Наступного дня об'єднане військо Центральних Рівнин під проводом Павільйону Парячих Хмар згорнуло табір.
Гу Фейді та Су Ян знайшли неподалік позначку, залишену Ло Юєм. Використовуючи таємний шифр, той повідомив, що це оточення — спільна хитромудрість Су Хуайчжу та Гу Жохая. Якщо їм незручно слідувати за основним загоном, вони можуть прямувати одразу до Міста Диявола, щоб розшукати Су Хуайчжу.
Гу Жохай непокоївся, що люди Павільйону Парячих Хмар можуть потрапити в засідку Клану Привидів Е'ло, тому, порадившись із Су Яном, вони вирішили поки що дотримуватися темпу основної колони.
Ще через два дні воїни Центральних Рівнин нарешті дісталися околиць Міста Диявола.
Оскільки вони заглибилися в пустку і наблизилися до самого міста, ландшафт змінився: замість рівнини почали з'являтися поодинокі велетенські камені, що створювали рідке укриття.
Гу Фейді та Су Ян використовували ці скелі як укриття, поступово скорочуючи дистанцію до війська. Проте вони не наважувалися підходити занадто близько, щоб не бути викритими розвідниками та не спровокувати зайвих проблем.
За ці два дні Гу Фейді та Су Ян пережили ще дві сутички.
Перша сталася вдень. Коли вони обходили велику скелю, сподіваючись сховатися за нею, то випадково зіткнулися лоб у лоб із розвідниками Демонічної Секти, які вже сиділи там у засідці, спостерігаючи за пересуванням Павільйону Парячих Хмар.
На диво, побачивши Су Яна, обидва розвідники не впізнали його. Вони першими пішли в атаку, причому їхні рухи були надзвичайно жорстокими — кожен удар меча був спрямований у смертельно небезпечні точки.
Щоб захистити себе, Су Ян та Гу Фейді мусили вбити обох розвідників.
Другим був нічний напад. Цього разу супротивників було п'ятеро, всі в чорному, озброєні арбалетами та кривими шаблями. Вони комбінували дальні та ближні атаки, явно маючи намір за будь-яку ціну вбити обох юнаків.
Цей бій дався їм нелегко. Зрештою Су Ян був змушений застосувати "П'яний Удар Червоної Сливи", а Гу Фейді підтримав його новою, ще не до кінця сформованою технікою меча. Лише так їм вдалося знищити всіх п'ятьох, не залишивши жодного живим.
Гу Фейді, намагаючись захистити Су Яна, який у розпалі бою зовсім не беріг себе, отримав поранення в плече. Через це Су Ян одночасно і картав себе від жалю, і люто проклинав убивць.
«Давно знав, що подорож пусткою небезпечна. Скільки їх не лай, вони все одно лізтимуть один за одним», — з усмішкою мовив Гу Фейді. — «До того ж, хіба можна бути в бойовому світі й жодного разу не поранитися? Це дрібниця, навіть перев'язувати не треба, чого ти так бідкаєшся?»
Су Ян закопилив губу: «То мені вже й пожаліти тебе не можна?»
Гу Фейді засміявся: «Як це не можна... Мені приємно, коли ти за мене вболіваєш».
Су Ян штовхнув Гу Фейді долонею в обличчя, вдавано гидливо відштовхуючи його.
...
Чим ближче загін підходив до Міста Диявола, тим частіше траплялися велетенські камені. Вітер, що постійно гуляв пусткою, натикаючись на цей лабіринт скель, розсіювався, ставав то рвучким, то тихим, постійно змінюючи напрямок. Проходячи крізь отвори та щілини в камінні, він видавав безперервне моторошне виття.
Примарні сови, що кружляли в небі, здавалося, були налякані цим звуком. Вони більше не наважувалися слідувати за військом, лише на мить сідали на далекі скелі й одразу відлітали геть. Невдовзі в небі не залишилося жодного птаха.
Еліта Павільйону Парячих Хмар та майстри Центральних Рівнин, які весь час були напоготові через цих сов, нарешті з полегшенням зітхнули.
За купою каміння неподалік від них Гу Фейді та Су Ян, закривши обличчя масками, причаїлися в тіні й так само спостерігали за тим, як зникають примарні сови.
«Не дивно, що Місто Диявола не боїться примарних сов. Виявляється, вони використовують виття вітру, щоб відлякувати їх», — із захопленням зауважив Гу Фейді. — «Минулого разу, коли я був у Демонічній Секті, за мною не стежили сови, тому я й не помітив, яку дивовижну властивість мають ці скелі».
Су Ян, який уже звик до химерних особливостей цього світу, лише посміхнувся і продовжил спостерігати за загоном об'єднаних сил.
