Поснідавши, Су Ян вирішив більше не виходити з корчми.
Він сів, схрестивши ноги, і виконав два великі цикли внутрішньої енергії за техніками "Шести Пекельних Квіткових Поховань" та "Дев'ять Холодів, Квітка Розкривається", а потім, склавши пальці як меч, двічі протренувався в техніці меча.
Він провів час без діла до обіду, але навіть тоді не міг заснути. Йому здавалося, що він ось-ось збожеволіє від нудьги. Він згадав, що до того, як потрапити до індустрії розваг, він був справжнім затворником, що сидів вдома тижнями, замовляючи їжу та продукти.
Як же так вийшло, що, провівши лише пів дня в кімнаті тут, він уже ледве терпів?
Су Ян вирішив, що винна відсутність мобільного телефону та Інтернету.
«Якщо ти не можеш побачити того, кого хочеш, і навіть не можеш надіслати повідомлення, звичайно, це важко».
Су Ян знайшов стос рисового паперу, нарізав його квадратами і почав складати паперових журавликів, щоб убити час. Складаючи їх, він думав, як було б добре, якби ці журавлики справді могли літати та передати звістку Ґу Фейді.
Цікаво, як справи у Ґу Фейді?
Здавалося, що доставка одного листа не мала б зайняти стільки часу.
Можливо... йому потрібно було поспілкуватися з Головою Альянсу Ґу? Зрештою, батько і син так давно не бачилися, вони, мабуть, сумували.
Можливо, їм також потрібно було обговорити змову Клану Привидів Е'ло.
Отже, затримка на два-три дні була можливою...
Су Ян склав кілька журавликів, але, зрештою, безцільно ліг на кушетку, дивлячись на вишукано різьблену стелю корчми, і його думки крутилися навколо Ґу Фейді.
Раптом за дверима почулися подвійні вигуки: «Голово Павільйону!»
Одразу після цього двері кімнати повільно відчинилися. Су Ян різко підскочив і з подивом подивився на чоловіка середніх років, що зайшов. Чоловік не виглядав старим, його вигляд був і досі благородним і прекрасним, лише на скронях проглядалася невелика сивина, а біля очей — легкі зморшки.
Його риси обличчя були майже ідентичними рисам Ґу Фейді. Навіть без вигуків Цюе Шоу і Цюе Чжи за дверима, Су Ян одразу б впізнав, хто це.
Мей Шисань зайшов слідом за Ґу Жохаєм, дивлячись на Су Яна з тривогою. Су Ян кивнув йому, і Мей Шисань був змушений вийти з кімнати, зачинивши двері.
Су Ян схилив голову, склавши руки в поклоні: «Голово Альянсу Ґу».
Погляд Ґу Жохая зупинився на обличчі Су Яна і довго не відривався.
Його мовчання створило напружену атмосферу, і Су Ян не наважувався щось говорити, лише мовчки стояв поруч із Ґу Жохаєм.
«Твої очі точнісінько як у твоєї матері».
Це були перші слова Ґу Жохая, і Су Ян... не знав, що відповісти.
На щастя, Голова Альянсу Ґу не чекав відповіді. Він посміхнувся і додав: «Але твоє обличчя схоже на Чжу... на твого батька, виглядаєте ідентично».
Су Ян здивувався. Хіба не ходили чутки, що Святий Син Демонічної Секти був знайдений і вихований Головою Секти? Як він може... бути схожим на Голову Демонічної Секти?
О, можливо, Голова Альянсу Ґу знав, хто справжній батько Святого Сина Демонічної Секти?
«Чутки в світі бойових мистецтв, справді, безпідставні, — на губах Ґу Жохая висіла посмішка, але в його очах була лише гіркота. — Якби ти не був його сином... ха, як ти можеш не бути його сином?»
Атмосфера була надто дивною. Су Ян стримав бажання відступити і спробував змінити тему: «Старший, ви прийшли до мене у справі?»
Ґу Жохай сказав: «Я ніколи не бачив тебе особисто. Оскільки ти приїхав у Лан'ян у гості, я вирішив тебе відвідати».
Су Ян промовив «О» і, згадавши, що в давнину навіть старшим не слід було приходити до молодших особисто, додав: «Насправді, це я мав проявити ініціативу і відвідати Павільйон Парячих Хмар».
Ґу Жохай нічого не сказав, лише похитав головою.
