РОЗДІЛ 83
— Ти нервуєш? У мене є чонґсімхван. Хочеш?
— Не треба. Краще ти сама прийми, нуна.
У день запису Хван І-Йон залишилася з Уджіном після репетиції. Вона підготувала чонґсімхван для нього, але врешті випила сама, бо нерви не витримували. Кан Хо-Су не пішов з ними. Його кремезну статуру легко впізнати, хоч як маскуйся. Окрім Хван І-Йон, з агентства прийшла лише наймолодша співробітниця, тож тиск вона відчувала просто шалений.
— Вибач… — ніяково пробурмотіла Хван І-Йон, тремтячи на стільці. Їй було соромно, що вона нервує сильніше за того, хто виходить на сцену.
— Усе нормально. Дивно, але я взагалі не нервую. Навіть самому дивно, — Уджін усвідомив, де він є, лише побачивши, наскільки напружена Хван І-Йон.
Колись він настільки любив співати, що серйозно мріяв стати співаком. І в танцях був упевнений. Але після того, як цю мрію зламали і змусили піти іншим шляхом, він із якоїсь причини почав ненавидіти власний голос. Можливо, це була злість на себе за те, що здався. Або роздратування через те, що його неспроможність стати співаком виявилася глибшою, ніж він думав.
Останні десять днів тренувань були присвячені лише одному — повернути природний голос і знову співати ним. Уджін торкнувся маски на обличчі. Те, що його не видно, дивним чином заспокоювало. З цієї миті він був уже не актор Чхе Уджін.
Куди б він не пішов, його називали актором — і насамперед актором. Він не ненавидів це. Але хоча б один раз він хотів співати не як «актор, що вміє співати», а як справжній співак. Звісно, у майбутньому в нього ще будуть OST, можливо, навіть альбоми. Але ярлик нікуди не зникне. Чхе Уджін тепер актор, не співак. Саме з цим він і зіткнувся, коли відмовився від співу. Можливо, це був його перший і останній шанс заспівати на сцені саме як співак.
— На сцену запрошується «Парубок, що мріє стати ханрянґом».
Працівник постукав у двері гримерки. Уджін виходив шостим у третій групі першого раунду. Репетиція затягнулася, тож його вихід відклали. Але це дало йому час зібратися з думками.
Його вивели на сцену, з обох боків супроводжували охоронці. Щойно він вийшов і скинув накидку, зал вибухнув вигуками «Вау!». На ньому був ґат із кришталевими та нефритовими прикрасами, глибоко-фіолетове вбрання поверх білого широко-рукавного допхо, а на талії — сечходе. Такий образ можна побачити хіба що в історичних дорамах.
Він виглядав не як парубок, що мріє стати гульвісою, а як той, хто вже давно нею став. Судячи з розкішних прикрас і одягу, це був молодий пан зі шляхетної родини. Коли заграла музика, зал миттєво стих. Уджін заспівав першу чоловічу партію.
Він співав спокійно, чистим і глибоким голосом. Щойно звук рознісся сценою, свіжі емоції в його тембрі захопили слухачів, ніби повертаючи їх у вечірні прогулянки Ґаросуґілем.
Натомість у Королеви Лілій був солодкий, м’який голос, що залишав приємний післясмак. У її співі відчувалися емоції зрілої жінки, тоді як голос Уджіна нагадував прохолодне нічне повітря. У приспіві вони не тягнули ковдру на себе. Коли один співав соло, інший тихо підкладав контрмелодію, а коли співали разом — їхні голоси зливалися, ніби це була одна людина. Це стало можливим завдяки тому, що Парубок-ханрянґ бездоганно тримав високі ноти Королеви Лілій і співав з нею в одному ключі.
Та якщо Королева Лілій у приспіві співала про надію, Уджін співав про холодну реальність. Відчай розлучених коханців чітко відчувався. Його прийняття цієї реальності серед солодкого смутку змушувало серце падати кудись униз. Сум Парубка, що мріє стати ханрянґом, ламав солодку пісню Королеви Лілій і довго не відпускав.
Після завершення на сцену вийшов Кам Сон-Джу.
— Дуетне протистояння третьої групи першого раунду завершено. Тепер учасники привітають глядачів. Почнемо з Королеви Лілій.
— Вітаю! Серед усіх квітів лілії — найкращі, тож я Королева Лілій!
Зал вибухнув сміхом — вона повторила своє «Міс Корея»-вітання, як і під час знайомства з Уджіном.
