Повернувшись до квартири, перше, що зробив Чень Суян — витягнув коробку з аксесуарами, включно з дешевими дрібничками з вуличних лотків, що залишилися ще з часів його підліткового «бунтарства» і припадали пилом під ліжком.
Оскільки він професійно займався танцями та стрімінгом, прикрас у нього було чимало. Він уже й сам не пам'ятав, чи є серед них щось птахоподібне, тому довелося перебирати все підряд.
Після довгих пошуків у картонній коробці часів університету він нарешті знайшов поплутаний вузол металевих ланцюжків і успішно визволив із них... каблучку у формі колібрі.
Щойно він взяв її в руки, у голові знову пролунав голос системи: [Вітаю з поверненням].
Чень Суян нарешті полегшено зітхнув і подумки запитав: [Душа Ґу Фейді теж прибула в цей світ?]
Система відповіла миттєво: [Так, він уже тут].
Чень Суян запитав знову: [Де він?]
Система: [Неможливо відстежити. Зв'язок із його душею в цьому світі ще не встановлено. Господарю потрібно підтримувати зоровий контакт із ним протягом однієї хвилини, щоб встановити з'єднання].
Чень Суян: «...»
Що ж, принаймні тепер він знав напевно: Ґу Фейді тут і він не загубиться. Тепер головна проблема — як знайти справжню форму Гу Фейді в цьому світі.
Ґу Фейді теж перенісся душею, отже, він міг бути ким завгодно: будь-якого віку, статі та навіть... не обов'язково в Китаї.
Чень Суян тихо цокнув язиком, розуміючи, що справа стає складною. Залишалося лише сподіватися, що Ґу Фейді не надто перелякався і не накоїв нічого, через що його могли б запроторити до психіатричної лікарні.
Щодо пошуків... Чень Суяну довелося діяти розсудливо. Він був лише новачком у шоубізнесі й не мав впливу, щоб змусити людей шукати того, про кого він сам нічого не знає.
Він довго крутив у пальцях каблучку з колібрі, занурений у роздуми.
Раптом його очі спалахнули. Він схопив телефон і написав менеджеру:
⟨Брате Вей, мені потрібна робота. Будь-яка. Неважливо, який гонорар, головне — бути в кадрі й отримувати охоплення. Я згоден навіть на образ скандальної зірки⟩.
За мить прийшла відповідь від Вея:
⟨...⟩
⟨Мріяти не шкідливо!⟩
Чень Суян: «...»
Вей Цзянь додав:
⟨Юначе, заспокойся і наберися терпіння. Твій серіал ще навіть не вийшов, ніхто не знає, хвалитимуть тебе чи лаятимуть, а ти вже хочеш хайпувати на скандалах. Не боїшся потім пошкодувати?⟩
Чень Суян подумав і написав:
⟨Я пам'ятаю, ти пропонував мені роботу, пов'язану з традиційною культурою, а я відмовився. Ще не пізно погодитися?⟩
Вей Цзянь:
⟨Не пізно. Але ти ж сам казав, що ти в цьому "неук", і на такому шоу будеш лише фоном, не пройдеш навіть у другий тур. Казав, що не хочеш йти⟩.
Чень Суян подумав про себе: Тоді я був неуком, а тепер — ні!
Він провів у стародавньому світі стільки років, де не було інших розваг, окрім бойових мистецтв. Він навчався у Ґу Фейді каліграфії, живопису, грі в го та мистецтву чаювання. Під час подорожей у чайних будинках він чув лише розповіді оповідачів та оперу... Хоча він не став великим майстром, багато базових речей тепер знав чудово.
Можливо, одне шоу не зробить його мегапопулярним, але участь у такому тематичному проєкті з гарними результатами відкриє йому двері до кастингів в історичні драми. Його акторська майстерність не могла змагатися з випускниками академій, але історичні ролі, завдяки його досвіду життя в ту епоху, даватимуться йому значно легше.
Визначившись зі стратегією, Чень Суян написав:
⟨Я все ж хочу спробувати. Брате Вей, признач мені час⟩.