Через мить він запитав: «Ти вирушаєш на Снігову гору на південному заході, щоб повністю позбутися отруйного Ґу?»
Су Ян відповів: «Так».
Ґу Жохай сказав: «Ло Юй має чималу ворожнечу з... твоїм батьком через деякі давні події. Ти можеш зіткнутися з труднощами, коли поїдеш до нього».
Сказавши це, він витягнув із рукава нефритовий кулон і простягнув його Су Яну: «Це подарунок, який Ло Юй подарував мені на день народження багато років тому. Візьми його, можливо, він послужить знаком довіри».
Су Ян знітився: «Е-е, ви...»
Він не наважився взяти кулон, лише сказав: «У мене вже є знак. Голова Секти сказав, що Божественний Лікар знайомий із моєю... матір'ю і дав мені реліквію матері».
Ґу Жохай на мить застиг, але швидко посміхнувся: «Нічого страшного, візьми й цей, щоб показати Ло Юю мої добрі наміри».
Сказавши це, він поклав кулон прямо на стіл.
«Зараз пізня осінь. Коли прийде зима, дорога до Снігової гори буде важкою, — додав він. — Завтра вранці я накажу своїм охоронцям супроводити тебе на південний захід».
«О? — здивовано вигукнув Су Ян. — А як же Ґу Фейді?»
Ґу Жохай відповів: «Він має залишитися в Павільйоні Парячих Хмар, щоб готуватися до заручин, і не може вирушати в далеку подорож».
Почувши це, Су Ян одразу ж остовпів.
Проте, як не дивно, він не відчув нестерпного болю, лише розгубленість і навіть якесь абсурдне бажання засміятися.
І він справді посміхнувся: «Старший, ви, мабуть, жартуєте?»
Ґу Жохай злегка здивовано підняв брову.
«Він цього не зробить, — впевнено заявив Су Ян. — Хіба що Голова Альянсу Ґу змусить його».
Не чекаючи на відповідь Ґу Жохая, він одразу продовжив: «І навіть якщо ви його змусите, він так просто не здасться».
Вираз обличчя Ґу Жохая раптом став надзвичайно серйозним.
«Ти так віриш йому?» — запитав він.
Су Ян відповів: «Так, я вірю йому».
Ґу Жохай знову запитав: «Чому ти так впевнений, що він не заручиться? Якщо ви двоє — лише однокласники і брати, хіба ти не повинен його благословити, якщо він збирається заручитися?»
Су Ян застиг.
Точно!
Якби вони з Ґу Фейді були лише близькими друзями, навіщо Голові Альянсу Ґу було б обманювати його про майбутні заручини Ґу Фейді?
Стривай... Обманювати його?
Тоді його попередня поведінка та відповідь, хіба це не...
Він викрив себе?!
Су Ян відчув, що його мозок, мабуть, вийшов з ладу.
Він нерухомо стояв на місці, не знаючи, що сказати або які емоції висловити.
На щастя, Ґу Жохай не поспішав говорити.
Через довгий час він ледь посміхнувся і змінив тему: «Колись я також беззастережно вірив одній людині».
Су Ян: «...О».
Але Ґу Жохай не продовжив.
Су Ян одразу напружився. Він стримав бажання кусати нігті, його пальці неконтрольовано стискали край одягу, мнучи тканину, розтискаючи, і знову мнучи.
Він був у повному сум'ятті, не в змозі сформулювати жодної думки.
Через деякий час він нерішуче промовив: «Е-е, старший... ви знаєте, що ми з ним...»
«Я знаю, — сказав Ґу Жохай. — Але я не вважаю, що ви повинні підтримувати такі стосунки».
Ніби туго натягнута струна раптом обірвалася, а високо підвішений вантаж різко впав, сильно вдаривши Су Яна в груди. Пил осів, але біль був нестерпним.
Він прошепотів: «Старший...»
«Хоча у світі й існують історії про любов між чоловіками, але після закінчення цих, здавалося б, прекрасних історій, багато гірких істин, насправді, невідомі світові, — сказав Ґу Жохай. — Це важкий і тернистий шлях. Ви обоє ще молоді, ваш погляд сягає лише теперішнього, і ви не можете уявити, з чим можете зіткнутися в майбутньому».
Він помовчав і продовжив: «Тому я не дозволю йому вирушити з тобою на Снігову гору. Вам потрібно розлучитися на деякий час, щоб кожен із вас міг добре подумати».
