07. Пояснення (3) — 35 розділ
Чи це правда?
Рішель стиснула руки, що лежали на колінах. Звичайно, вона думала, що Отісів тісно пов'язана з Роджерсом Уолтером, але це лише припущення. Але настільки очевидне незадоволення з приводу її недавніх дій... Насправді, було справжнім підтвердженням її думок.
Роджерс Уолтер був у центрі всіх моторошних подій, що відбуваються в Бертренді. Це жахливе відчуття від зіткнення з темною стороною людини, який тобі подобався і якому ти відкрив своє серце було гірше, ніж вона могла уявити собі. Однак вона не повинна виявляти свої почуття. Треба вдавати, що нічого не знає. Просто прикидатися, що вона зосереджена на своїй роботі...
Зійшовши з духом, Рішель заговорила так спокійно, наскільки могла:
— Можливо, з мого боку зухвало втручатися, але мені здається, що міс Пенні і молодий майстер Ніро потребують кращого оточення. Тому я хотіла попросити містера та мадам Отіс висловити свою думку на цей рахунок... Я не очікувала, що мадам сприйматиме мої слова так гостро. Я повела себе необачною.
— Ха-ха, — почувся порожній сміх Роджерса.
Він поклав сплетені руки на коліна.
— Рішель така мила.
Вона не зрозуміла, це було щирим захопленням або насмішкою?
Після миттєвого коливання Рішель продовжувала свою гру:
— Я просто виконую свій обов’язок, як наставниця.
— Ні, виявляти чуйність правильно. Роджерс прошепотів, помішуючи чайною ложкою. У чашці з'явився вихорок. - І все ж ти віддаєш себе повністю тому, чим займаєшся. Ти врівноважена і мудра дівчина.
Він окинула її оціненим поглядом. Незабаром очі Роджерса ніжно зачудовувалися.
- Але, Рішель, Отіси не гідні твоєї доброти.
Хруст, Маска, яку вона з усіх сил намагалася натягнути на своє обличчя, тріснула.
- Що? — Трохи нерозумно для себе запитала Рішель.
- Бо вони грішники.
Вона очікувала попередження, але не думала, що розкриє сімейну таємницю Отісів. Її очі розширилися. Роджерс продовжив:
— Відіси були засліплені жадібністю і зробили неправильний вибір, наживши стан на гріх. Тепер вони розплачуються за це.
- Чи все, що відбувається в особняку - розплата за гріх від Отісів?
— Саме так, — чітко прозвучала відповідь.
Рішель закусила губу. Всі дивні речі, які відбуваються в Бертрондi, розплата Отісов?
Це було несподівано. Ні, правда, несподівано? Вона ніколи не думала, що всі ці дивні речі відбуваються через те що Отіси зробили « щось погане? »
У неї в голові все переплуталося. У її постанові допомогти трьом відривам Отісів з'явилася невелика тріщина.
Якщо з вини Отісів є жертви... Чи правильно, що вона втручається в цю справу?
Але те, що сталося десь шість років тому, коли двоє братів і сестра Отіс були ще дітьми. Чи їй слід закривати очі на те, що діти розплачуються за це?
Голос, що злетів з ледь розкриті губи був жорстким, як у зламаної заводної ляльки:
— Це розплата. Так.
- Не думай про це забагато, Рішель. Поки що. Якщо ти хочеш дізнатися, то одного дня, природно, дізнаєшся всю правду. Так чи інакше.
Він не розкрив усього і говорив так, щоб можна було лише будувати припущення. Це тільки більше заплутало. Тому вона мусила запитати:
- Чому... Ти розповів мені секрет Отісів?
- Хіба ти не хотіла дізнатися? Ти весь цей час думала про це.
- Але якщо ти розповів мені такий ретельно збережений секрет, у тебе повинна бути якась мета.
— А-а.
Роджерс, нахмурив брови, підпер підборіддя рукою. Його обличчя з ледь помітною посмішкою було небезпечним і прекрасним, як отруйна квітка.
— Мені цікаво вибір Рішель.
- Мій вибір?
— Да. Ти чудова. Чи ти хочеш допомогти грішникам або скажеш, що вони заслуговують розплати за свій гріх?
Роджерс прибрав охолоджений чай. Перед Рішель з'явилася нова чашка, від якої йшов пара.
— М-м? Який вибір ти зробиш?
Аромат троянд нахлинув на неї запаморочливим потоком, дивно і шалено обпалюючи їй горло. Рішель поспішно випила чаю. Дуже солодкий аромат. Можливо, через це в її серце з'явилося трохи мужності.