Вей Цзянь відповів швидко:
⟨Добре. Раз ти хочеш працювати, я знайду матеріали, підготуємося інтенсивно⟩.
Так справу було вирішено.
Чень Суян глибоко вдихнув, сів на край ліжка, схрестивши ноги, і почав дихати, практикуючи базову техніку вдосконалення. У його нинішньому тілі ще не було внутрішньої сили, але медитація допомагала підтримувати чудову форму.
...
Менеджер діяв швидко. Вже наступного ранку він покликав Чень Суяна в офіс і вручив йому величезний стос роздруківок.
«Я вже зареєстрував тебе на шоу», — сказав Вей Цзянь. — «Ось правила відбору, етапи та матеріали, які можуть знадобитися. Перший тур — письмовий тест, другий — співбесіда. Починаємо наступного місяця. Тобі треба все це вивчити, ти й так запізнився».
Чень Суян щиро подякував, привітався зі старшими колегами в офісі й поїхав додому вчитися.
Протягом місяця він зубрив матеріали, як у пеклі. Відбір пройшов гладко, і він легко потрапив у сотню найкращих.
З цього моменту починалися зйомки на телебаченні, і Чень Суян нарешті отримав реальну публічність.
...
Всіх учасників зібрали в закритому тренувальному таборі на околиці Яньші. Попереду були оцінки наставників, навчання та командні змагання.
Чень Суян уже бачив подібні шоу — вони мало чим відрізнялися від того, з якого він починав свою кар'єру. Він оселився в гуртожитку згідно зі своїм рейтингом після першого туру. Його сусідами виявилися троє відкритих і товариських хлопців, з якими він швидко знайшов спільну мову.
«Я чув, що на відборі все було схоплено, знаєте?» — шепотів один із сусідів. — «Той Ді Фейян, що на першому місці в списку сотні — це насправді молодий спадкоємець корпорації Ді».
«Га? Кажуть же, що той спадкоємець хворий і батько відправив його на лікування за кордон. Може, просто тезка?»
«Та ні, я був із ним в одному регіоні на відборі, бачив його... Приїхати на таке дрібне шоу на Бентлі— крім спадкоємця родини Ді, я нікого іншого з таким ім'ям не уявляю».
«Ого... Оце розмах! Думаєте, йому вже обіцяли перемогу?»
«Не знаю... Мені перемога не світить, головне — затриматися на кілька випусків, щоб мене помітили».
Корпорація Ді була величезною, і Чень Суян чув про неї, але раніше не звертав уваги на ім'я спадкоємця. Те, що той приїхав на Бентлі, свідчило: він не збирався приховувати статус. Дивно лише, навіщо багатію такий формат... З його грошима можна було б одразу зніматися в кіно.
Під час обіду прийшов четвертий сусід, і всі разом вирушили в їдальню. Щойно вони спустилися в хол, як побачили натовп людей. У центрі був молодий чоловік із хворобливою блідістю. Високий, одягнений у вільний білий шовковий костюм для тайцзи, він здавався надзвичайно худим.
Коли вони наблизилися, Чень Суян потягнув сусідів за рукави, звільняючи шлях до ліфта. Але молодий чоловік у костюмі тайцзи підійшов прямо до них і зупинився, пильно вдивляючись в обличчя Чень Суяна своїми світлими очима.
Чень Суян здивувався, аж раптом почув надзвичайно знайомий тихий голос:
«...Сяо-Сяо».
Цей ледь чутний клич пролунав у вухах Чень Суяна, як відгомін давнього дзвона, змусивши його заціпеніти.
В очах хлопця спалахнула радість, яку він не міг стримати. Він чекав відповіді.
Помічник спадкоємця втрутився: «Пане, ходімо в номер. Це все учасники, якщо захочете познайомитися — буде ще багато можливостей».
Хлопець окинув поглядом натовп за собою, знову подивився на Чень Суяна і посміхнувся: «Зараз незручно. Пізніше... я знайду тебе».
