09. Деякі припущення (2) — 40 глава
- Ганно, знаєш... - Слова ледве виривалися з її уст.
Анна з тривогою потягнулася до Рішель.
— Це, міс. Ви, здається, зараз впадете. Будь ласка, присядьте ненадовго...
— Все в порядке. Але відповідай мені ось на що. Випадково, чи не було чогось дивного в поведінці моєї матері перед її смертю? Можливо, вона не поводиться як завжди або тому подібне.
— Вила себе не як завжди? — Заспокоївшись, вона замислилась. Незабаром після цього її очі загорілися. - Якщо так подумати, вона точно поводилася не так, як зазвичай.
- І що ж це означало?
— Хм, просто в якийсь момент вона стала дуже тихою. Зазвичай я була у спальні, ніж в вітальні. Вона одягала сукні, про які навіть не згадувала, тому що вони вийшли з моди або перебирала прикраси із вітрини...
Якщо згадати звичайну поведінку мадам Говард, такі зміни звичайно застали. Але це не було вирішальним. Рішель нервово запитала:
- А ти не помічала, чи її погляд якось дивним?
— Не знаю... ах! Аж раптом їй почали подобатися духи з запахом троянд. Але мадам спочатку не була аматоркою природних ароматів.
— Мама...
Мама, пахла трояндами.
І знову її серце прибило. Рішель спіткнулася і оперилась об перила. Не знаючи, що робити, Анна поспішала сходами.
— Мисс, мисс! З вами все гаразд? Вибачте, що я не подбала про мадам як слід. Мені здавалося, все через те, що вона багато думала з тих пір, як зустріла вас. Я була такою бездушною...
— Нет, нет. Я не звинувачую тебе.
Якщо і треба було когось звинувачувати, то тільки її.
Рішель звернулася калачиком і закрила рот. Її занудило.
Її мати пахла трояндами? Як Бертранда?
Верно. Тепер, коли вона подумала про це, їй здалося дивним, що її мати вийшла погуляти в дощовий день. Вона терпіти не могла мочити свої дорогі туфлі.
Але чому її мати змінилася, як працівники Бертранда? Як було правило, якщо довго тримати при собі червону троянду, то опинишся вночі в коридорі...
"А".
Ні.
У правилах Бертранда про це ніколи не згадувалося.
Дурна Ришель Говард.
Рішель, похитуючись, випросталась. Потім вона лагідно усміхнулася стривоженою Анною, яка розплакалась.
— Я в порядке. Мені потрібно було про дещо подумати.
— Мисс...
— Мені варто трохи відпочити. Я ненадовго лягу. Не хвилюйся і повертайся до роботи.
Не звертаючи уваги на стурбований погляд Анни, Рішель повернулася в спальню матері. Як тільки двері зачинилися, її тіло обм'ялося.
« За ігнорування правил покарання було не влучання вночі до коридору»
Правила Бертранда було: [Якщо вам пощастить, ви можете не втратити себе.]
До цих пір вона була абсолютно неправильною щодо пункту 4, де говорилося: « Після півночі не виходьте зі спальні.
Красна троянда в спальні не є запрошенням, яке змушує прогулюватися вночі по коридорах. Тому що червона троянда небезпечна для людей, які не є людьми.
Як працівників особняка.
Можливо, Рішель б теж втратила себе, якби Роджерс вчасно не врятував її в ту ніч, коли вона опинилася поза кімнатами. Її б забрали працівники, які не є людьми і вона блукала по особняку.
Вона відчула, як букет троянд у її руці пульсує. Її нудить.
"І хто ж це був?"
Хто прислав троянди? Кто?
Мати. Мати, яку забрали у неї без її відома. Мати, яка перестала бути людиною і кинулася в річку. Уперше в житті вона відчула бажання вбити її. Рішель гарячково шукала об'єкт, на якому могла б зірвати злість.
Хто це був? Працівники особняка - всього лише ляльки, які рухаються відповідно до заданої ролі. Мадам Отіс не хотів цього робити. Близнюки ще малі, а Алан Отісс не мав сили.
Тоді хто ж це? Хтось прислав троянди.
Хто ж? Хто вбив її матір?
Сльози падають вниз.
Рішель зупинявся на дерев'яній підлозі, який приобрився до парного кола. Раптом над ним з'явилось обличчя.
— А.
Їй здалося, що в голову вдарила блискавка. Ім’я злетило з уст, наче заклинання.
— Роджерс, Уолтер.