«Чому вони не заходять?» — насупився Су Ян. — «Вже ж під самими воротами Міста Диявола, чого вони знову почали сперечатися?»
Гу Фейді придивився і з іронією мовив: «Чим більше людей, тим важче дійти згоди. Місто Диявола має погану славу, мабуть, представники деяких фракцій не хочуть ризикувати».
У Місті Диявола повно кам'яних стовпів, побитих вітром, які навколо виглядають майже однаково, через що там надзвичайно легко заблукати. А в пустці з такими перепадами температур і браком води заблукати означає вірну смерть — саме звідси й пішла назва «Місто Диявола».
Тому те, що дехто не хотів випробовувати долю, було цілком очікуваним для Гу Фейді. Він зосередив внутрішню силу в слуху, намагаючись розібрати суть суперечки в таборі.
— «Як голова Гу може бути впевнений, що коли ми увійдемо до Міста Диявола, то знайдемо вихід?» — почувся голос.
Це був Фань Сі. Проте його тон тепер був сповнений неповаги до Павільйону Парячих Хмар, що зовсім не в'язалося з його колишньою поведінкою.
Фен Лінь, особистий охоронець Гу Жохая, відповів: «На зборах було чітко сказано, що ми підемо за главою союзу на штурм головного осередку Демонічної Секти. Тепер, коли справа дійшла до діла, ти підбурюєш людей до відступу. Яка твоя справжня мета?»
Фань Сі хмикнув: «Демонічна Секта підступна, вони напевно влаштували в місті пастки. Ми не знаємо місцевості, і щойно зайдемо всередину — опинимося в пастці, як риба в сітці... Як на мене, краще послати когось одного з викликом, щоб глава Демонічної Секти вивів своїх людей на бій у пустку!»
Поряд із Гу Жохаєм Фен Лінь ще не встиг нічого сказати, як із лав Павільйону Парячих Хмар пролунало зневажливе пирхання Пу Ліньюнь.
«Ти справді думаєш, що глава Демонічної Секти — це той, хто вийде на твій поклик битися в пустці лише тому, що ти так захотів?» — кинула вона. — «І хто ти взагалі такий?»
Фань Сі розлютився: «Пу Ліньюнь! Дарма я раніше був до тебе прихильний, ти зовсім не цінуєш нашу дружбу у Школі Зеленого Завісу. Я привів сюди людей Школи Зеленого Завісу, ризикуючи накликати гнів Демонічної Секти, щоб допомогти тобі, а ти отак зі мною розмовляєш!»
Пу Ліньюнь не відступала: «Якщо ти такий відданий мені, то чому не довіряєш главі Гу?»
Фань Сі на мить замислився і мовив: «Як я можу йому довіряти? Якщо глава Гу не знає таємних знаків Демонічної Секти в Місті Диявола, то наш захід туди — це самогубство. А якщо глава знає ці знаки... тоді я мимоволі замислююся: чи не підтримує він і досі зв'язки з їхнім главою? Може, це оточення — лише спосіб здати еліту наших шкіл Демонічній Секті як доказ вірності?»
Сказавши це, він обернувся до представників інших шкіл, підбурюючи їх: «Подумайте, люди, чи не в цьому істина? Той самий Гу Фейді втік разом зі Святим Сином Демонічної Секти. Хто знає, може Павільйон Парячих Хмар уже давно з ними змовився...»
У лавах невеликих шкіл одразу почулося тривожне шепотіння.
Сюй Юньчжань, який очолював Віллу Тисячі Кленів, заступився: «Глава Гу давно розірвав усі зв'язки з главою Демонічної Секти і вже вигнав Гу Фейді з Павільйону Парячих Хмар. Це оточення потрібне не лише для того, щоб знайти спадщину Святого Меча, а й для того, щоб повернути молодого майстра Гу. Ми віримо, що глава не дозволить почуттям засліпити себе».
Він подивився на лідерів Храму Багряної Хмари та Монастиря Підвісної Допомоги.
Ті не могли більше мовчати й нарешті промовили: «Просимо всіх не хвилюватися. Ми, Храм Багряної Хмари та Монастир Підвісної Допомоги, допомагаємо Павільйону Парячих Хмар керувати бойовим світом і також наглядатимемо за главою. Немає потреби сперечатися через це...»
Але Фань Сі ніби й не чув цих порожніх слів. Він засміявся: «Наша Школа Зеленого Завісу не хоче так ризикувати й заходити в Місто Диявола. Зробимо так: ми залишимося зовні, охоронятимемо околиці. Якщо хтось із Демонічної Секти спробує втекти, ми їх перехопимо. Як вам такий план? Ми — маленька школа, не можемо дозволити собі втрачати людей, такий розподіл обов'язків цілком логічний, хіба ні?»
