Аж до повернення до свого житла обличчя Су Яна все ще було не дуже хорошим.
Він відправив Мей Шисаня на варту за межі подвір'я, а Лянь Цзю наказав допомогти йому зібрати речі та підготувати воду для купання.
Ґу Фейді, дивлячись на Су Яна, здогадався про щось по виразу його обличчя і, знайшовши момент, коли слуг не було поруч, порадив: «Тобі не варто зривати злість на Слузі-Квітів. Зрештою, зараз у Демонічній Секті Голова Секти є головним, а твоє походження... те, що Голова Секти послав когось стежити за тобою, — цілком логічно».
Су Ян кивнув, але все ще виглядав пригніченим: «А я думав, який я крутий Святий Син Демонічної Секти, а виявляється, мене все одно мусять контролювати».
Ґу Фейді поклав руку на плече Су Яна і засміявся: «Він твій старший, він керував Сектою на двадцять з гаком років довше, ніж ти. Як ти можеш з ним рівнятися? До того ж... навіть охоронці поруч зі мною були прислані батьком, і не всі з них повністю віддані мені».
Хоча це було правдою, Су Ян перебільшено зітхнув: «Ти не розумієш...»
У сценарії Ґу Фейді та Святий Син Демонічної Секти були найкращими представниками молодого покоління — один головний герой, інший головний антагоніст. Що стосується старих майстрів і могутніх сил, вони здебільшого існували лише в діалогах та на фоні. Особливо Глава Демонічної Секти: про його силу годі й казати, він лише з'явився ненадовго під час знищення Секти і його одразу ж убили.
Зовсім не так, як зараз, коли він, Святий Син Демонічної Секти, усюди піддається обмеженням.
Невже цей адаптований сценарій справді може бути змінений настільки, що його не впізнає навіть оригінальний автор?
«Хоча я не розумію, але...» — Ґу Фейді повернув голову, подивився в очі Су Яну і сказав: «Якщо тобі потрібно, ти завжди можеш мені виговоритися».
Су Ян подумав: Про все інше я можу тобі виговоритися, але про те, що цей світ вигаданий... краще тобі не знати.
...
Вони обговорили план збору речей і від'їзду на південний захід наступного дня. Оскільки вже було пізно, вони по черзі прийняли ванну і розійшлися по кімнатах відпочивати.
У кам'яній кімнаті в забороненій зоні Демонічної Секти відчуття часу було слабким, а Су Ян часто медитував або спав, що призвело до повного розладу його біологічного годинника. Тому цієї ночі він знову не міг заснути після тривалої відсутності безсоння.
Дивно, але чим більше він не міг заснути, тим активнішим ставав його мозок, наповнений безліччю безладних думок, які не давали йому заспокоїтися.
Нескінченні тривоги та фантазії кружляли в його голові, немов колеса воза. Іноді це була романтична ідол-драма про їхнє палке кохання, іноді — кривавий роман про боротьбу на смерть, потім — мелодраматична історія, де Павільйон Парячих Хмар кидає йому мільйон лян срібла, щоб він залишив Ґу Фейді, і, нарешті, етична драма, де Ґу Фейді змушений одружитися і народити дитину через сімейний тиск, а з ним може лише підтримувати таємні стосунки...
Су Ян роздратовано схопив себе за волосся, перевернувся, одягнувся, взяв свій тонкий меч і вийшов у двір, щоб, як завжди, тренуванням меча заспокоїти розум.
Після кількох прийомів фехтування, пишні квітучі хризантеми у дворі були розсічені Ци меча і впали на землю.
Почувся легкий скрип дверних завіс. Двері бічної кімнати у дворі відчинилися, і Ґу Фейді, одягнений у небесно-блакитний одяг, ступив у місячне сяйво, що лилося, як вода.
Несподівано зіткнувшись, Су Ян підсвідомо запитав: «Чому ти ще не спиш?»
Ґу Фейді подивився на Су Яна і тихо сказав: «...Не можу заснути».
Су Ян легенько кашлянув і сказав: «На вулиці так холодно, якщо не спиш, то лежати в ліжку теж добре, навіщо вийшов?»
Помовчавши, Ґу Фейді підняв голову до неба і сказав: «...Милуватися місяцем».
Почувши цю відповідь, Су Ян не втримався від сміху.
«Милуватися місяцем?» — засміявся він. - «Як можна милуватися місяцем без вина, де твоє вино?»
Ґу Фейді подивився на Су Яна і, помовчавши, засміявся: «Переді мною».
Су Ян: «...»
...Допоможіть, допоможіть!
