Між внутрішніми районами Північно-Західного Пустища та засніженими горами Південно-Західної Центральної рівнини простягався безкрайній Гірський хребет Юлянь. Там, де гори Юлянь з'єднувалися з південно-західним кутом Центральної рівнини, височів пік під назвою Юйцюн.
Щоб дістатися до піку Юйцюн із Демонічної Секти, існувало два шляхи.
Перший — піднятися на гори Юлянь із північного схилу і йти через плато.
Другий — обійти гори Юлянь, перетнути центральні райони Центральної рівнини, а потім піднятися на пік вздовж стародавнього південно-східного шляху.
Павільйон Парячих Хмар розташовувався в південній частині Центральної рівнини, прямо на схід від піку Юйцюн.
Щоб дістатися до Павільйону Парячих Хмар з Пустища, можна було обрати шлях через Цяньчжоу, рухаючись прямо на південний схід, або спочатку рухатися на південь уздовж гір Юлянь, пройти через Ляочжоу, а потім повернути на схід. Однак останній маршрут був довшим, приблизно на один день шляху більше, ніж через Цяньчжоу.
Оскільки Ґу Фейді мав певні підозри щодо Секти Брама Безмежжя, він, природно, не хотів проходити через Цяньчжоу, де була їхня територія. Вони вирішили змінити маршрут на Ляочжоу, незважаючи на додаткову відстань.
Вони виїхали рано вранці наступного дня, мчали вздовж дороги та в сутінках дісталися наступного міста.
Місто було досить великим, з безліччю магазинів на вулицях. Су Ян обрав трактир, який йому сподобався, і вони з Ґу Фейді та Мей Шисанем заселилися. Мей Шисань пішов із працівником трактиру влаштовувати коней, а Су Ян і Ґу Фейді піднялися нагору до своєї кімнати.
Проходячи коридором, двері сусідньої кімнати раптом відчинилися з гуркотом, і звідти вискочив п'ятнадцяти- чи шістнадцятирічний хлопець. Він, не дивлячись під ноги, спіткнувся і кинувся прямо на Су Яна.
Оскільки Су Ян володів бойовими мистецтвами, він підсвідомо простягнув руку, зупинив рух хлопця і допоміг йому втримати рівновагу.
Під час цього руху вуаль на його капелюсі розвіялася. Хлопець раптово підняв голову, подивився на Су Яна і, ніби щось розгледівши крізь щілину, в його очах спалахнув жах. Усе його тіло заціпеніло.
«Лю Лане!»
Гучний вигук пролунав із-за дверей. Одразу ж вийшов чоловік років двадцяти. Побачивши сцену, він швидко підійшов і вибачився: «Вибачте, молодий воїне... Мій молодший брат хворий, і час від часу він божеволіє. Прошу вибачення, якщо він вас образив!»
Сказавши це, він потягнувся, щоб відтягнути хлопця.
Однак, щойно його торкнулися, хлопець раптом здригнувся і з гуркотом опустився на коліна перед Су Яном.
Су Ян: «...»
Ґу Фейді виступив уперед, захищаючи Су Яна, і сказав: «Якщо ваш брат хворий, вам варто добре про нього піклуватися».
Чоловік одразу ж кивнув, підтверджуючи, нахилився, підняв тремтячого хлопця із землі і, майже тягнучи його, заговорив заспокійливим голосом і повів назад до кімнати.
Су Ян також увійшов до кімнати разом із Ґу Фейді, почуваючись абсолютно спантеличеним.
Він зняв капелюх із вуаллю, поклав його на столик і нахмурився: «Ті двоє щойно були такі дивні... Може, хлопчика викрали, і він просив у нас допомоги?»
Ґу Фейді посміхнувся: «Турбота чоловіка про хлопця була щирою, тож вони, мабуть, справді брати. У хлопця, можливо, істерія, тому його поведінка відрізняється від звичайної».
Су Ян подумав, що це має сенс, і одразу ж викинув цей випадок із голови.
...
