привітався.
Увійшовши в третій морг на другому поверсі Східної вежі, він тихо закрив двері.
— Тьфу-ух... - Нарешті можна трохи розслабитися.
« Минулого разу я був надто різким, цього разу мені треба було бути м’якше », — думав Сол про зустріч. — Конша, мабуть, вважає мене жадібним і пихатим. Сьогодні вона або буде загрожувати мені смертю, або підвищить ставки, щоб заманити в пастку. Сподіваюсь, що це друге.
Але, хоч Конша не збиралася на нього тиснути, сьогодні він погодиться.
Сид, якщо він не загинув, скоро повинен повернутися, і Солу потрібна була сильна « крихітка ». Минулого разу, відмовивши Конші, він радше відступав, щоб потім наступати. Він не хотів, щоб вона і далі вважала його простою інформацією.
Соул забрав книжки зі столу. Він збирався сьогодні почати підготовку до фізичної трансформації, але раптова поява Конші збило його з пантелику. Хоч він і збирався використовувати її, але в глибині душі ... Він її боявся. У такому стані проводити експеримент - майже стовідсотковий провал.
Краще почитати...
Щелк!
Свічка над конвеєром загорілася.
"Готість" прибув.
Соул підійшов і зворушив важелі. Конвейєр рухався, і через чорні шкіряні смуги з'явився "гость".
« Якою... Свіже».
Чистота - це перше, що впало у вічі. Він лежав з спокійним виразом обличчя, прикривши очі, руки природно складені по боках. Чорна шкіра, яку він накинув, була наче ковдра, що прикриває груди.
Соул відкинув « дісталося» і виявив, що на тілі немає жодної рани.
"Хм, від чого ж він помер?"
Він перекинув його. На спині теж не було ран. Це було ще більш дивно. Учні з перших двох кроків мали його оглянути. Чому не залишилося ніяких слідів? Невже вони вважали, що цей труп не має жодної цінності?
Соул перекинув його назад і, ввійшовши в напівмедативний стан, почав оглядатися « гостини» у пошуках чогось незвичайного. Але навіть у медитації він не побачив знайомого мерехтіння, а все тіло було ніби оповите якимось святим сяйвом.