— Вітаю. Я Парубок, що мріє стати ханрянґом, бо не хочу працювати, — Уджін дістав віяло й розкрив його, вітаючись у стилі гульвіси.
— Він схожий на Ґу Йонґ-Ха зі Sungkyunkwan Scandal! — вигукнув хтось із зіркових суддів, і зал загув ще сильніше.
— А тепер — думки суддів.
— Почну я. Передусім, обидва — справжні співаки, — першим підняв руку Кім Хьон-Чхоль.
Інші судді закивали. Вони одразу визнали обох професіоналами.
— Парубку-ханрянґ, ти трохи жорстко тримав мікрофон. Ніби нервував. Але вокал… ха! Вперше чую, щоб хтось так чітко артикулював із настільки глибоким голосом. Складається враження, що він співає в місцях, куди звичайним людям доступу немає. А Королева Лілій — дуже майстерна. Наче вона вже тут не вперше. Коли вона співала, я не міг стримати захвату, хоч це й балада.
Чо Чан-Хьон погодився:
— Обоє настільки сильні, що важко сказати, хто кращий.
— Я маю кілька здогадів щодо Королеви Лілій, але от Парубок-ханрянґ — повна загадка. Я перебрав усіх старших і молодших у голові, але нічого не сходиться. Навіть якщо він змінив манеру співу — все одно. Та й таких високих співаків майже немає.
— Може, він у взутті на платформі? Покажи черевики! — вигукнула Шім Бон-Сон.
Уджін підняв ногу і показав взуття з усіх боків. Кам Сон-Джу швидко схопив його за ногу й опустив.
— Не можна показувати взуття.
— Якщо цікаво — гадайте логічно. Так ви нічого точно не вгадаєте.
Після цього обговорення стали серйознішими.
— Ти не айдол, а сольний артист?
— Але я не знаю жодного настільки високого співака з такими навичками.
Судді були збиті з пантелику. Голос — незнайомий, рівень — очевидно професійний. Ім’я не складалося ні з чим.
— Коли він у приспіві співав у тому ж ключі, що й Королева Лілій, мене просто знищило. Він ідеально підхоплював її соло і зливався з нею разом. Але головне — цей ханрянґ вміє грати на емоціях людей.
— Так. У мене реально стиснулося серце.
— У голові з’являлися картини. Я повністю занурився.
Та ніхто так і не зміг назвати конкретне ім’я. Зрештою, від ідентифікації Парубка-ханрянґа відмовилися. Натомість щодо Королеви Лілій версії сипалися одна за одною. Кан Ґу-Ра гордо підняв руку.
— Я знаю одну людину з таким солодким голосом — Хан Чжі-Йон!
Але ідею відкинули: Хан Чжі-Йон надто серйозна і так не гралася б.
— Відверто кажучи, я зрозумів, хто вона, щойно почув голос. Якими б зусиллями людина не змінювала голос, звички не сховаєш. Чхве Ин-Рьон, ти знову тут?
Це була учасниця-півфіналістка з минулого сезону. Зал загув.
Королева Лілій заперечила. Стиль у Чхве Ин-Рьон був значно потужніший. Але поведінка Королеви Лілій лише підігрівала підозри. Зал розділився.
Коли судді так і не дійшли згоди, Кам Сон-Джу попросив показати індивідуальний номер. Королева Лілій першою зобразила коміка і станцювала «коника». Потім не втрималася і зламала образ.
— Я ж казав, це Чхве Ин-Рьон!
— Чхве Ин-Рьон! — зал скандував, а вона схрестила руки, показуючи «Х».
— Тепер Парубок-ханрянґ. Ви казали, що покажете корейський традиційний танець?
— Так! Бо я ханрянґ. Це ж логічно.
Він розкрив віяло. Зал наповнили звуки хегиму та дансо. Парубок-ханрянґ почав танець — важкий і сумний.
З віялом у руці, розмахуючи широкими рукавами, він рухався легко, майже не торкаючись землі. Кожен крок — мов політ метелика. Білий допхо й фіолетовий халат справді виглядали як крила. Слово navillera ніколи не здавалося таким реальним.
Коли танець завершився, зал зітхнув — занадто швидко.
— А можна переголосувати? Якщо він виграє, ми ж побачимо його танець ще раз?
Цього разу ніхто не засміявся. Усі хотіли, щоб це стало правдою.
— На жаль, голосування вже завершене. Хто ж пройде далі — Королева Лілій із солодким голосом чи Парубок-ханрянґ, майстер гри на емоціях? Оголошую результат цього напруженого протистояння. До другого раунду проходить…