У шафі, окрім куплених речей, лежали і деякі змінені матеріали, які він виймав з трупів. Одного дня він випадково виявив, що якщо не покласти викопані матеріали у порожні ящики на столі, то наступного дня їх ніхто не забирає і вони залишаються на своїх місцях. А після вивчення "Основ фізичної трансформації" Грін і « Розробки тіл» Сол вже знав, як використовувати деякі базові матеріали. Тому щоразу, коли йому вдавалося дістати більше одного матеріалу, він залишав сам собі.
Чи це буде крадіжка? Соул так не думал. Книга, яку дав йому наставник Каз, була не тільки для визначення властивостей трупів. Друга її половина була присвячена консервації матеріалів, їх простому застосуванню і навіть трохи торкалася теми душ. Оскільки наставник дав йому цю книгу, він хотів також вивчити другу.
Але навіть куплені ним контейнери для швидковантажених матеріалів не могли зупинити природне розкладання. На щастя, у « Революції » згадувалися заклинання нулевого рангу — « збереження органів». Щоб вивчити її, Солу потрібно було спочатку освоювати ту складну руну темряви. Саме тому він так наполегливо навчався всі ці дні.
Але ця руна виявилася складнішою, ніж він думав. Навіть з його високим ментальним талантом він не міг швидко зрозуміти її принцип. Тому він вирішив звернутися за порадою до Марка. На жаль, хоча той і підкинув йому кілька ідей, але правильної відповіді він так не знайшов.
Соул акуратно накреслив форму руну.
« За допомогою координатної осі я можу переконатися, що мій малюнок збігається з оригіналом. Але чому, коли я намагаюся накреслити її за допомогою ментальнії сили вона все одно не активується? "
Ця руна була однією з найпростіших. Вона виглядала як два накладених один на одного базових символи, один з яких був трохи зменшений.
« Маррк казав, що руна — це не просто накладання грошей. Але я розподіляю магію пропорційно, а все одно щось не так.
« Маррк ще говорив про вугілля. Що за кут? Кут огляду?»
Сол підняв аркуш паперу на рівень очей. Раптом його осеніло.
"Може, це кут перспективи?"
Він відразу поклав аркуш, взяв лінійку, знайшов центральну точку і почав будувати перспективу, намагаючись розрахувати відстань між двома символами за допомогою пропорцій.
"Не те!"
Півдні він так і не зміг активувати руну.
« Я перерахував десятки разів, але не може бути помилок. Значить, справа не в перспективі."
Він вкоренився у скринькому листі і кинув його до смітника. Він витріщився на скомканий папір.
« Де ж я помилився? »
У смітнику руна була зм’ята, скомкану, одна частина стирчала вгору, інша була вдалена. Здавалося, безліч маленьких рун танцюють перед його очима.
« Стійте!» — очі Сола спалахнули, і він гримнув себе по лобі. « Я вже думав, що дві руни можуть бути на відстані, а не одна від одної. Чому ж я не подумав, що їх площині можуть бути не паралельні?»
Соул взяв новий аркуш паперу і першим накреслити на ньому тривимірну систему координат.
Якщо руна була лише проекцією двох різних рамок, то рішення могло бути нескінченним. На щастя, він перерахував « Введення в побудову руну» і знайшов кілька попередньо незначних базових обмежень.
З цими обмеженнями він нарешті зміг побудувати тривимірну модель складної руни.
Площини двох рун перетиналися в тривимірному просторі, і їх розміри були рівні. Отже, магія повинна була розміщатися порівну. Якщо б він розподілив магію пропорційно їх, то нічого б не вийшло.
Соул підняв свою тільки-но пофарбований тривимірний малюнок і, закривши очі, почав подумки виводити його.
Приблизно через годину він різко відкрив очі, його обличчя сяяло від захоплення.
— Да! У мене вийшло!
Його накрила хвиля втоми, і він ледве не впав на підлогу.
Чи його магія поглинула створення однієї руни? Як же йому тоді створювати закляття нульового рангу? Його охопила паніка. Чи його магічний талант не вистачить навіть на найпростіше чаклунство?
« Спокійно, спокійно. Це моя перша спроба. Мабуть, багато магії було витрачено намарно."
На жаль, магія припинилася і він не міг відразу спробувати знову. Довелося діставати кристал і медитувати.
Щелк!
Яскраве світло свічки вирвав Сола з медитації. Він повернув голову. "Работа прийшла".
Перервати навчання було болісно, але що змінити, ця робота була основою його майбутнього.
Конвейєр загудів, і через шкіряних смуг з'явився новий труп. Для того щоб подолати страх і напруження, Сол називав їх « гостинами». Так само, як пізно ввечері, повернувшись додому один, хочеться наспівувати якусь пісеньку.
"М-так, цього гостя знатно потріпало".
Це було навіть не тіло, а купа м’яса, перемолотого разом з кістками та внутрішньостями. Усе це знизу підтримувалося великим шматком шкіри, загнутим узадбленими краями.