09. Деякі припущення (1) — 39 розділ
Наступного дня Марґарет і Роберт повернулися в Лінтен. Вони пропонували Рішель поїхати з ними до самого кінця, але у неї не було іншого вибору, як рішуче відмовитися. Треба було багато чого зрозуміти, включаючи привести в порядок речі матері і так далі. Більше того, було місце, куди вона мала повернутися.
Коли вони поїхали, в маленькому будинку Рішель запанувала труна. Вона одразу ж почала сумувати за суєтою подружжям Честерів, які не могли поринути в депресію. Потрібно чимось зайняти себе, щоб не думати про погане. Роботи було багато. А для того, щоб зробити найважливішу річ, Рішель покликала Анну і посадила її поруч з собою.
— Я збираюся позбутися речей матері.
Анна широко розплющила очі.
— Не будете їх залишати?
- Не думаю, що мати пам'ятала все, про що було у вітальні. Вона любила тільки заповнювати. Тому краще продати все, за винятком кількох речей, якими вона особливо дорожила. Ти щось хотіла б забрати собі? Якщо так, я віддам.
— О, мисс. У мадам дуже багато речей...
— Ха-ха. Вони всі обтяжливі...
Рішель з гіркотою усміхнулася, озираючись на сліпучо блискучу вітрину. Життя її матері було таким же порожнім, як і ці марні речі. Тут багато золотих і ювелірних прикрас. Якщо їх продати, можна заробити значну суму грошей. Рішель стала сумую за померлим і взяла Анну за руку.
— Я також збираюся продати цей будинок. Виручені гроші разом з грошима від продажу речей підуть на купівлю нового будинку. Їх повинно вистачити на будинок на головній вулиці.
- Що? Мисс! Про що ви говорите?
Анна піднялася зі свого місця. Рішель сказала спокійно і твердо:
не кажи ні. Це вихідний засіб — вдячність тобі та Джо - Енн. Навпаки, мені шкода, що я не змогла подбати про вас краще.
Коли Томас Троллоп поклав на Рішель величезний борг, всі сім’ї Гавард покинули його. Це було цілком природно. У той час Рішель була в такій ситуації, що просто не могла виплатити борг і дозволити собі найняти робітників та платити їм зарплату.
Однак у тій ситуації лише нянька Джоанна і Анна залишалися поряд з Рішель до кінця. Хоча це могло звучати хітливо, вони сказали, що їм не потрібна зарплата через їхню родину. Без Джо - Енн і Рішель не могли б прожити й дня. На свій сором вона не знала навіть елементарних правил домашнього господарства.
Цінна сім’я. Благородники на все життя. Вона хотіла хоча б трохи подякувати їм.
- Дуже дякую, Ганно.
— Погодите. Ви збираєтеся мене звільнити? Я буду з вами до самої смерті!
Анна трясла кулаками в повітрі. Рішель ззоро глянула на Анну.
- Ти не можеш цього зробити. Тобі потрібно вийти заміж.
— Я не збираюся виходити заміж!
- То як щодо хлопця з овочівної крамниці?
— Э?
Обличчя Анни стало таким же червоним, як волосся Рішель. Вона зачинилася ладонами і сказала:
- Ви, ви, Ви знали?
- Скільки разів я ходила з тобою за продуктами? Так що прийми це, Ганно. Це вихідне знаряддя, а також придане від старшої сестри.
— Мисс...
Голос Анни тремтів. Вона знову і знов стискала свою спідницю, а потім відпустила її.
— Навіть якщо ми не разом, я все одно залишуся вашою служницею, міс?
— Не служницею, Анна. Ви з Джо - Енн були моєю сім'єю вже дуже давно.
Зрештою Анна розплакалась.
Рішель обняла її так міцно, як тільки могла. Мокрое плече було теплішим.
*
Після більш детальної розмови про переїзд і весілля Рішель піднялася на другий поверх. Всі цінні особисті речі її матері були зібрані в спальні.
« Роберт і мадам Еллісон погодилися допомогти у продажі предметів розкоші та дому. А значить, коли я приберуся в кімнаті..."
Їй доведеться повернутися в Бертранд.
Її кроки сповільнилися. Чесно кажучи, вона не хотіла повертатися. Вона боялася Бертранда. Раніше її надихнула думка про порятунок братів і сестер Отіс, але тепер вона не знала, що робити.
« Як мені від цього нудно».
Як довго їй ще доведеться ходити по краю прірви? Скільки часу вона повинна буде приносити сили і боротися?