що зробить Роджерс?
— Це твоя відповідь?
- Ти збираєшся зупинити мене?
Узявшись за підборіддя, Роджерс торкнувся чайної чашки своїм довгим пальцем. Опучені вії тремтіли, а вигляд був дуже сумним.
- Я не буду тебе зупиняти, але буде дуже боляче спостерігати, як Рішель візьме на себе гріх разом з Отіси і потоне в ньому.
Він підняв очі. М'який погляд, здатний розтопити лід і викликати весну.
- Я буду чесний, Рішель. Ти мені дуже подобаєшся. До такої міри, що я готовий змінити своє довге життя щоб бути з тобою.
Роджерс встав зі свого місця. Він опустився перед Рішель на одне коліно і взяв її ліву руку.
— Знаєш, Рішель, я присягнувся, що покладу кінець Отісам. Саме тому я зайняв місце наставника їх першого сина. Це було не надто приємно, але я ніколи не думав про те, щоб піти, бо в мене немає іншої мети у житті.
— Роджерс.
- Але все змінилося з того часу, як я зустрів тебе, Рішель. З тобою в мені прокидається відчуття радості, яке я втратив вже давно. Ти найприємніша з усіх, кого я коли-небудь знав.
Його ніжні губи обережно торкалися тильної долоні, наче він поклонявся супернику.
- Так що я почекаю твого вибору. Рішель не могла вимовити ані слова, якщо після річного контракту залишиться Рішель. - Тоді підемо зі мною. Я зроблю так, щоб усі твої бажання збулися. І весь світ буде в твоїх руках.
Вона напружувала кінчики пальців, які тримав Роджерс, інакше відчувала, що її може пробити тремтіння. Але вона не могла приховати тремтіння у своєму голосі.
— Хто ти... Хіба такий?
Звідки він знав секрет Отісів?
Він простий наставник?
Він дійсно « людина»?
Роджерс ніжно дивився на неї і посміхався. Вона не могла сказати, що була ця усмішка щирою або фальшивою.
- Пізніше я розповім про все, коли закінчиться контракт Рішель. А тим часом просто знай, що я доглядаю за Отіссами.
Роджерс доторкнувся щокою до тильної сторони її долоні. І ніжно, як дитина, потереться обличчям.
— Но, моя дорога Ришель. Пам'ятай. Я ніколи не заподію тобі шкоди.
*
Отіси - грішники.
Все, що відбувається в цьому особняку - це розплата за вчинений гріх.
Віра в те, що навіть невинні діти не повинні страждати, і наводити докази того, ніби вони не втручаються у справи одне одного. Рішель притулилася до віконної рами і притиснулася головою до холодного скла.
— Устала...
Алан Отіс порадив їй не зближатися з Роджерсом. Роджерс запропонував залишитися тут і поїхати разом через рік. Вона не могла зрозуміти жодних намірів. Надто багато секретів. Кому вона мала вірити?
Рішель подивилася на густі хмарами небо. Здавалося, що дощ може хлинути в будь-який момент. Потім вона почула стук у двері.
- Рішель, ти в кімнаті?
— Роджерс?
О ні, чому він раптом опинився перед її кімнатою?
Пройшов лише день з того дивного чаю. Йому було дуже незручно дивитися в обличчя.
— Рішель, ти не могла б вийти на хвилинку? У мене телеграма для тебе.
Вона міцно зажмурилась. Яка ще телеграма. Якщо так, то вона не могла прикидатися, що її немає. Рішель поспішно поправила одяг і відкрила двері.
— Телеграма?
— Да. Поштальйон приніс її в поспіху.
Роджерс простягнув їй білий конверт. Вона вперше отримує телеграму з тих пір, як прибула в Бертранд. Рішель навіть не подумала про те, щоб шукати ніж для розрізання паперу, і відразу ж викрила конверт.
Що там написано?
[Пічальні новини]
— А...
Кач, тіло Рішель нахилилося. Роджерс поспішно підхопив її і притиснув до себе.
- Рішель? Що сталося? У чому справа?
— Ха-а...
Рішель дуже видохнула, наче у неї в будь-який момент могло зупинитися дихання. Дрозжаючі руки викинули конверт. Пара очей витріщилася на нього.
[Проповідую про смерть твоєї матері. Будь ласка, повернися швидше.]
Надруковані слова були суворими і чіткими.
https://literna.net/uk/books/122-laskavo-prosimo-v-osobnyaku-troyand