«Годі, нехай буде так», — нарешті промовив Гу Жохай. — «Якщо хтось не бажає йти на штурм головного осередку Демонічної Секти, можете залишатися тут на варті. Але ті, хто згоден піти за Павільйоном Парячих Хмар у Місто Диявола, мають повністю підкорятися наказам Павільйону. Інакше — нарікайте на себе».
Фен Лінь додав: «А тепер, ті, хто йде з Павільйоном Парячих Хмар у Місто Диявола, готуйтеся до виступу».
Аж раптом хтось із лав Секти Брама Безмежжя, яка досі мовчала, вигукнув: «Зачекайте! Ми прийшли сюди, щоб знищити Демонічну Секту і здобути спадщину Святого Меча... Якщо ми розділимося, як нам знати, що Павільйон Парячих Хмар не забере спадщину Святого Меча собі нишком?»
Фань Сі підняв брову і обмінявся поглядом із Гу Жохаєм.
Гу Жохай примружився і дав знак Фен Ліню. Той відповів: «Павільйон Парячих Хмар як лідер Центральних Рівнин діє чесно. Якщо ми здобудемо спадщину Святого Меча, то не заберемо її собі одноосібно. Якщо ви так сильно непокоїтеся, Павільйон може дати письмову клятву».
Фань Сі одразу ляснув у долоні й засміявся: «Оце діло!»
Хтось із Секти Брама Безмежжя хотів було вставити: «Але...»
«Так і зробимо!» — Фань Сі швидко наказав принести пензель та папір, підійшов до Гу Жохая і сказав: «Будь ласка, главо союзу, напишіть розписку, що Павільйон Парячих Хмар не забере спадщину Святого Меча собі, і скріпіть її своєю печаткою!»
Гу Жохай ледь всміхнувся і написав розписку. Фань Сі миттю сховав папір за пазуху: «Глава діє рішуче!»
Він розвернувся і махнув рукою майстрам малих шкіл: «Хто не хоче заходити в це прокляте Місто Диявола, залишайтеся зі Школою Зеленого Завісу тут, зовні! У нас є розписка від самого глави, тож не бійтеся, що вони заберуть спадщину собі!»
Кілька шкіл довго радилися між собою, і зрештою більшість вирішила залишитися з Фань Сі на околицях.
Тих же, хто непохитно вирішив йти з Павільйоном Парячих Хмар на штурм, залишилося небагато: еліта самого Павільйону та Вілли Тисячі Кленів, а також великі школи, що не хотіли втрачати обличчя — Храм Багряної Хмари, Монастир Підвісної Допомоги та Секта Брама Безмежжя.
Побачивши, що сили розділилися, Гу Фейді перестав зосереджувати силу в слуху і звернувся до Су Яна: «Сюй Юньчжань, Фань Сі та Ліньюнь залишилися в загоні Павільйону Парячих Хмар».
Він ледь помітно всміхнувся: «Фань Сі непогано розіграв виставу. Він зумів підбурити той натовп із малих шкіл залишитися за межами Міста Диявола».
Су Ян не розумів: «Але хіба через це їхня бойова міць не зменшиться? А якщо вони не зможуть здолати Демонічну Секту?»
«Про це не варто хвилюватися», — відповів Гу Фейді. — «У цьому поході багато фракцій мали сумніви, тому не прислали своїх кращих бійців, а малі школи взагалі відправили учнів низького рівня. У загонах Павільйону Парячих Хмар та Вілли Тисячі Кленів зібрана справжня еліта. Навіть без допомоги малих шкіл вони зможуть постояти за себе...»
Він на мить задумався і додав: «До того ж, зважаючи на звістку від старійшини Ло, я думаю, що Демонічна Секта теж не виставлятиме всі свої сили».
Су Ян усе ще сумнівався щодо тієї звістки: «Але навіщо главі Демонічної Секти об'єднуватися з Павільйоном Парячих Хмар, щоб атакувати власну ж секту?»
Навіть якщо в Демонічній Секті багато жорстоких убивць, там усе одно живуть і звичайні люди. Такого вчинку глави він ніяк не міг збагнути.
«Забув про Лань Ву?» — мовив Гу Фейді. — «Усередині Демонічної Секти є старійшини, що прагнуть захопити владу. Можливо, глава хоче скористатися цією нагодою, щоб провести чистку у власних лавах».
Він помовчав і додав: «І мені здається, що за цим бажанням "убити чужим мечем" криється якась інша мета... Поки що просто спостерігатимемо за розвитком подій».