Тон Ґу Жохая був дуже спокійним. У ньому не було ні докору, ні примусу, ні огиди, ні відрази. Навпаки, він говорив як лагідний старійшина, який дає настанови.
Він навіть не сказав жодного різкого слова, і жодне його слово не виражало рішучого наміру їх розлучити.
Проте Су Ян відчув, як у його серці наростає холод.
«Старший, — тихо сказав він, — Я не боюся труднощів і не боюся осуду світу».
Холод почав збиратися в його кінцівках і меридіанах. Він не міг не тремтіти, дихання стало прискореним.
«Що стосується майбутнього... ми ніколи не знаємо, що настане першим — майбутнє чи несподіванка. Тому... я більше хочу вхопитися за сьогоднішній день, цінувати теперішнє. Світ бойових мистецтв такий небезпечний, якщо раптом я... піду, принаймні я не шкодуватиму про те, що колись відмовився від своїх почуттів».
Перед очима почала з'являтися чорна пелена, але він змушував себе стояти рівно.
«...Думаю, Ґу Фейді також так вважає».
Ґу Жохай подивився на Су Яна, його брови нарешті насупилися: «Ти...»
Су Ян різко хитнувся, інстинктивно простягнувши руку, щоб схопитися за кут столу, але через потемніння в очах промахнувся.
Він почав падати на землю, але потрапив у сильні обійми.
«Старший, — Су Ян боровся, тремтячими губами запитуючи: — Якщо ви колись кохали, ви, безумовно, зрозумієте, чи не так?»
Ґу Жохай не відповів.
Він схопив Су Яна за зап'ястя і владно ввів внутрішню енергію.
Су Ян сильно здригнувся.
«Твоє тіло... — суворо сказав Ґу Жохай. — Ти маєш надзвичайно холодну субстанцію у своєму тілі. Як ти насмілюєшся практикувати цю екстремально іньську та холодну техніку? Ти хочеш померти?»
Су Ян уже ледве міг мислити, але раптом його осяяло. Він слабо посміхнувся: «Якщо я не буду практикувати "Напівзав'ялу Червону Квітку", як я врятую його життя?»
В очах Ґу Жохая раптом спалахнули невимовні емоції.
Су Ян примружив очі, використав останні сили і промовив: «Я благаю старшого... про сприяння».
Щойно слова були вимовлені, він більше не міг триматися і втратив свідомість.
Ґу Жохай одразу ж перевірив пульс і внутрішню енергію Су Яна. Переконавшись, що його життю нічого не загрожує, він відчув полегшення. Він поклав Су Яна на ліжко, ввів у його зап'ястя трохи гарячої внутрішньої енергії і примусово прогнав нею малий цикл, щоб придушити холод у тілі Су Яна. Лише після цього він покликав Цюе Шоу і Цюе Чжи та наказав їм добре доглядати за ним.
Вийшовши з корчми і повернувшись до Павільйону Парячих Хмар, Ґу Жохай деякий час мовчки сидів за столом, потім покликав свого охоронця Фен Ліня і запитав про ситуацію в Павільйоні Летючих Птахів.
Фен Лінь доповів: «Сьогодні вдень Молодий Майстер запросив молодого пана Сюй із Вілли Тисячі Кленів випити чаю та поспілкуватися. Молодий пан Сюй щойно поїхав. Молодий Майстер... Молодий Майстер пішов до східної кімнати Павільйону Летючих Птахів і стоїть на колінах перед портретом пані».
Почувши це, Ґу Жохай насупив брови, а потім зітхнув: «...Справді має щире серце».
Після довгого мовчання він сказав: «Досить, нехай робить, як хоче. Якщо він все ще стоятиме на колінах після одинадцятої вечора, передай мій наказ, щоб він повернувся відпочити, і щоб завтра о п'ятій ранку він чекав на мене на тренувальному полі».
Фен Лінь схилив голову на знак згоди.
Ґу Жохай зітхнув і додав: «Якщо Фань Сі знову прийде завтра з візитною карткою, заведи його».
Фен Лінь здивовано застиг, але одразу ж підкорився: «Так».
Він уже збирався відійти, але його знову покликали.
Ґу Жохай виглядав засмученим і водночас безпорадним.
«Готуй багаж. На Свято Подвійдної Дев'ятки... я збираюся поїхати до повіту Цін'у».