Він знає секрети Бертранда і вільно пересувається по особняку. Він був добре обізнаний з любов’ю і ненавистю між матір’ою та її дружиною. Він сказав, що зробить для неї все...
Її губи затремтіли. Вона ледве могла дихати. Холодний піт виступив на лобі.
Це дійсно він, Роджерс?
Чому?
Це через неї? Він вчинив так через неї?
Тоді...
« Моя мати померла через мене? »
Через неї вона пішла в особняку.
Намір вбити, що витало в повітрі, нарешті вийшов. Рішель кінчиками пальців торкалася шиї й сильно вдарила себе по щоках, піднявши їх трохи вище.
— Прийди в себе, Рішель Говард.
Від сильного удару покалічило щоки. Таке бажання утихомирилося.
Рішель піднялася, зосередившись на сильному болі в щоках. Не час віддаватися непотрібним самобичуванням. Прямо зараз потрібно повернутися в Бертранд. Вона повинна переконатися, що Роджерс дійсно був тим, хто вбив її матір. Вона повинна зустрітися обличчям до обличчя з секретами особняка і викреслити їх зі свого життя. Вона повинна знати правду про смерть своєї матері, щоб ніколи не жалкувати. Бертранд все ще боявся. Її життя все ще дуже важке для неї. Але якщо вона втече, то ніколи не зможе пробачити себе. Вона буде боротися з огидою і шкодуватиме про минуле, як це вже неодноразово робила.
Вона більше не хотіла так жити.
Вона більше не хотіла ненавидіти себе.
*
Через два тижні Рішель сіла на поїзд до Сильвестра. Все, що їй потрібно було зробити, було зроблено. Ганна розбереться з рештою за допомогою мадам Еллісон і Роберта. Рішель вірила, що вона зможе зробити це тому що Анна була здібною дівчиною.
Рішель притулилася до вікна вагона і заплющила очі. Шлях, який колись був переповнений хвилюванням і тривогою, наповнився рішучістю. Розум був ясний, як ніколи. Рішель спокійно похитала головою.
— Мисс, чи можу я потурбувати вас?
Саме в той момент, коли вона думала про те, як би докопатися до секретів Бертранда, хтось проти заговорив з нею. Коли вона обережно розплющила очі, на неї дивилась старша пані з гарним засідком сивим волоссям.
Рішель трохи здивувалася, але незабаром відповіла з ніжною посмішкою:
- Чим можу бути корисною, мадам?
— Якщо не заперечуєте, то чи могли б ви прочитати цей лист? У мене потьмяніло в очах, і через це я погано бачу.
— Ах, звичайно. Дайте мені.
Рішель відразу отримала листа. По суті, це було повідомлення від її сина. Рішель повільно і чітко прочитала текст. Літня жінка уважно слухала, іноді сміялася і деколи просила передзвонити. Коли лист було дочитано, її зморшкувате обличчя освітлювалось радістю.
- Дуже дякую. Ваш голос такий спокійний, його приємно слухати.
- Я рада, що змогла вам допомогти, мадам.
- Як я можу вам віддячити? Ви любите бутерброди? У мене є бутерброд, який я приготувала...
Літня пані попала у сумочку і дістала сверток. Коли вона зняла жовту обертку, звідти виступили два шматочки хліба. Бутерброди були дуже товстими і виглядали апетитно.
— Коли важко, то треба добре їсти.
Про який ще тягар вона говорить?
Рішель широко розплющила очі. Її з запізненням осеніло, що жінка, судячи за траурним одягом, зовсім недавно пережила втрату.
Звісно... Дякую вам за обід.
Він обережно відкусив бутерброд. Він був з великою кількістю свіжих овочів і шинки та набагато смачніше, ніж здавався на перший погляд. Вона згадала бутерброд, який їла на пікніку з батьками в дитинстві. Побоюючись, Рішель опустила очі.
Поки вона їла, літня пані базікала без умолку. Вона сказала, що вперше за довгий час їде відвідати свою заміжню дочку.
- Далеко вам їхати, міс? — запитала старшу даму.
- Залишилося небагато. Виходжу в Сильвестер.
— Сильвер? Це гарне і оживлене місце, але там немає нічого привабливого для молодої дівчини... Це ваше рідне місто?
— Нет. Зараз я працюю в особняку Бертранд. Я повертаюсь з відпустки.
— Бертранд?
Річка Рішель, яка витирала соус з губами носовою хусткою, замерла. Обличчя доброзичливої літньої леді зблідло, наче вона почула те, чого не повинна була чути.
https://literna.net/uk/books/122-laskavo-prosimo-v-osobnyaku-troyand