РОЗДІЛ 76
Усе добре, що добре закінчується.
Але щоб у Чхе Уджіна справді був такий фінал, йому ще доведеться зробити кілька речей. І що дивно — від тієї відчайдушної сміливості, з якою він раніше бездумно ліз у проблеми, не лишилося ані крихти.
Найбільше його гризла скандальна сцена втечі. Точніше — реакція матері. Усвідомлення і вина накрили його ще напередодні, і весь наступний день він прожив у напруженні. Але навіть через чотири дні мати так і не зв’язалася з ним.
Раніше вже бувало, що обидві сторони були зайняті й довго не виходили на контакт. Формально в цьому не було нічого дивного. Проблема була лише в одному — на уявному ліжку з цвяхів сидів тільки Чхе Уджін. Через власну провину.
[Ццк. Ти вже не дитина. Тобі це смішно?]
Побачивши повідомлення від У Хі, Уджін одразу спитав, як там мама. Відповідь його не заспокоїла.
[Вона думає, що це CGІ. Тато, мабуть, усе зрозумів одразу, але чомусь ніхто нічого не сказав. Хоча… у п’ятницю ввечері в неї було дуже темне обличчя. Без зрозумілої причини.]
П’ятниця — більш ніж достатньо часу, щоб розібратися. Якщо мати таки хвилювалася, він не міг більше це ігнорувати.
— Так… краще я сам подзвоню першим…
Краще отримати прочухана одразу, ніж тягнути. Уджін уже збирався набрати номер, коли Хван Ійонґ легенько торкнулася його плеча.
— Уджіне, ти знаєш, хто це?
Він глянув на екран її телефона — і зіниці ледь розширилися. Обличчя жінки було прикрите милим лисеням, але людина поруч із ним на фото була очевидною.
— Це… моя мама.
— Минулої п’ятниці нова учасниця Wish Baragi подала заявку й прикріпила це фото. Сказала, що давно тебе знає. У фан-клубі почався повний хаос.
Фото Уджіна в армійській формі, з коротко стриженим волоссям, було рідкісним навіть для фанатів. Знімки з ним мали лише люди з найближчого кола.
А користувачка з ніком «Мама Джінхі», яка заявила, що давно його знає, автоматично ставала «особливою». Галас був неминучий.
— Її одразу підвищили до повноправної учасниці. Люди нишком питають у мене, хто вона така. Але я ж маю щось знати, правда? Нік знайомий, але не можу згадати звідки.
Уджін одразу зрозумів походження ніку. Ійонґ — ні.
Він мовчки дивився на пост матері й фото. Вона явно не хотіла, щоб її впізнали. Розкривати її особу було б дурістю.
— Вона каже правду. Ми справді давно знайомі, — обмежився він.
— О, то вона реально з твого кола! Бараґи будуть у захваті!
Уджін провів рукою по лобі. Долоні були дивно вологі.
— Вона замкнена людина. Будь ласка, не тисніть на неї. І зроби так, щоб вона не знала, що я в курсі. Інакше їй буде соромно, і вона піде.
— Зрозуміло. Я все владнаю акуратно.
Він вирішив прикинутися сліпим. Зараз це було правильніше.
— Вона ще щось писала?
— Ні. Лише читала й залишила кілька коротких, дуже ввічливих коментарів. Видно, що вона тільки освоюється. Вона старша?
— …Можна й так сказати.
Уджін вирішив не дзвонити матері. Що б вона не задумала — правильних слів у нього все одно не було. Після довгих вагань він таки написав повідомлення.
[Мабуть, шоста серія тебе налякала. Пробач, мамо. Я не думав про тебе й родину, коли знімав ту сцену. Я думав тільки про себе. Я не шкодую про своє рішення, але знаю, що ти хвилювалася — і це моя провина. Надалі я буду обережнішим і радитимусь із тобою.]
Він кілька разів переписував текст. Відповідь прийшла через кілька годин — коротка.
[Раніше ти так не думав. Що змінилося?]
Він довго не міг відповісти. Але таки зібрав думки.
[Я зрозумів, що не маю права змушувати близьких хвилюватися. Люди сердяться, бо їм не байдуже. Я мав поговорити з тобою раніше. Але я захопився зйомками й знехтував вами. Я уникав тебе, бо боявся реакції. Пробач.]
Він чітко усвідомлював: він не зміниться. Він і далі зніматиметься так, як вважає за потрібне.
[Я знаю, що ти хвилюєшся. Але я все одно робитиму свій вибір. І, мабуть, ще не раз доведеться вибачатися. Я знаю, що ти приймеш це, бо ти моя мама.]
[Зручно мати таку маму, як я.]
Він здригнувся.
— І що на це відповісти…
[Чому я — хороша мама, а мій батько такий?]
Тон був не питанням, а бурчанням. Уджін видихнув.
[Тому що ви різні. Так само, як і ми з тобою різні, мамо.]
[Ти назвав мене «мамо» після стількох років? Але так, ми різні. Я злюся на всіх, але ти все одно мій гарний син. А мій батько — впертий старий. Мені треба працювати. Знімайся добре. Я намагаюся тебе зрозуміти, тож не хвилюйся.]
Після цього Уджін нарешті зрозумів, чому мати вступила до фан-клубу. Прикидатися, що він нічого не знає, було правильним рішенням.
Він вирішив: завтра обов’язково поїде додому. Не писати. Поговорити вживу.