Розділ 7
Хоч був лише початок квітня, спека стояла така, що Уджін закотив рукави. Він трохи всміхнувся, закинувши до рота кубик льоду з айс-американо. Минув майже місяць відтоді, як він завершив зйомки у Death Hill. Самі зйомки фільму закінчилися тиждень тому. Він не знав, як змонтують ті шість днів, схожі на справжній шторм, але з огляду на атмосферу на майданчику було зрозуміло: має вийти добре. Після вчорашньої розмови з режисером Муном він був у цьому ще впевненіший.
Поскаржившись, що через тиск інвесторів не міг самостійно обрати головного актора, Мун запевнив Уджіна, що за контрактом постпродакшн повністю під їхнім контролем. Його бадьорий сміх і голос досі лунав у вухах: «Тобі нема про що хвилюватися».
Уджін чув, що після його від’їзду атмосфера на майданчику знову зіпсувалася — через Пак Міна, який повернувся й втратив цілий сюжетний блок. Це не дивувало: актор, зациклений на хронометражі, навряд чи мовчав би. Продакшн теж мав що сказати — він поїхав знімати рекламу посеред роботи, рейс скасували, усе затягнулося. Хоч як дивно, це навіть зіграло на користь: кажуть, Пак Мін відчув загрозу і кинув свій старий гонор, почав реально працювати.
— Та хоч як крути, ти за день-два раптом став грати значно краще! — вигукнув тоді Мун.
Уджін слухав його ниття про Пак Міна майже пів години, а сам тим часом палав від сорому. Бо правда була в тому, що його гра й справді стрибнула різко.
Він добре знав себе. Хай навіть талант був, актор-новачок усе одно грає кострубато. Подивися на дебют будь-якої зірки — смішно. Його перший досвід не був винятком. Він отримав шанс не тому, що був ідеальний, а тому що був кращий за Пак Міна. Якби він одразу грав бездоганно, ніхто б не перезнімав сцени.
Різкий стрибок стався через спогади минулих життів. Сотні смертей і життів дали йому розуміння, якого не дасть жоден фільм чи книжка. Він пережив це. Тому за останній місяць Уджін багато аналізував свої минулі життя. Душа була одна, але характери, таланти, навіть мислення — різні. Вони формувалися генами, вихованням, середовищем. Саме тому теперішній Чхе Уджін був зовсім іншим.
Дивлячись на життя, які інколи здавалися йому близькими, а інколи — абсолютно незрозумілими, він вчився. І розчаровувався. І набирався нового.
Перше — мови. Раніше він більш-менш знав англійську й китайську. Тепер — кілька мов. Деякі були архаїчні, з минулих епох, але розібравшись у системі, він легко адаптувався.
Це було лише припущення, але його вроджений інтелект разом із пам’яттю 999 життів ніби розширили мозок. Можливості зросли експоненційно. Сюди ж — музичний талант.
У минулих життях він не раз був музикантом. Піаніно, скрипка, духові, струнні — він знав техніку. Це не означало миттєву майстерність. Але база була. І найголовніше — він не боявся інструментів, бо читав ноти інстинктивно.
Інструментів під рукою не було, тож він почав із піаніно. Результат був кращим, ніж очікував. Хоч до рівня минулого генія було далеко, люди вже питали, чи він закінчував музичний факультет.
У одному з життів він був дворфом — гуманоїдною расою. Логічно, що зросла спритність рук. Він і раніше був вправний, але тепер легко лагодив і збирав будь-що вдома. Мати й сестра дивилися з подивом. Йому було приємно. У якийсь момент у домі не лишилося жодної речі, до якої він не приклав руки.
Здоров’я теж підтягнулося. Він щодня практикував дихальну техніку з життя воїна, щоб накопичити внутрішню енергію. За місяць — жодної краплі ци. Але меридіани зміцніли, кров і енергія циркулювали краще, токсини виходили.
У Китаї його життя ще застало Шаолінь і Удан, але ніяких «надбойових мистецтв», як у новелах, не існувало. Просто добре натреновані люди. Тому ця Земля й не мала справжніх технік внутрішньої енергії. Та, комбінуючи знання, Уджін тренував ци по-своєму.
Він навіть навчив матір і сестру простій техніці без побічних ефектів, сказавши, що дізнався про неї в армії. Мати, яка не любила спорт, робила вправи вдома. Сестра казала, що голова стає яснішою, і старанно практикувала.
Так минув місяць. Окрім тривоги й питань «чому саме я», нічого поганого не сталося. Він боявся, що 999 життів зламають психіку, але все було стабільно. Бо він чітко відділив себе від минулих «я». Прийняв знання — але не особистість. Навіть для нього це було несподівано.
Чи стає душа сильнішою, проживаючи життя за життям?
Інакше він би не витримав цього всього. І була одна річ, яка ніколи не змінювалася — незалежно від раси, світу, статусу чи характеру. Він завжди любив мистецтво.
— Той чоловік — знаменитість?
— Схожий… але я не пам’ятаю такого обличчя.
Так перешіптувалися в кафе, де сидів Уджін. Щойно він зайшов — одразу виділявся.
— Оце і є «сяюче обличчя»…
— Подивись на шкіру. Який мужик має таку білу, безпористу шкіру?
— Якщо він знаменитість, чому без макіяжу?
— Я його не впізнаю. Ти впевнена?
Люди шепотіли, хтось нишком фотографував.
— Не можна фоткати без дозволу!
— Та він точно стане знаменитим. Потім викладу.
Уджін, що сидів біля вікна, схрестивши ноги й дивлячись у порожнечу, виглядав як картина. На сонці здавалося, ніби від нього осипається світловий пил.
— Містер Чхе Уджін?
— Так. Добрий день.
Він підвівся, вітаючи Кім Сан-Джина, кастинг-директора.
— Ого… кілька місяців — і ти зовсім інший. Обличчя стало значно кращим.
Під час прослуховування для Death Hill Уджін ще був солдатом. Коротке волосся, загрубіле обличчя. Тепер — інша людина. Кім Сан-Джин був задоволений. А Уджін — напружений.
— Чого такий затиснутий? Сідай. Ти мені нагадуєш себе до дембеля.
— Бо ситуація така, що інакше не можу.
— Зрозуміло. Але… мені, мабуть, треба почати з вибачень.
Уджін чекав пропозицію, тож розчарувався.
— Що ви маєте на увазі?
— Я втягнув тебе в лайно. Навіть якщо потім проклянеш — я зрозумію. Подивись спочатку це.
Він простягнув сценарій.
— Glooming Day?
— Так. Просто переглянь.
Сюжет був про кохання студентів, очима асистента викладача. Депресивно, але свіже. Проте…
— Нудно, — прямо сказав Уджін.
— Так. Нецікаво. Трендам не відповідає. Провал гарантований… але сценарій подобається одній людині.
— Ви хочете взяти мене на роль?
— На другорядну. Ча Хьон-Син, асистент.
— Тоді я можу відмовитись?
— Ні.
Уджін насупився.
— Це проєкт G&C Entertainment. Особисте бажання їхньої CEO — Чхве Вон-Хі.
G&C — гігант. Інвестиції, продакшн, дистрибуція.
— Вона у свої п’ятдесят усе ще думає як школярка. Раз на кілька років знімає романтику «під настрій». Гарні чоловіки, гарні жінки. Відмов немає. Ті, хто відмовлявся, роками сиділи без роботи. Думаю, ти зрозумів.
Чхве Вон-Хі, відома як «Верховна відьма», не терпіла заперечень. І, кажуть, їй це прізвисько подобалося.
— Це її хобі. Просто… дуже дороге.