Того дня вони, як завжди, пішли до великої зали, щоб пообідати та розвідати новини, але нових відомостей не було.
Повернувшись до кімнати, Су Ян взяв приготовану половину тазу води, збираючись помити голову.
Якби його запитали, до чого він найменше зміг адаптуватися після переходу в цей стародавній час, це, мабуть, була б особиста гігієна. Хоча минуло вже більше двох років, він все ще не міг витримати занадто довгий час без миття голови і тіла. Коли вони подорожували дикою природою, він нічого не міг вдіяти, але щойно вони прибували в зручне місце, він обов'язково мив голову і обтирався.
Він нахилився, щоб намочити волосся, як раптом двері кімнати відчинилися, і увійшов Ґу Фейді з мідним глечиком.
«Я здогадався, що ти захочеш помитися,» — усміхнувся він. - «Я попросив у кухні теплої води. Погода похолоднішала, не мий голову холодною водою».
Су Ян слухняно відступив, дозволивши Ґу Фейді долити воду в таз.
Перевіривши температуру води, він сказав "дякую", занурив кінчики волосся у воду, а потім зачерпнув воду, щоб намочити коріння волосся.
Ґу Фейді поставив мідний глечик, зняв шкіряні наручі з рук, закатав рукави і підійшов, щоб допомогти Су Яну помити голову.
Су Ян підсвідомо хотів відсторонитися: «Я сам, ти можеш зайнятися своїми справами!»
Ґу Фейді пальцями зібрав волосся Су Яна і засміявся: «Мені нічим зайнятися. Тримай таз, а я допоможу тобі, заощадиш сили».
Ця дія була надто двозначною, і серце Су Яна забилося дуже швидко.
Він підсвідомо відчував, що це неправильно, але його тіло було дуже чесним — він відвів руки, спершись на край таза, дозволяючи Ґу Фейді ніжно масажувати коріння його волосся.
Намиливши руки піною з мильного порошку, Ґу Фейді пальцями розчесав волосся Су Яна і запитав: «Ти ненавидів довге волосся ще в Павільйоні Малого Нефриту, а тепер підстриг його ще коротше. Якщо підстригти ще більше, його, мабуть, не можна буде зібрати. Як ти будеш носити головний убір, коли настане церемонія повноліття?»
Су Ян ще не думав про щось настільки віддалене, як церемонія повноліття.
Якби все йшло за сюжетом оригіналу, Святий Син Демонічної Секти був би вбитий мечем Ґу Фейді ще до своєї церемонії. Зараз він не хотів слідувати сценарію. Після того, як він позбудеться отруйної Ґу на сніговій горі, він не планує повертатися до Демонічної Секти, а збирається звернутися до Павільйону Малого Нефриту з проханням про повторний вступ.
Таким чином, він, імовірно, пропустить церемонію повноліття.
Побачивши, що Су Ян не відповідає, Ґу Фейді засміявся: «Не стрижи його більше, відрости. Твоє довге волосся дуже красиве».
Су Ян, схиливши голову, був незадоволений: «Хіба моє коротке волосся не красиве?»
Ґу Фейді сказав: «Не красиве...»
Су Ян підняв руку, щоб дати йому ляпаса.
Ґу Фейді швидко притиснув шию Су Яна: «Ой-ой, вода! Нахилися!» - Потім він засміявся: «Твоє коротке волосся дуже красиве, і воно мені теж подобається».
Від слів "воно мені теж подобається" вуха Су Яна запалали.
Він пробурмотів: «Це не таке вже й коротке волосся, його ще можна заплести. Ти ще не бачив мого коротшого волосся...»
Ґу Фейді не звернув на це уваги, чистою теплою водою з мідного глечика змив усю піну з мильного порошку з голови Су Яна, витер його рушником, зібрав пасма волосся в долоні і, розчісуючи, висушив їх за допомогою внутрішньої сили.
Потім він зняв свою стрічку для волосся, подивився на Су Яна і сказав: «Ти теж допоможеш мені?»
Су Ян, якого щойно обслуговували, не міг відмовити. Він закатав рукави до ліктів і почав мити голову Ґу Фейді.