Су Ян відчув, як його обличчя і вуха палають. На щастя, ніч була темною, тож, ймовірно, його рум'янцю не було видно.
Він насилу підняв свій майже зруйнований образ Святого Сина Демонічної Секти, підняв підборіддя і презирливо хмикнув: «Ха, ти надто багато хочеш, цей Святий Син не належить тобі».
Ґу Фейді легко видихнув і спокійно сказав: «Нічого, мені достатньо сп'яніти самому».
Су Ян відчув, як його серце б'ється частіше, він підсвідомо облизав губи, ковтнув слину і сказав: «О, тоді продовжуй сп'яніло милуватися, а я повертаюся».
Сказавши це, він розвернувся, щоб піти.
Ґу Фейді схопив його за рукав і засміявся: «Якщо ти теж не можеш заснути, то може, покликати слугу, щоб він підігрів вина, і ми разом помилуємося місяцем?»
Коли його запросили, Су Ян, природно, не міг відмовитися і сказав: «Добре».
Він одразу ж покликав чергового слугу, щоб той підігрів вина, приготував нічну закуску, приніс це на галерею у двір, а також запалив поряд вогняну жаровню, щоб відігнати холод.
Випивши два келихи, Су Ян скосив очі на Ґу Фейді і запитав: «Ти раніше лягав спати в годину Хай (9-11 вечора), чому сьогодні так пізно і ти досі не спиш?»
Ґу Фейді усміхнувся, підняв очі на Су Яна і сказав: «Лежу без сну, думаючи про когось і метаючись з боку на бік».
Су Ян був приголомшений: «...А?»
Побачивши його розгублений вираз, Ґу Фейді відкрив рот, але зрештою безпорадно засміявся і запитав: «А ти чому не можеш заснути?»
«А, хронічне безсоння,» — Су Ян притулився до стовпа галереї, підняв голову до вкритого зірками неба і сказав: «У голові повно думок».
«Настільки засмучений роздумами, що прийшов до двору, щоб нещадно знищити квіти?» — посміхаючись, запитав Ґу Фейді.
«Нещадно...» — Су Ян вирячив очі на Ґу Фейді, ледь розгнівано. - «Ти підглядав за мною?!»
Ґу Фейді підняв келих, зробив невеликий ковток і сказав: «Це ти вночі тренувався з мечем, чим розбудив мене і не дав заснути».
Отримавши таку велику провину, Су Ян закотив очі, підняв келих, випив усе вино одним ковтком і з обуренням сказав: «Я і раніше тренувався з мечем посеред ночі, і не бачив, щоб ти прокидався».
Ґу Фейді посміхнувся, опустив погляд на келих у своїй руці і, помовчавши, тихо сказав: «Я навіть трохи сумую за днями в Павільйоні Малого Нефриту».
Су Ян кивнув, погоджуючись: «Так, у Павільйоні Малого Нефриту було простіше. Тоді варто було вирішити не покидати його, і залишитися, як Старша Сестра Ді Лін і Старший Брат Мо. Через кілька років можна було б навчати молодших учнів, це теж було б добре...»
Сказавши це, Су Ян раптом відчув, що це справді чудова ідея.
Він схвильовано випрямився, підняв брови, подивився на Ґу Фейді і засміявся: «Може, як тільки мені видалять Ґу, ми повернемося до Павільйону Малого Нефриту і більше не виходитимемо?»
Побачивши справжнє очікування, що світилося в очах Су Яна, Ґу Фейді раптом замовк.
Він поставив свій келих, підняв глечик, неквапливо налив ще вина, повільно підніс келих і, дивлячись на рідину, що ледь тремтіла, випив усе до дна.
«Я Молодий Майстер Павільйону Парячих Хмар,» — сказав він, опустивши погляд. - «Від відповідальності... не можна втекти».
Су Ян нахмурився, дивлячись на Ґу Фейді, а потім тихо засміявся: «Відповідальність?»
Ґу Фейді також подивився на Су Яна і сказав: «Так, і ти також...»
«Ти Молодий Майстер Павільйону Парячих Хмар, і успадкувати Павільйон — це твій обов'язок,» — Су Ян перебив Ґу Фейді, примружив очі і швидко промовив: «Ти також єдиний син Лідера Альянсу Ґу, тож продовження роду теж твій обов'язок, так?»
Ґу Фейді був приголомшений, мимоволі випрямив спину і здивовано сказав: «Су Яне...»
«Що означали твої слова у кам'яній кімнаті в забороненій зоні?» — Су Ян, підбадьорений вином, став агресивним. - «О, ти, мабуть, пограєш зі мною, а потім плануєш повернутися додому, одружитися і народити дітей?»
