Розділ 2
— Режисер і сценарист «Death Hill» цього разу трохи перекроїли послідовність сцен. Схоже, їм обом сподобалося працювати з вами минулого разу. Вони додали кілька сцен для вашого персонажа, тому я й телефоную. Режисер Мун Синґвон відомий тим, що вносить правки просто під час зйомок. Кастинг-директори його за це ненавидять, бо він часто змушує шукати акторів буквально за день до зйомки. Зате для таких, як ви, це шанс зловити несподівану можливість.
Уджін поклав слухавку після того, як Кім Сан Джін повідомив розклад і місце, й почав радісно бігати тротуаром. У цю мить його переповнювало щастя, навіть якщо перехожі косилися на нього, мов на божевільного. Навіть спогади про всі 999 минулих життів не могли зрівнятися з такою золотою нагодою.
У фільмі «Death Hill» головна героїня страшенно страждала через борги батька. Її життя перетворилося на пекло після того, як вона стала підозрюваною у вбивстві, свідком якого була. За нею полювали поліція, справжній убивця і купка лихварів. Єдиним, хто їй повірив, був головний герой — журналіст. У цій історії про втечу, боротьбу й виживання перед хепі-ендом Уджін грав роль «Лихвар А».
Настільки дрібну, що персонаж навіть не мав імені. Він був антагоністом, відповідальним за перше нещастя героїні — саме тоді її батько заліз у борги до лихварів, щоб покрити ігрові борги. Точніше, А був одним із молодиків, що працювали на боса лихварської контори і вибивали гроші.
Та водночас він таємно жадав головну героїню. Спочатку він прийшов вибивати борг, але в процесі ламав речі, залякував її й домагався, вимагаючи переспати з ним замість сплати відсотків. Цей липкий покидьок навіть заявив, що коли її продадуть у проституцію, він скаже іншим, що «застовпив» її першим.
— Отже, їм сподобався бруд у твоєму погляді, — пояснив асистент режисера Чхе Уджіну, детально розповідаючи про змінену сцену. — Є невелика правка в ролі. Спочатку лихварі ловили героїню, а головний герой рятував її ще до того, як вона перетворювалася на труп без органів. Тепер замість нього втручається А і рятує її. Раніше А був просто збоченцем, що домагався героїні. Тепер ми додаємо трохи безумства і чистого кохання. Окей?
— Тобто ключ — показати збоченця? — уточнив Уджін.
— І ложку безумства, і дві ложки чистого кохання, — з усмішкою відповів асистент, простягаючи сценарій. Він працював із режисером Мун Синґвоном понад десяток фільмів і давно звик до таких змін.
Для публіки Мун Синґвон був відомий імпровізаціями й правками в останню мить. Насправді ж це траплялося щоразу, коли йому не подобалися актори, нав’язані інвесторами. Так він урізав екранний час головних ролей, не даючи нікому часу заперечити. Саме ця «ексцентричність» змушувала акторів бути готовими після кількох днів обговорень.
Попри це, фільми часто ставали лише кращими, і публіка сприймала їх позитивно. Інвестори бурчали, але мовчали. Це було схоже на те, як учневі-відміннику прощають погану поведінку, поки оцінки ідеальні. Як би там не було, Мун Синґвон був одним із найпопулярніших режисерів Кореї.
— Реплік небагато, тож проблем із заучуванням не буде? — спитав асистент.
— Так, — відповів Уджін.
— Хм… ти трохи інакше виглядаєш, і волосся довше, ніж минулого разу, — зауважив він.
Художня керівниця похитала головою:
— Нормально. У фільмі теж минає час, виглядатиме природно. Для чистого кохання занадто коротке волосся не підійде. З тілобудовою в нього все чудово.
Асистент цокнув язиком, почувши її сміх.
— Вона звідси не піде, бо любить розглядати гарних чоловіків.
— Я люблю красиві речі й гроші, — без сорому відповіла вона. — Містер Чхе Уджін високий і гарний. Приємно дивитися було й тоді, і зараз. Удачі. Сподіваюся часто бачити тебе на цьому поверсі.
Через «переписаний сценарій» на майданчику з’явилося чимало нових акторів. Навіть коротка поява у фільмі могла зробити ім’я відомим. Усі це знали.
Тому сьогодні вони дивилися на Уджіна інакше, ніж місяць тому. Якщо актора, який уже завершив зйомки, повернули й фактично підсунули замість головного героя, значить режисер щось у ньому побачив. Якщо він облажається — сам буде винен.