Волосся Ґу Фейді було м'яким і пружним, і на дотик, коли його збирали в руки, відчувалося справді чудово. Пальці Су Яна розчісували його від коріння до кінчиків, і він відчув, що, можливо, справді занадто коротко підстриг своє волосся.
«Добре, я обіцяю,» — Су Ян, масажуючи волосся Ґу Фейді, засміявся. - «Більше не буду стригтися, відрощуватиму його».
Ґу Фейді злегка нахилив голову, подивився на Су Яна і усміхнувся: «Я знаю, ти просто вважаєш миття голови обтяжливим... Нічого, я буду допомагати тобі мити його надалі».
Су Ян удавано скривився: «Тц, говориш лише те, що приємно чути...»
Помивши голову, Ґу Фейді виніс таз, щоб вилити воду, попросив у працівника ще води і приніс її назад до кімнати, щоб обтерти тіло.
Су Ян взяв таз і обійшов ширму, зняв верхній одяг і внутрішню сорочку, повісив їх на ширму. Щойно він зібрався розстебнути середній одяг, як почув, що двері відчинилися. Він визирнув і побачив, що Ґу Фейді вийшов і зачинив за собою двері.
Трохи подумавши, Су Ян раптом зрозумів: Виявляється, цей хлопець, Ґу Фейді, все ще соромиться? Це ж він, Су Ян, збирався роздягнутися, то чому ж Ґу Фейді тікає? Звісно, він ще молодий і не має товстої шкіри.
— Він не подумав, хто першим втік, прикривши обличчя, після поцілунку під час милування місяцем того дня.
Після вмивання не водостійкий макіяж Су Яна був змитий. Але оскільки було вже пізно, і він, імовірно, більше нікого не побачить, він не став знову наносити макіяж. Він сидів на лежанці з розпущеним волоссям і медитував.
Незабаром Ґу Фейді відчинив двері і зайшов. Побачивши, що Су Ян уже одягнений, він таємно зітхнув з полегшенням.
Мей Шисань, як завжди, чергував біля дверей. Ґу Фейді та Су Ян сіли, схрестивши ноги, на лежанку і медитували, і ніч минула без пригод.
Прокинувшись вранці, Су Ян сів перед ліжком, дістав із сумки темний камінь і квітковий пилок, і щойно зібрався наносити макіяж, як раптом у двері постукали.
Мей Шисань приніс чайник чаю та дві невеликі клітки з паровими тістечками, сказавши, що це сніданок і чай, приготований трактиром для гостей елітного номера. Він сказав, що їх щойно приніс працівник трактиру.
Су Ян похвалив, що це справді висококласний трактир, який навіть пропонує сніданок на двох. Він відклав приладдя для макіяжу і сів з Ґу Фейді за стіл.
Однак, щойно Су Ян зробив ковток чаю, він нахмурився — чай виглядав світлим, але був надто гірким.
Його мозок ще не усвідомив проблеми, як його Льодовв сутність Холодного Ставу в тілі швидко відреагувала. Моментально по всьому його тілу розповсюдився сильний холод, що кинувся до його горла та живота, майже повністю заморожуючи чай, який він проковтнув.
Су Ян глухо застогнав.
Ґу Фейді відклав чашку, яку щойно підніс до губ, і занепокоєно запитав: «Що трапилося?»
Су Ян простягнув руку, забрав чашку Ґу Фейді, поставив її на стіл і нахмурився: «Може бути отрута...»
Ґу Фейді здивовано сказав: «Отрута? Як ти почуваєшся?!»
Су Ян відповів: «Я не отруюся, "Напівзів'яла Червона Квітка" може розкласти отруту... Шисане! Йди і спіймай їх!»
Мей Шисань уже відчинив двері, коли Ґу Фейді вигукнув. Почувши наказ Су Яна, він одразу кивнув, розвернувся і вийшов.
Ґу Фейді стиснув зап'ястя Су Яна, його обличчя було сповнене занепокоєння.
