РОЗДІЛ 28
— Я сам не знаю. Це не те, щоб я досі активно її кохаю. Скоріше… залишкові почуття. Ні, якщо чесно — я й сам не розумію, — Уджін похитав головою, не знаючи, як пояснити свій стан.
Правду кажучи, якби Лі Со-Хьон сказала йому: «Давай знову зустрічатися», то за його теперішнього емоційного стану він, найімовірніше, погодився б. І навіть був би радий. Старе кохання спалахнуло б знову, і він віддав би його їй без залишку.
Але, як би він не почувався, розум гальмував. Навіть якщо вони знову були б разом, це сталося б лише через ілюзію відродження першого кохання. Того чистого, наївного почуття вже не існувало.
Та серце говорило інше.
А раптом я більше ніколи нікого так не покохаю?
Якщо так — тоді який сенс не любити її знову?
— З вами все гаразд, пане Уджін? — підійшов Кан Хо-Су, уважно вдивляючись у його обличчя.
У тій анкеті, яку менеджер дав Уджіну раніше, було питання про перше кохання або колишню дівчину. Уджін відповів чесно. Брехати менеджеру про минуле не мало сенсу, та й приховувати стосунки він не хотів.
Тому Кан Хо-Су, який мовчки спостерігав за ситуацією, одразу зрозумів, хто вона. Зовні вони виглядали як однокурсники, що випадково зустрілися. Але між ними висіло напруження і дивне хвилювання.
Погано. Дуже погано, — пробурмотів він, підходячи ближче.
Коли Чхе Уджін підписував контракт, пункт про заборону на стосунки був викреслений. Причина проста — з досвіду Уджін був типом, який у відповідь на такі заборони робив усе навпаки. Він міг приховувати стосунки, але терпіти втручання в особисте життя не збирався. Тож Кан Хо-Су як менеджер мусив уважно стежити за його любовним фронтом.
— Усе нормально. І цього не станеться зараз, — спокійно відповів Уджін.
Він похитав головою, ніби вгадуючи, про що думає менеджер.
Не зараз. Навіть якщо він знову почне з кимось зустрічатися — із Со-Хьон чи з кимось іншим — не зараз.
Причина розриву з Со-Хьон так і не прояснилася, і це тримало його на гачку. Втрата когось одного разу через жорстку реальність — цього більш ніж достатньо.
Кан Хо-Су ще не встиг побудувати з Уджіном довіру, тому не зовсім розумів, що той мав на увазі. Але головне він зрозумів: зараз Уджін не збирається ні з ким зустрічатися. Це його заспокоїло.
Невдоволеним залишився лише Хьон-Мін, який уловив, що Уджін усе ж не закрив для себе можливість знову бути з нею.
— Якщо вже настрій гівняний, пішли вип’ємо, — швидко запропонував він. Йому зовсім не хотілося знову натрапити на Со-Хьон.
— Зараз же день, — здивувався Кан Хо-Су.
Хьон-Мін глянув на нього майже зі сльозами.
— Ми не п’ємо, коли зустрічаємося з друзями, — спокійно сказав Уджін. — У більшості з нас слабкий організм.
— Не слабкий! Ми просто не п’ємо! — вибухнув Хьон-Мін.
— Якщо після алкоголю тебе верне, значить, слабкий.
Уджін швидко повернув собі самовладання, закинув руку Хьон-Міну на плече й усміхнувся менеджеру.
— Тоді ходімо вип’ємо кави. Поруч була класна кав’ярня.
— Закрилася, — відрубав Хьон-Мін.
— Брешеш!
— Конкуренція. Ціни не знизили, зерно дороге — і здохли, — зітхнув Хьон-Мін, згадавши, як розчарувався, коли привів туди дівчину.
Особливо шкода було того, що одна з барист була дуже гарною.
І так — незалежно від того, є в тебе дівчина чи ні.
У підсумку вони пішли не в кав’ярню, а в ресторан, який обожнювали студентки. Навколо — пари й дівчата. Їхній стіл був єдиним, де сиділи лише чоловіки. І, як не дивно, мети вони досягли — уваги було вдосталь.
Побачивши трейлер Death Hill по телевізору, Уджін раптом зловив себе на тому, що йому хріново.
