Я зробила паузу, нарешті записавши свої справжні наміри:
— Заради здоров’я мого чоловіка, можливо, краще переглянути...
Перед тим як я встиг закінчити, Цін Ген схопив мене за зап'ястя і відтягнув.
Штори зачинилися, приглушивши світло.
— Щойно одружились, а я вже посіяв стільки сумнівів у своїй дружині. Це моя вина, — Він подивився на мене зверху вниз і пограла вухмілля.
Я дивилася на нього з недовірою, намагаючись засудити його нелюдяність поглядом.
Але він простягнув руку і закрив мені очі, посміхаючись:
— Женю, не дивись на мене так. Це... Серце болить.
Психічний стан Цзин Хена не в порядку.
Коли я прокинулася наступного дня, його вже не було.
Моїй служниці Сяо Чунь, яка прийшла зі мною в якості частини приданого, ніде не було. У кімнаті стояла дивна жінка.
Вона поклонилася мені і шанобливо сказала:
— Ваше Високість, ця служниця - Сюер. Його Високість наказав, щоб з цього дня я служила вам.
Я подивилася на неї.
Вона швидко принесла папір і ручку:
- Що Ваша Високість хоче сказати?
« Де моя служниця, яка мала стати моїм приданим? » — написала я.
— Його Високість призначив їй інші важливі справи. Ваше Високість не хотіли б ви зробити зачіску? Ця служниця вам допоможе.
Сюер допомогла мені підійти до туалетного столика і відкрити ящик з коштовностями.
- Які прикраси Ваша Високість хоче вдягнути? Ця служниця зробить вам зачіску.
Я витріщилася на речі в ящику і раптом відчула легке запаморочення.
Всі ці речі були не потрібні Тан Тін'юе.
Перед моєю весіллям моя мачуха покликала мене до своєї кімнати, її вираз обличчя був байдуже.
— Якщо ти вийдеш заміж замість Тінчжень, ми повинні підготувати для тебе придане. Але минулі вчинки твоєї матері все ще турбують твого батька. Як твоя мачуха, я, природно, повинна все для тебе спланувати.
Я нічого не сказала, лише слухняно схилила голову.
Вона покликала Тан Тінчжень і наказала їй відкрити шкатулку з коштовностями, вибравши для мене кілька речей, які вона не любила.
— Твоя молодша сестра виходить заміж, тому ти повинна внести свій вклад у молодшу сестру. Ти повинна хоча б зібрати для неї ящик.
Це було не просто додавання до приданого. Це було явне попередження.
Попередження про те, що мені можна давати тільки ті речі, які не подобається чи не потрібно Тан Тінчжень, і що я не повинен годувати жодних нереальних фантазій.
Я позашлюбна дочка сім'ї Тан. Моя бабуся по материнській лінії не мала особливої прихильності, тому батько також мене недооцінював.
До десяти років у мене навіть не було дівчої прізвища.
Бабуся дала мені прізвисько Янь Ян.
Пізніше виявилось, що бабуся змінила свій стиль і її вбили. Я ж чудесно уникнула смерті.
З того часу я перестала бути дочкою родини Тан і виховувалася як проста служниця на подвір’ї.
Якби не раптова пропозиція Цін Хена вийти заміж за Тан Тіньє і її небажання одружитися з цим чоловіком та терпіти приниження, сім'я Танна, ймовірно, ніколи б мене й не згадала.
Поки я була занурена у свої думки, Сюер взяла ящик з хуанхуалі, відкрила її і поставила переді мною.
Коли я опритомніла, то подивилася вниз і побачила шкатулку з золотими та срібними монетами, які засліплювали своїм блиском.
— Його Високість сказав, що сім'я принцеси має високі моральні якості, а принцеса - чудовий смак. Він вважає, що прикраси, які вона принесла, не варті вас, тому наказав комусь вибрати їх з комори. Якщо принцеса залишиться незадоволена, вона зможе вибрати їх сама в інший день.
Сім'я з високими моральними рисами - це була дуже тактовна форма.
Невже він дійсно натякав на бідність сім'ї Тан?
Якби справжня Тан Тіньє почула такі коментарі Цзин Хена про її улюблені прикраси, хіба вона не прийшла б у лють?
Я злегка усміхнулася, потім недбало дістала з ящику золоту заколку з перлами і передала її Сюер.
Вона дуже уважно поклала мені волосся і пішла готувати сніданок.
Ця дівчина виглядала як звичайна служниця.
Якби тільки я не побачила кинджал, захований у неї на поясі, коли відвернулася.
Я викачувала тулуб на вулиці і побачила двох слуг, їхні долоні та кісточки пальців були вкриті мозолями. Один носив меч на поясі, інший — дев’ятисезонний батон.
Коли вони подивилися на мене, їхні обличчя пронизували холодною дорогою.
Пригадуючи двох минулих дружин Цін Хена, які раптово померли, я відчула холод по спині.
Що, якщо одного разу, в момент слабкості він просто вб'є мене?
Я з тривогою чекала кілька днів, але Цін Хен так і не прийшов. Зрештою, я не втрималася і написала Сюер:
« Я не бачила свого чоловіка кілька днів. Він зайнятий важливими справами? "
- Принц, напевно, буде дуже радий дізнатися про те, що принцеса турбується ним. — сказала Сюер, але на її обличчі була тривога. — Але принцу було наказано залишити столицю у справах, і ми втратили зв’язок два дні тому. Я чула, що він був поранений перед тим, як зникнути...
Почувши це, я не могла стримати радості. Але в наступну мить до кімнати увійшла висока, грандіозна фігура, його одяг все ще була вологою від поту.
Моя усмішка застигла на губах.
Ценз Хен зняв свій промокліший від дощу плащ, підійшов до мене і простягнув руку, щоб схопити мене за зап'ястя.
Його пальці були крижаними, обличчя блідим, а усмішка в очах була оповита туманом, нерозбірлива.
Легким рухом він обняв мене, його тон був двозначним:
— Що, почувши про мою травму, пані здається дуже задоволена?
Я майже запідозрила, що ця людина підслуховувала зовні.
Інакше як же він міг так несподівано з’явитися?
Він заткнувся обличчям мені в плече і тихо зітхнув:
— Я був у відрядженні, але думки були зайняті лише панікою. Я подорожував вдень і вночі, нарешті зумів повернутися... Поступки пані дійсно душолюби.
Я повірила йому беззастережно.
У його голосі не було і сліду тривоги.
Я підняла очі і кинула на Сюер погляд, жестом попросивши її принести мені папір та ручку.
Але вона неправильно мене зрозуміла і швидко заговорила:
- Ваше Високість, ви можливо не знаєте, але коли принцеса була в маєтку, вона постійно турбувалася про вашу безпеку настільки, що не могла їсти. Тепер, коли ви щасливо повернулися на її обличчі нарешті з'явилася усмішка. Ви не повинні неправильно розуміти щирість принцеси!
Сюер була справді чудовою.
Я не знала, чи повірить мені Цін Хен чи ні, але після короткої паузи він нарешті підняв обличчя і злегка посміхнувся.
- Пані, ви дійсно так за мене хвилювалися?
Я проковтнула саркастичні слова і урочисто кивнула, чіпляючись за сумління.