Су Ян заспокійливо поплескав його по тильній стороні долоні і сказав: «Усе гаразд, не хвилюйся, я зараз трохи помедитую».
Коли він тільки-но перенісся в цей світ, Су Ян спробував отруїтися в Демонічній Секті. Спроба самогубства не вдалася, і старійшина повідомив йому, що його техніка "Шести Пекельних Квіткових Поховань" має силу протиотрути. Якщо вжити заходів вчасно, він точно не помре від отруєння.
Тепер, коли у нього була ще й техніка "Напівзів'ялої Червоної Квітки", яка була ворогами всіх отрут, Су Ян ще менше боявся такого методу. Він активував "Напівзів'ялу Червону Квітку", і за мить уся отрута в чаї була розкладена.
У цей момент увійшов Мей Шисань, кинув на підлогу власника трактиру та працівника з зав'язаними руками і заклеєними ротами, а потім зачинив двері.
Ці двоє, побачивши таке, затремтіли від страху, одразу ж повалилися навколішки і почали безупинно бити поклони, благаючи про пощаду.
Ґу Фейді зняв ганчірку з рота власника трактиру. Той зібрався закричати, але Мей Шисань одразу ж приставив меч до його шиї.
«Спробуй заволати — і я тебе вб'ю!»
Власник трактиру здригнувся і слухняно замовк.
Ґу Фейді не поспішав розпитувати. Він підійшов, розв'язав руки власникові, сів назад за стіл, неквапливо взяв чашку зі столу і простягнув її чоловікові: «Випий чаю, щоб заспокоїтися».
Власник трактиру з кривою усмішкою сказав: «В-в-великий воїне... Якщо ви хочете щось сказати, кажіть прямо...»
Ґу Фейді легенько посміхнувся: «Спочатку випий чаю».
Власник трактиру тремтячою рукою взяв чашку, зиркнув на них і збентежено підніс її до рота.
Ґу Фейді вихопив чашку, одразу ж передав її працівникові поруч. Су Ян підійшов і розв'язав руки працівникові. Той, тримаючи чашку, був збентежений і дивився на трьох чоловіків.
«Випий,» — Ґу Фейді суворо наказав.
Працівник нервово, не розуміючи, що відбувається, слухняно підніс чашку до губ.
Ґу Фейді знову вихопив чашку, поставив її на стіл і зітхнув: «Вони не знали».
Су Ян запитав Мей Шисаня: «Це він приносив вам їжу сьогодні вранці?»
Мей Шисань: «Так, це він, я не міг помилитися».
Ґу Фейді запитав власника трактиру: "Подавати сніданок до елітного номера — це правило вашого трактиру?"
Власник кивнув.
Ґу Фейді знову запитав працівника: «Коли ти ніс наш сніданок сьогодні, ти зустрічав когось на шляху?»
Працівник трохи подумав, а потім раптом його очі засвітилися, і він сказав: «Я бачив, як ви, панове, прокинулися і почали вмиватися, тож пішов на кухню, щоб принести сніданок. І тут один гість сказав, що йому не подобається місцевий смак, і попросив у мене перцю... Я поставив вашу їжу на кухонний стіл на деякий час і пішов принести йому перець...»
Ґу Фейді примружив очі: «Який гість?»
Працівник поміркував і сказав: «Теж гість із елітного номера, здається... він привіз із собою розумово відсталого брата, і сказав, що вони їдуть на пік Юйцюн, щоб звернутися до лікаря...»
Су Ян різко підняв голову і обмінявся поглядами з Ґу Фейді.
Ґу Фейді підвівся, швидко кинувся з кімнати, ногою вибив двері кімнати, де вчора зупинялися той чоловік і хлопець, — але кімната була порожньою.
Су Ян, не встигнувши нанести макіяж, нашвидку накинув капелюх із вуаллю і вибіг слідом. Побачивши похмуре обличчя Ґу Фейді, він запитав: «Що відбувається?»
Ґу Фейді стиснув зуби і сказав: «Готуйтеся до від'їзду, тут не можна затримуватися!»