Він пішов геть, залишивши Чень Суяна в заціпенінні.
Сусід ляснув його по плечу.
«Матір рідна!» — обличчя сусіда було переляканим. — «Чень Суяне, це ж Ді Фейян! Ти його знаєш? Чому не сказав?!»
Чень Суян підсвідомо відповів: «Я не знаю Ді Фейяна...»
...Але чи знає він душу, що зараз у цьому тілі, він зможе підтвердити лише згодом. Шкода, що вони дивилися один на одного менше ніж хвилину, і система не встигла зробити висновок.
«Не знаєш? Тоді що це було? Каже, що знайде тебе... Ой! Невже...!» — Сусід перейшов на шепіт: «Невже спадкоємець корпорації Ді любить чоловіків? Ти йому сподобався?!»
Чень Суян: «...»
Пояснити це було неможливо, тож він вирішив просто вдавати розгубленість.
Після обіду він пішов у невеликий парк за табором. Він знав: якщо Ді Фейян хоче його знайти, він дізнається, що він там.
Менш ніж за десять хвилин Ді Фейян прийшов у парк.
«Сяо-Сяо», — м'яко посміхнувся він. — «Ти зовсім не змінився».
Чень Суян підняв брову: «А от ти змінився сильно. Як ти став спадкоємцем родини Ді?»
«Хіба це не ти влаштував, а тепер питаєш мене?» — засміявся Ді Фейян. — «Ти хоч знаєш, як я злякався, коли розплющив очі й побачив навколо рудоволосих та блакитнооких людей?»
Чень Суян пробурмотів: «Бачу, ти непогано адаптувався, навіть на шоу прийшов».
Ді Фейян пояснив: «Це довга історія. Якщо коротко: це тіло раніше було психічно нерозвиненим, мабуть, через те, що душа була неповною. Коли я прийшов, лікарі подумали, що лікування подіяло, і дозволили мені повернутися в країну. Я запитав рідних, як зробити так, щоб світ мене побачив, і батько влаштував мене сюди, бо корпорація Ді тут інвестор».
Чень Суян: «...» — Що ж, бути багатим — це зручно.
«Але зачекай», — раптом збагнув Суян. — «Як ти зрозумів, що це я тебе сюди витягнув? І твоє обличчя інше, як ти міг бути певен, що я впізнаю тебе, коли ти станеш відомим?»
Ді Фейян усміхнувся: «Я знав, що ти з великого світу, і така дивна подія точно пов'язана з тобою. Оскільки ти мене не шукав, я здогадався, що ти не знаєш, де моя душа. А як впізнати...» — він переможно посміхнувся. — «Ти ж добре знаєш мої техніки меча, чи не так? Якщо я прославлюся завдяки їм, хіба ти мене не впізнаєш?»
Це було саме те, про що думав і Чень Суян. Він теж підготував для шоу танець із мечем на основі їхніх стародавніх технік.
«Раз я знайшов тебе, мені не треба далі брати участь», — сказав Ді Фейян. — «Скажу їм, що виходжу з конкурсу».
«Гей, зачекай!» — засміявся Чень Суян. — «Навіщо виходити? Бери участь зі мною! Може, потім разом дебютуємо в групі й завжди будемо разом. Що скажеш?»
Ді Фейян запитав: «Хіба за стільки років ти ще не втомився від мене?»
Чень Суян відповів: «А ти? Ти втомився?»
Ді Фейян: «Як я можу втомитися? Ти — частина мого життя. Тепер ми в цьому великому світі, наші ролі змінилися, тож нехай це буде наше нове знайомство після переродження».
Він відступив на пів кроку і вклонився, склавши руки в традиційному вітанні: «Мене звати Ді Фейян. Радий знайомству».
Чень Суян широко посміхнувся. Він простягнув руку Ді Фейяну: «Мене звати Чень Суян. Дуже приємно».
Вони потиснули одне одному руки й посміхнулися, відчуваючи колишню гармонію.
【— КІНЕЦЬ —】