Вона сумувала за своїм батьком. Вона хотіла так закрити очі і проспати якомога довше. Чи зможе вона побачити солодкі сни, якщо засне зараз? Реальність завжди жорстока.
Рішель схопилася за ручку дверей, що вела до кімнати матері. Вона давно не була в цьому місці. Коли вона відчинила двері крізь щілину просихнувся знайомий запах. Її рука завмерла.
Рішель підняла напряжену голову. Цей запах, цей аромат.
"Неможливо".
Кров застигла у всьому тілі. Виявилось, що підкачуються ноги. Їй хотілося відразу плюхнутися на підлогу, але вона поборола це бажання. Рішель швидко відчинила двері і вривалась у кімнату. Через це знайомий запах став ще яскравішим.
У її голові порожнеча. Це безглуздо. Це абсолютно безглуздо.
Особливо сильним і солодким був троянда Бертранда. Вона не могла зрозуміти їх, тому що їхній аромат явно відрізнявся від інших троянд.
Але чому з кімнати її матері доноситься густий запах троянд Бертранда?
Рішель, тремтячи очима, оглядала приміщення. У кімнаті її матері, яка була простіше вітальні, їй в очі кинувся дещо отруйне і чужорідне. Рішель повільно підійшла до консолі. Там у кришталевій вазі стояв букет яскраво-червоних троянд.
Це точно.
Це були троянди Бертранда.
*
— Анна, Анно! — закричала Рішель. У її кроках, коли вона бігла по коридору, не було звичного спокою, тільки паніка і страх.
— Мисс? Ви мене звали?
Коли Рішель дісталася сходів, Анна з широко розкритими очима заглядала на другий поверх. Вона здригнулася, побачивши міс у холодному поту.
— Боже мой, мисс! Ваше обличчя виглядає дуже погано! Ви бачили комаху? Або знайшли щось дивне?
Вона виявила дещо дивне. І це було щось багато разів страшніше за комаху. Рішель підняла букет троянд, тремтячи так, ніби її вигнали на вулицю голою в зимову праску.
- Анно, ти знаєш звідки вони? Вони були в кімнаті моєї матері.
— Розы. Зараз же не сезон, так чому вони були в кімнаті мадам... — Поміркувавши, Анна гримнула кулаком по долоні. — Ах! Рози в кімнаті мадам! Повинно бути, букет з Бертранда.
— З Бертранда послали букет квітів моєї матері? Коли?
— Наскільки пам’ятаю, це сталося невдовзі після того, як вона повернулася з Сильвестра. Пам'ятаю, як вони сподобалися мадам. Вона навіть власноруч обрізала їх і поставила в язу... — промовила з сумнівом у голосі Анна, схиливши голову набік. — Але вони стали червоними. Прислані троянди точно були білого кольору. Чому?
- Вони були білими?
— Да. І я не можу повірити, що вони виглядають досі такими свіжими... Вони якось оброблені? Що й очікувалося від багатої родини.
Білі троянди почервоніли.
Все ще страхітливі яскраві, червоні троянди.
Раптом Рішель прийшло в голову одне з правил Бертранда:
[Якщо ви все ж знайшли троянди у своїй кімнаті, будь ласка, зробіть такі дії:
.
.
.
Якщо серед троянд буде більше червоних, залиште їх на приліпленій тумбочці. Ми нічим не зможемо вам допомогти. Єдина порада, яку ви можете дати, запам'ятайте пункт 4. Якщо вам пощастить, ви можете не втратити себе.]
Ні, це правило поведінки Бертранда.
Як дивна сила Бертранда може вплинути на те, що відбувається ззовні особняка? І покаранням за його порушення є блукання по коридорах посеред ночі, в чому вона переконалася на власному досвіді...
У роті з'явилося дивне відчуття, ніби вона жувала пісок. Рішель відчувала, що не вловлює суті.
Рози. Правила. Мама. Вовче.
Рози. Правила. Мама. Вовче.
Навіть у цей момент відлучений аромат троянд лоскотав ніс і одурманював розум. Вона підняла руку, якої несвідомо погладила троянди.
Про всяк випадок.
Сила, що викликає дива в Бертранді... Що, коли вона походить від троянд, де затоплює особняк, а не від самого оселі?
І тому впливала на її матір, яка отримала троянди Бертранда?
— « І остерігайтеся запаху троянди».
Їй раптом згадалися багатозначні слова Беккі Дастін, єдиного "людина" в Бертренді, від яких вона у свій час отмахнулась, як від чогось неістотного.
Мурашки побігли, наче заповзали мурашки.
https://literna.net/uk/books/122-laskavo-prosimo-v-osobnyaku-troyand