РОЗДІЛ 38
Зазвичай Кім Джун-Йоль знімав у ідеально підготовленому сеті, але цього разу все було інакше. Раптова зміна формату трохи вибила Квон Ин-Мі з колії. Їй стало ніяково, коли вона згадала, як під час попередньої зйомки з Уджіном втратила контроль над емоціями. Казали, що якщо прискіпливий Кім Джун-Йоль мовчить протягом усієї зйомки, це добрий знак, але Ин-Мі відчувала, що поводилася непрофесійно.
— Починаємо.
Кім Джун-Йоль підхопив камеру й підійшов ближче. Сліпучі софтбокси знову зайняли свої місця, персонал відступив. Хоч Джун-Йоль безперервно клацав затвором просто перед ними, з цієї миті у світі, створеному лише ними двома, існували тільки Чхе Уджін і Квон Ин-Мі.
Уджін сів на ліжко й почав поправляти краватку. Запонки з яскраво ограненими рубінами на його зап’ястях виглядали холодно й відсторонено. Ин-Мі підтягнула простирадло, прикриваючи груди, підвелася й притиснулася до нього зі спини. Вона обійняла його, поклала голову йому на плече. Уджін, навіть не озираючись, спробував підвестися. Обличчя Ин-Мі було сповнене смутку й туги.
— Коли ми побачимось знову?
Єдине, що вона отримала у відповідь на свою ініціативу, — холодне мовчання. Вона в паніці вчепилася в нього, боячись, що він піде, так і не відповівши. Її благання, помножені на його відстороненість і погані хлопчачі вайби, змусили її тремтіти.
— Як ти можеш просто піти? — спитала Ин-Мі.
Лише тоді Уджін повільно повернув до неї погляд. Побачивши його холодні, порожні очі, вона здригнулася.
— Учора нам було добре, хіба ні? Ти ж казав, що я гарна.
Чіпляючись за нього, вона заговорила ще більше, намагаючись утримати його спогадами про ніч.
— Ти гарна. І що?
— Перепрошую?..
— Окрім цього, в тебе нічого немає. Хіба я неправий?
Ці слова були настільки принизливими, що обличчя Ин-Мі налилося червоним. Та вже за мить вона подивилася на нього з люттю. Вона знала, що це ганебно, але втратити Уджіна було для неї найгіршим варіантом.
— Але я даю тобі те, чого не може дати твоя дружина.
— Це правда.
Уджін на секунду замислився, а потім широко всміхнувся і хмикнув. Надихнувшись, Ин-Мі повільно злізла з ліжка й опустилася навколішки, майстерно обвивши довгими руками його ноги. Тонкі пальці ковзнули по його стегнах, а вона усміхнулася звабливо.
— Моя дружина ніколи б не стала робити таку брудну річ.
— А хіба в ліжку не можна бути брудними?
— Так. Лише в ліжку. Поза ним ти марна. От і думаю, чи не час усе це закінчити.
Уджін дивився на свою краватку й запонки, ігноруючи Ин-Мі, що обіймала його за талію. Вона злегка прикусила губу й притиснулася ще сильніше.
— Подумай, скільки годин ти щодня проводиш у цьому ліжку.
У її погляді була одержимість, що переходила в злість, і готовність зробити для нього що завгодно. Кім Джун-Йоль почав натискати на затвор ще швидше, спостерігаючи за тим, як між ними наростає отруйна напруга.
— Отже, ти ще й без гордості.
Сором на її обличчі тривав лише мить. Ин-Мі знову солодко всміхнулася. Уджін тихо цокнув язиком, схопив її обома руками й підняв, поправивши простирадло, щоб воно не впало.
Охайний, бездоганний Уджін різко контрастував із Ин-Мі — розпатланою жінкою, загорнутою лише в тонку тканину. Він обійняв її, ніби втішаючи, й прошепотів їй у вухо:
— Якщо знаєш своє місце, поводься відповідно.
Голос був солодкий і звабливий, але сенс — жорстокий. Не зволікаючи, він жбурнув її на ліжко. Червоне простирадло злетіло в повітря. Уджін холодно подивився, як вона намагається підвестися, і без вагань розвернувся та пішов.