Уджін отримав сценарій із кількома репліками й перечитував його знову й знову, намагаючись зрозуміти атмосферу і характер А. Щойно грим був готовий, його одразу відправили на майданчик — часу не було.
— Так ти хочеш сказати, що не знаєш, куди вона поділася?! — заревів бос лихварів, і його обличчя сіпалося від люті.
— Так, — відповів А.
— Не знаєш, чи вдаєш, що не знаєш?
— …
— Думаєш, ніхто в офісі не знає, що тобі подобається ця баба?!
Бос жбурнув у нього легку сталеву попільничку.
Очі А заблищали крізь сіру хмару попелу. Він усміхнувся лукаво:
— Бо вона гаряча. Хіба ви не такі самі, коли бачите щось красиве?
Бос заспокоївся, помітивши, як інші відводять погляди.
— Знайди її раніше за поліцію. Мене не хвилює, вбивця вона чи ні. Мені потрібні мої гроші.
Відсотків уже було з головою, але лихварям завжди було мало.
— Продамо її, коли зловимо? — спитав А.
— Ти що, довбень?! Її морда по всій країні. Як ти це уявляєш? Скільки коштує змінити обличчя? Якщо нагорода висока — заберемо її й здамо на «фабрику». Кинь три тисячі кудись і передай, — зловісно відповів бос.
— Фабрика… — почав А.
— Ти чудово знаєш, про що я! — засміявся бос.
А теж засміявся. Його очі були порожні, без жодних емоцій. Але щойно він вийшов з кабінету й зачинив двері, вони спалахнули люттю.
— Фабрика? Люблю фабрики… — прошепотів він із хижою усмішкою, ніби мовчки питав: хто вам узагалі дав дозвіл?
— Знято! — крикнув режисер.
Хлопавка зняла тягар із плечей Уджіна. Сцену відзняли з першого разу, без жодного провалу. Команда була задоволена. Його гра перевершила очікування, особливо отой отруйний погляд і безумство в очах.
— Він і раніше так добре грав очима?
— Він і раніше був непоганий. Це той актор, якого взяли без кастингу?
Роль Лихваря А спочатку була настільки дрібною, що кастинг навіть не планували. Але режисеру не подобався головний актор, нав’язаний інвесторами, тож він вирішив прослуховувати навіть епізодників. Це був його мовчазний протест.
Чхе Уджін мав зріст 186 см, привабливе обличчя з м’якими, сучасними рисами. На перший погляд — чемний джентльмен. Але з правильним гримом він легко ставав грубим і небезпечним.
— Він стане популярним, так? — тихо спитав оператор.
Мун Синґвон лише посміхнувся. У них був нюх. І зазвичай він не підводив.
— Погляд у нього справді чіпляє, — зауважив оператор.
— Я ж казав, — відповів режисер.
— Що ти з нього хочеш витягнути? Чому так переймаєшся його успіхом?
— Одну-дві роботи. Спершу вони намагаються справити враження, а коли виб’ються в люди — віддячують.
Ігнорувати новачків — ознака короткозорості. Мун Синґвон не був альтруїстом, але знав: у цьому джунглевому бізнесі виживають ті, хто вміє будувати зв’язки змалку.
— Знову ніж у спину? — усміхнувся оператор.
— Та ну, ці спогади ще болять, — скривився режисер.
Для інших зйомка затягнулася. Але Уджін на сьогодні вже був вільний. Завтра знімали ключову бійку.
Він спустився в кімнату відпочинку. Там уже сиділи Лихвар 1, Лихвар 2 і Лихвар 3 — знайомі з минулих зйомок.
— О, А тут! — сказав Лихвар 1.
— Вітаю. Схоже, ви сьогодні ще надовго, — відповів Уджін.
— Сьогодні ми копи, завтра лихварі, післязавтра перехожі. Як у тебе?
— Сьогодні нормально, але за завтрашню бійку трохи стрьомно.
— Ляжеш тут ночувати?
— Можливо. Місце знайдеться?
— Матів і ковдр буде повно. Мун Синґвон добре ставиться і до стафу, і до епізодників.
— Тоді завтра тебе битимемо ми, — засміявся Лихвар 1.
— Будь ласка, ніжно, — відповів Уджін.
— Чого так офіційно? У фільмі ти наш старший, — додав той.
— Бо хоче, щоб ми били слабше, — вставив Лихвар 3.
Усі засміялися, стискаючи кулаки й чекаючи завтрашнього дня.