Ґу Фейді був приголомшений: «Я не...»
«Якщо ти вже обрав цей шлях, ти не готовий залишитися без нащадків?» — Су Ян глузливо хмикнув. - «Негідник!»
Ґу Фейді гірко посміхнувся: «Су Яне, ти п'яний».
Су Ян раптом витягнув палець, ткнув ним у ніс Ґу Фейді і сказав: «Ти уникаєш проблеми».
Ґу Фейді довго мовчав і, нарешті, зітхнув: «Я визнаю, що ще не продумав, як це вирішити... але я докладу всіх зусиль».
Су Ян, схрестивши руки, сперся на стовп галереї, пильно дивлячись на Ґу Фейді.
Ґу Фейді прикусив губу, його голос став тихішим, і він обережно запитав: «Су Яне, ти... так питаєш мене, чи можу я вважати це... що ти згоден бути зі мною, на все життя, лише ми вдвох?»
Коли він говорив ці слова, його очі відбивали місячне світло, і в них, здавалося, мерехтіли зірки.
Су Ян стиснув губи, на деякий час опустив очі, думаючи, а потім сказав: «Ціле життя надто довго, я поки не можу сказати напевно. Але супроводити тебе частину шляху, мабуть, зможу».
Тіло Ґу Фейді злегка нахилилося вперед, і він урочисто запитав: «Справді?»
Су Ян не відповів.
Він простягнув руку і погладив пасма волосся Ґу Фейді, що звисали на його щоку. Його пальці ковзнули вниз по щоці і легенько стиснули підборіддя Ґу Фейді.
Потім він наблизився, повільно присуваючись до співрозмовника.
Їхнє дихання змішалося, аромат вина огорнув їх, несучи дивну і привабливу гарячу пристрасть. Здавалося, ніби демон шепотів на вухо, підштовхуючи цю двозначність до подальшого розвитку.
Дихання поступово прискорилося, вії Су Яна злегка опустилися, його губи та зуби злегка відкрилися, і він обережно прикусив губи Ґу Фейді.
Немов політ бабки, дотик був миттєвим.
Ґу Фейді раптом підвівся на коліна, вперся в плече Су Яна, притиснув його до стовпа у галереї і нахилився, поглиблюючи цей поцілунок.
Су Ян не міг уникнути цього, дозволяючи язику Ґу Фейді безперешкодно проникати всередину.
Цей поцілунок тривав довго, поки вони обоє не відчули легке запаморочення від вина. Тоді їхні губи й зуби ледве-ледве розімкнулися.
Їхні погляди зустрілися на обличчях, які були на відстані дихання, і вони усміхнулися один одному.
Ґу Фейді повернувся на своє місце, підняв глечик, який щойно випадково перекинувся на підносі, і тихо сказав: «Це вино справді чудове, шкода, що пролилося».
Су Ян дивився на хитку рідину в підносі, вдихаючи солодкий аромат османтуса і рисового вина в повітрі, і раптом нахмурився.
«Я скажу... щось не так?» — сказав він. - «Минулого разу ми пили це ж вино під час нічної закуски».
Пальці Ґу Фейді застигли, він спокійно розставив глечик і келихи і тихо сказав: «Гм».
Су Ян підійшов, притиснув його зап'ястя, примружив очі і запитав: «Того дня ти випив лише три келихи і був такий п'яний, що тебе не можна було розбудити... Скільки ти випив сьогодні?»
Ґу Фейді нарешті не витримав і засміявся.
Він облизав губи, намагаючись віджартуватися: «Су Яне, я...»
«Ти тоді прикидався п'яним?!» — Су Ян витягнув палець і сильно ткнув Ґу Фейді в чоло.
Ґу Фейді схопив його за руку і засміявся: «Я не прикидався п'яним, я і зараз п'яний. Цікаво... чи зможу я знову спати з тобою в одному ліжку цієї ночі?»
Почувши цей тон, Су Ян відчув, як у нього наїжачується волосся по всьому тілу.
Він відкинув руку Ґу Фейді, двічі засміявся і сказав: «У мене теж трохи запаморочилося, я піду спати. Завтра треба збирати речі... На добраніч, не проводжай!»
Сказавши це, він розвернувся і втік до своєї кімнати, грюкнувши дверима.
Ґу Фейді підвівся і підійшов до дверей Су Яна. Почувши шарудіння одягу майже біля самих дверей, він тихо засміявся і покликав: «Су Яне».
«Я дуже радий, що ти прийняв мої почуття».
Осіння ніч була ясною, місяць яскравим, а зірок було небагато.
Нічний вітер приніс аромати квітів, що освіжало душу.