Ин-Мі безпорадно дивилася йому вслід. Простирадло майоріло навколо неї, мов червона сукня, але не могло приховати люті й відчаю в її очах. Порожнє обличчя Уджіна й його бездоганний вигляд робили її ще жалюгіднішою.
Якщо версія «коханці» була наповнена любов’ю, ця — злістю й болем. Обидві чіпляли по-різному, але жодна не була поганою.
— Чудово!
Нарешті Кім Джун-Йоль оголосив про завершення зйомки. Уджін, який увесь цей час стримував себе, повернувся до нормального стану — це було видно по його очах. Тиск і харизма, що заповнювали студію, зникли. Перед ними знову стояв звичайний корейський хлопець років двадцяти з хвостиком, який чемно подякував фотографу.
— Дякую.
Кім Джун-Йоль, спантеличений, розсміявся. Йому стало цікаво, ким насправді є Чхе Уджін. Він бачив акторів, що щоразу змінювали особистість, тож не надто замислювався над цим. Уджін тим часом підійшов до Ин-Мі й уклонився.
— Перепрошую за те, що зробив раніше. Я не травмував тебе, коли кинув на ліжко?
Причин вибачатися було багато. Під час зйомки він був надто різким, а в останній сцені взагалі перегнув. Жодні вибачення не могли це повністю перекрити.
— Я трохи злякалася, але все гаразд. У мене траплялися й гірші моменти, — сказала вона, щільніше загортаючись у простирадло.
— Це моя перша зйомка. Мабуть, я переборщив. Дякую, що підлаштовувалася. Я багато чому навчився.
— Я теж. Це був незвичний формат, але ми так увійшли в ролі, що вийшли чудові кадри. Дякую.
Вперше Ин-Мі відчула, що грати — це цікаво. Вона навчилася точніше передавати емоції й уперше працювала з чоловіком, який був поважним і не викликав огиди. Їй було добре.
Вона простягнула руку для потиску, відчуваючи нову впевненість. Досі вона продавала лише тіло, і самооцінка повільно падала. Чоловіки бачили в ній об’єкт. Сьогодні ж Уджін показав інший шлях.
Під час перерви вона глянула на монітор і побачила там іншу себе — не просто сексуальну, а живу частину історії. Усміхнувшись, вона подивилася на Уджіна, який, не знаючи її минулого, відповів щирою усмішкою.
Зйомка закінчилася, але робота — ні. Попереду було інтерв’ю для журналу. Його не планували, але можливість була занадто цінною, щоб її втратити.
— Доброго дня, я Лі Юджон з Biltman.
Уджін був у темно-синьому кежуал-костюмі з білою футболкою в чорну смужку. Контраст із фотосесією був навмисний.
Несподівано поруч із журналісткою стояв Кім Джун-Йоль із камерою.
— Ви не проти, якщо я зніму інтерв’ю у своїй студії? — зверхньо спитав він.
Заперечувати ніхто не наважився. Лише Хван Ійон бурчала в кутку.
— Хто йому дозволив так просто фоткати Джіні?
— Це ж не шкодить Уджіну.
— Знаю. Просто він мене бісить.
Вона стримувалася через присутніх співробітників.
— Досвід — є досвід, — тихо мовив Кан Хо-Су. — Не все йде так, як хочеш.
— Але тобі не здається, що Уджін не надто щасливий? — спитала Ійон.
— Тобі теж так здалося? Він ніби знітився після зйомки.
Вони уважно спостерігали за ним. Усмішка була, але настрій — пригнічений.
— Death Hill — ваш дебют. Ви, мабуть, дуже раді успіху?
— Це… неймовірно. Як та дитяча пісенька — «От би показали по телевізору». Я ще не встиг це усвідомити.
— Вас упізнають на вулиці?
— Інколи в метро чи автобусі.
— Дивно. Навіть якщо не знають, що ви актор, з такою зовнішністю вас важко не помітити.
Почувши це, Уджін ледь не закотив очі.
Він замислився: чи справді добре так виділятися?
Питання було слизьке — з тих, за які легко зачепитися і отримати удар у відповідь.