РОЗДІЛ 24
— Якби ми напевно знали, як саме вони діятимуть, ми могли б підготуватися, — сказав Чан Су-Хван.
У роботі з медіа DS були на голову вище за TM. Якщо CEO TM був хоч трохи розумним, наймудрішим рішенням для нього було б не чіпати Чхе Уджіна, який тепер став артистом DS.
Чесно кажучи, Чан Су-Хван вважав, що саме так усе й буде. Він хотів вірити, що CEO TM не настільки тупий, щоб лізти на DS бездумно.
— Найголовніше — в мене є чіткі докази, — сказав Уджін.
— Так, із записами ти все зробив грамотно. Краще за це нічого не придумаєш.
Але що робитимемо з конфліктом у твоїй колишній групі? На їхньому боці п’ятеро. Тут ми в мінусі.
Хоч докази вже були, Чан Су-Хван хотів почути, як це бачить сам Уджін.
— Ви думаєте, я записував лише розмови з CEO TM?
Крім аудіо, в мене є відео.
Чан Су-Хван на мить витріщився на Уджіна, який усміхався.
Він знав, що хлопець розумний, але вважав, що це стосується лише навчання. Такої здатності адаптуватися до реальності він не очікував.
Насправді ідея з відео й аудіозаписами належала Хьон-Міну, другові Уджіна. Коли той дізнався, що інших учасників групи фактично займаються знущанням, він одразу сказав:
«Спочатку збирай докази».
Саме Хьон-Мін навчив його таємно записувати відео, дав різне обладнання і порадив вести кілька записів одночасно, щоб у разі виявлення одного залишалися резервні. Саме завдяки цьому Уджін зафіксував і розмову з CEO про спонсорство, яка відбулася приблизно в той самий період.
Коли Хьон-Мін побачив відео, де Уджіна б’ють інші учасники, він зірвався і примчав у гуртожиток влаштовувати скандал. Але вони обоє не розкрили існування відео.
Навіть не знаючи, коли це знадобиться, Уджін зберіг записи як страховку. Бо ніхто не знає, що буде завтра.
Коли їхні погляди на мить зустрілися, обидва розсміялися.
Чан Су-Хвану подобалася ця сторона Чхе Уджіна — непередбачувана.
На екрані він був чарівним актором, а в реальності — світлим і розумним хлопцем.
Занадто ідеальним, щоб бути справжнім.
— Отже, тепер можемо говорити про контракт.
Останню перешкоду прибрали — тягнути більше не було сенсу.
***
Готуючи вечерю для матері, яка щойно повернулася з роботи, Уджін розповів їй про сьогоднішні події.
— Мамо, сьогодні я підписав контракт із DS.
— DS? Що це таке?
— Це велике агентство. Дуже відоме. Сьогодні я офіційно став їхнім артистом.
— Ти уважно прочитав контракт? Це ж не кабала?
Твій дядько казав, щоб у разі чого ти звертався до нього.
Ти вже підписав?!
Хоч Пак Ин-Су не цікавилася шоу-бізнесом, вона добре знала про хронічну проблему контрактів у цій індустрії. Дядько теж постійно про це хвилювався. Уджін засміявся, уявивши, як вони обоє, схилившись над паперами, нервово все перевіряють.
— Я перечитав кожне слово, тож не хвилюйся. І, будь ласка, передай дядькові подяку.
— Але ж минулого разу…
— Хоч я тоді був молодий, я так чіплявся до дрібниць, що їхній юрист ледь не зненавидів мене.
Контракт був чистий, тому й скандалу при розриві не було.
Цього разу — те саме. Я знову довів юриста до сказу й вибив максимум вигоди.
Хоч вони й розірвали зв’язки з дідом, мати Уджіна походила з родини юристів.
До того ж Уджін і сам готувався до іспиту на адвоката, виконуючи її бажання.
Завдяки спогадам попередніх життів він аж ніяк не був профаном у праві.
Ба більше — в одному з минулих життів він був мафіозним босом у Нью-Йорку.
Світ, де закон — це лише інструмент.
Тож підписати невигідний контракт з якимось агентством він просто не міг.
— Спочатку дохід ділимо п’ятдесят на п’ятдесят.
Потім — плаваюча шкала, залежно від того, скільки я заробляю.
— Тобто що більше заробиш, то більша твоя частка? — перепитала мати.
— Саме так. І замість перегляду раз на рік-два я домігся перегляду кожні шість місяців.
— Це добре?
— Якщо я провалюсь — ні.
Але якщо різко вистрілю, з рекламою чи фільмами, — це великий плюс.
Інакше агентство роками зніматиме вершки.
— А такий день узагалі настане? — серйозно спитала Пак Ин-Су.
Уджін ледь не заплакав і відвів погляд.
— Не кажи так… мені боляче це чути.
Вона завжди була реалісткою.
Не захоплювалась «зовнішністю», не вірила в казки.
І саме так виховала дітей.
— Я просто працюватиму ще більше, — сказав Уджін.
— Я вірю в тебе. Якщо ти щасливий — я теж.
Вона обійняла його.
І він, як завжди, не похитнувся.
— Тоді й ти, мамо, обирай свій шлях, не думаючи про нас.
Він згадав пропозицію Чхве Мін-У.
І сказав прямо.
Пак Ин-Су розплакалась.
А потім — кивнула.
Її перший шлюб був нав’язаний.
Другий — її власний вибір.
І тепер діти дозволяли їй бути не лише матір’ю, а й жінкою.
Після розмови Уджін сів за стіл і відкрив цивільне право.
Навіть якщо він стане актором, знання — це ще один козир.
Освіта плюс популярність — подвійний ефект.
— Це й називають хайпом?
Він усміхнувся і почав читати.
***
Його менеджер виглядав так, ніби міг охороняти президента.
— Кан Хо-Су. Мені 30.
— Чхе Уджін. 23. Говорімо без формальностей. Як до вас звертатися?
— Якщо не проти — хьон.
— Тоді Хо-Су хьон.
Попри лякаючу зовнішність, Хо-Су був сором’язливим і уважним.
— Завтра — медогляд. З сьогоднішнього вечора не їсти.
Потім — стиліст. Заповни це.
Є улюблений бренд? Колір? Стиль?
Фотограф для профілю?
Перед Уджіном лежала стопка анкет.
Дата народження, сім’я, освіта, смаки — усе, що потрібно менеджеру.
І він зрозумів:
цього разу він не сам.