Звісно, він нічого не очікував. Він не знав, чи він другорядний персонаж, чи взагалі дрібна роль, та ще й знімався кілька додаткових днів.
Але, схоже, він усе ж щось очікував, бо після слів режисера Муна й його постійних запевнень було прикро бачити в трейлері лише ледь помітну спину.
Після новини про контракт із DS режисер Мун Син-Квон сам з ним зв’язався. Навіть під час спільного обіду він нічого конкретного не сказав — лише повторював, щоб Уджін чекав релізу.
І тепер, коли прем’єра була вже поруч, Уджін почувався відрізаним.
Він мав особливу прихильність до лихваря A. Це була його перша кінороль. Персонаж був перекручений, егоїстичний і брудний, але чіпляв. Робота над ним, відчай і занурення в темряву дали Уджіну шанс краще зрозуміти власні минулі життя.
Це не був «красивий» персонаж. Але він був пам’ятний.
— Навіть підтримувальні ролі… ні, навіть другорядні не отримують квитків на прем’єру…
Прес-показ був завтра, VIP-прем’єра — в понеділок.
А Уджіну не дали жодного квитка.
Він і не очікував, що його покличуть піарити фільм. Але відчуття того, що тебе сприймають як нікого, все одно било по нервах.
— Ось чому важливо пробитися нагору.
Знаменитості з камео чи дрібними ролями отримували інтерв’ю й увагу.
А він — актор з реальною роллю — залишався ніким.
На щастя, він не сказав рідним, що знімався в Death Hill. Судячи з трейлера, його вирішили зробити мінорним персонажем, а не повноцінним другим планом. Якби родина пішла дивитися фільм з очікуваннями — було б боляче.
За таких темпів люди ще подумають, що «Glooming Day» — мій дебют, — гірко всміхнувся він.
Розчарування, але й холодний душ.
Два фільми і контракт з DS не роблять з тебе зірку миттєво.
Деякі речі потребують часу. Не можна поспішати й скиглити. Очікувати успіху з ходу — це жадібність.
Він просто почав пахати. Тренування. Режим. Відновлення.
Після жорсткого заняття з тренером Хван І-Йон, його б’юті-стилістка, потягла його в спа.
— У вас ідеальна шкіра. Нічого додаткового не треба. До речі, ніс справжній? Ми тут спочатку вирішили, що це пластика, але він натуральний. Пане Уджін, дякуйте батькам.
Майстриня була в захваті. Серед усіх зірок, яких вона бачила, такої шкіри не було ні в кого. І ще й усе натуральне.
Саме тому вона нервувала, працюючи з ним. Зіпсувати таке — гріх.
— Я бачила вашу маму й сестру. Дуже схожі. Видно, що родина, — сказала Хван І-Йон, розмовляючи з майстринею, поки Уджін мовчав під маскою.
Цей спа в Каннамі був розсадником чуток. Тут вирішувалося, хто робив пластику, а хто ні.
І перше враження було критичним.
— Увага на підборіддя. Не дай боже подвійне, — з усмішкою сказала Хван І-Йон.
— Та там нічого немає! — обурилася майстриня.
Насправді це був тонкий хід — підкреслити, що в нього маленьке обличчя без операцій.
— Пане Уджін, серйозно, дякуйте батькам.
Йому стало ніяково. Матері — так.
А от біологічного батька він навіть згадувати не хотів.
Ну, скоро в мене буде інший батько, — подумав він і нарешті заспокоївся.
Два батьки. Молодша сестра.
Все.
Так простіше.
Десь посеред розмови він заснув.
У цей час Чан Су-Хван, СЕО DS, задоволено усміхався, читаючи відгуки після прес-показу Death Hill.
Фільм, який міг зняти лише Мун Син-Квон. Легенда залишається легендою.
Відродження Кан Хі-Джу.
Майже ідеально. Якби не головний герой.
Чому головний герой зникає в другій половині? Для мене головний — невідомий актор.
Ідеальний сценарій, сильна героїня, відмінна режисура… і один фатальний кастинг.
Пак Мін — лише гарне обличчя. Поруч з невідомим актором він блякне.
Фільм був хітом.
Єдина проблема — Пак Мін.
І вперше люди почали говорити не тільки про його гру, а й про іншого.
Про невідомого актора, який затьмарив усіх.