РОЗДІЛ 94
〈Мін Сі-Ху з Blue Fit визнав усі звинувачення〉
〈Гендиректор TM Кім Сок-Хьон підтвердив, що партію Мін Сі-Ху в пісні Shining Star насправді заспівав Чхе Уджін, і що це було викрадення голосу. Водночас Кім Сок-Хьон відкинув будь-яку власну відповідальність і заявив, що це була самовільна дія Соль Мун-Йона〉
〈Соль Мун-Йон (член ради директорів TM і продюсер) розкрив правду: після того як Чхе Уджін пішов через конфлікт із Blue Fit, головним вокалістом став Мін Сі-Ху. Але Сі-Ху не зміг записати альбом на належному рівні власними силами. Коли кількість високих нот скоротили з п’яти до трьох, якість пісні різко впала. Соль Мун-Йон знав, що робить огидну річ, але не зміг змусити себе викинути голос Чхе Уджіна…〉
У понеділок о 15:00 Blue Fit провели пресконференцію, на якій колективно визнали все, що зробили з Чхе Уджіном, і публічно вибачилися. Одразу після цього в мережу завантажили інтерв’ю з гендиректором TM Кім Сок-Хьоном та Соль Мун-Йоном. Хьон-Мін зачитував новини Уджіну, поки ті виходили одна за одною.
— Якщо відкинути Blue Fit, схоже, Соль Мун-Йон бере на себе всю провину за викрадення голосу.
— Значить, домовився з гендиректором, — холодно відповів Уджін. — Той Соль Мун-Йон, якого я знаю, ніколи не жертвував би собою без вигоди.
— Тут пишуть, що покупцям повернуть гроші за альбом за бажанням, а замість зупинки продажів Shining Star викладуть версії пісень, які співав ти, безкоштовно. І, звісно, виплатять тобі «розумну компенсацію».
— А хто сказав, що я візьму ці гроші?
Побачивши роздратовану реакцію Уджіна, Хьон-Мін швидко прокрутив у голові суми за порушення авторських прав Мін Сі-Ху та інші збитки. Очі в нього сіпнулися: від такої компенсації відмовлятися було безумством.
— Shining Star була хітом. Та й досі нею є. Ти серйозно не збираєшся брати гроші? Гей, це не час для гордості.
— Візьму. Просто не собі.
Юристи DS уже вели переговори з TM, а Чхе Уджін повідомив агентству, що передасть усю суму Фонду допомоги неповнолітнім жертвам насильства. Він чудово розумів, що TM спробує «відкупитися» і заткнути роти, виставивши виплату як повне спокутування.
Уджін знав, наскільки гроші страшні. Сума була б величезною, але замість радості вона тиснула б, як зашморг.
— Завтра я знімаюся в рекламі. Грошей у мене ще буде до біса.
Нарешті він міг відзняти рекламний ролик для телеком-компанії, який довго відкладав. Він навіть подумав, що такими «дитячими кроками» ніколи не заробив би стільки ж.
— Ну, радий за тебе. А от я так не зможу, — буркнув Хьон-Мін, нервово блокуючи телефон.
— Що ти робиш?
— Хотів скупити акції TM, коли вони впадуть удвічі… але щось вони не падають.
Кім Сок-Хьон провів пресконференцію одразу після закриття біржі, тож котирування того дня не просіли. Попри хаос після TV Star, акції TM трималися.
— Торги шалені. Акції просто розмітають. Тому й не впали, — швидко виправдався Хьон-Мін, коли Уджін прожив його поглядом.
TM усе ще була гігантом індустрії. Ніхто не вірив, що компанія завалиться через один скандал. Навіть якщо Blue Fit згорять, їх замінять інші. Більшість була впевнена, що TM швидко оговтається.
— От і дружба…
— Я просто хотів заробити на компанії, яку ти вважаєш пеклом. Не перекручуй.
Хьон-Мін вихилив гарячу банку кави, мов алкоголь, і зітхнув:
— Усі думають однаково. Але я чув, що вони «самодисциплінуються», а не розпускаються. Акції не падають, бо не оголосили про розпуск?!
Blue Fit заявили про повну зупинку діяльності та дисциплінарні заходи, але формально не розпалися. Хьон-Мін був цим украй незадоволений.
— CEO Джан заборонив.
— Чому?
— Сказав: якщо Blue Fit розпустять, їхні фанати стануть моїми хейтерами.
Поки Blue Fit визнають провину, їхні фанати не мають морального права нападати на Уджіна. Але якби групу розпустили через нього, вони зробили б його спільним ворогом.
— А якщо вони повернуться? Вони ж не бездарні. Посидять тихо кілька років — і знову виповзуть.
— Не вийде.
— CEO Джан не дасть?
— Мій дід по матері.
Одного дня Уджін розповів матері все. Побачивши її біль, він відчув і провину, і дивне полегшення. Того ж дня вона, ридаючи, подзвонила своєму батькові.
— Їм буде важко взагалі залишитися в індустрії.
— Ти що, їх жалієш? — фиркнув Хьон-Мін. — Ти ж не такий.
— Я не святий. Вони били тебе, бо ти заступився за мене. Але я дорослий. Жити за рахунок чужої помсти — теж не честь. Коли я вже зможу стояти за себе сам?
— А твій дід — це хто, статист? І навіщо тоді агентство?
Хьон-Мін відкрив нову банку кави. Вона вже охолола.
— До речі, чого вони вибачалися з такими сяючими пиками? Читали текст, як роботи. Ні каяття, ні сорому.
Навіть у чорних костюмах їхній макіяж був надто «живий». Жодних темних кіл, жодних слідів виснаження. Мін Сі-Ху монотонно зачитав вибачення й пішов, навіть не намагаючись удавати розкаяння. В очах у нього була злість, не сором.
— CEO Джан наказав так виглядати.
— Серйозно? Що ще він їм наказав?
— Він не вірить у «щирість» вибачень. Але багато хто вірить обгортці.
Якби Blue Fit виглядали щиро, фанати б усе пробачили. Саме тому Джан Су-Хван особисто дав вказівки щодо одягу й макіяжу. І окремо попередив: жодної сльози, жодного «каяття».
— Вони послухались?
— У нас є відео. Джан пригрозив оприлюднити його і подати до суду, якщо не виконають.
— І ви не викладете відео?
— Ні.
Уджін спокійно пояснив:
— Люди й так бачать у мені жертву. А якщо побачать усе наживо — хтось скаже, що я навмисно терпів побиття заради доказів. Образ жертви — поганий для актора. Я хочу грати сильних персонажів. І я не хочу, щоб мої батьки це бачили.
CEO Джан був згоден. Публіці краще домислити, ніж побачити все. Тим паче, після «Міста тіней» всі вже вважали Чхе Уджіна сильним.
Відео було зброєю, а не контентом. І поки воно існувало, Blue Fit мусили коритися. Мін Сі-Ху зачитав вибачення, написані Джаном, слово в слово.
Щирості не було. І саме цього Джан і хотів.
Винні назавжди залишаться винними.