Цієї ночі вони двічі мінялися чергуванням, а потім разом чекали світанку. Коли в печері стало трохи видно, вони вирушили до зміїної зграї.
Справді, після холодної ночі змії відповзли назад і, згорнувшись у купи біля стіни печери, були млявими і навіть не ворушилися, коли до них підходили.
Су Ян, стиснувши зуби, використовував довгий меч, щоб розкидати клуб змій і кинути їх на відкрите місце. Ґу Фейді швидко вбивав і закопував їх по одній. Не встигла зграя оговтатися, як більшість змій уже була знищена.
«Стривай, ці змії...»
Ґу Фейді раптом зупинив Су Яна і повернув голову, дивлячись на стіну печери неподалік: «Здається, там є двері. Змії, мабуть, виповзли з них».
Су Ян зарубав одну гадюку, кинув її голову в яму, вириту Ґу Фейді, і лише тоді підвівся, дивлячись у вказане місце.
Сонце вже піднялося, і в печері стало світліше. На стіні неподалік було чітко видно сліди людської роботи. Поверхня була вертикальною і рівною, справді схожою на двері.
«Давай спочатку доб'ємо змій ззовні, а потім зайдемо всередину», — сказав Ґу Фейді.
Су Ян кивнув, уже здогадуючись, що знаходиться за цими дверима.
Ореол головного героя Ґу Фейді не підвів його. Якщо ці кам'яні двері не мали відношення до сюжетної лінії спадщини Святого Меча, він би проковтнув усі зміїні трупи живцем!
Вони працювали злагоджено і швидко обшукали частину печери біля дверей, убивши всіх гадюк, які виповзли з щілини в дверях.
Коли вони підійшли ближче, справжній вигляд дверей поступово відкрився перед ними — це були важкі кам'яні двері без шарнірів, які потрібно було відсувати або пересувати вручну, щоб закрити отвір.
Усередині було непроглядно темно, без жодного світла, і не було видно жодних деталей, але крізь щілину тягнуло свіжим прохолодним вітром.
Очевидно, за дверима було щось ще.
«Змій усередині може бути більше», — похмуро сказав Ґу Фейді. — «У нас немає засобів для розведення вогню. Якщо ми необдумано зайдемо, ми можемо потрапити в ще більш небезпечну ситуацію».
Судячи з його тону, він, здавалося, не хотів продовжувати дослідження.
Як це можна допустити?
За цими дверима, ймовірно, була гробниця Святого Меча. Якщо Ґу Фейді не захоче її досліджувати і не отримає спадщину, що буде з подальшим сюжетом...
Су Ян насупився, намагаючись згадати, для чого була потрібна ця спадщина Святого Меча в подальшому сюжеті.
... Але в будь-якому випадку, ці двері виглядали незвично і їх не можна було пропустити.
Тому Су Ян нагадав: «Не забувай, з якою метою ми прийшли в пустелю».
Ґу Фейді підняв брову: «Ти справді віриш, що тут є гробниця Святого Меча? Ти проігнорував моє припущення, що вся ця справа — пастка Клану Привидів Е'ло?»
Су Ян підібрав губи, намагаючись знайти виправдання: «Загалом... Демонічна Секта отримала повідомлення, що гробниця Святого Меча справді існує. Можливо, це не гробниця, а місце, де він колись усамітнився».
Ґу Фейді ледь не розсміявся від злості: «Навіть якщо це смертоносна зміїна печера, ти все одно віриш, що там є спадщина Святого Меча, і хочеш її отримати?»
Су Ян відкрив рота, але не зміг знайти жодних розумних аргументів.
Проблеми з освітленням і зміями не були вирішені, і він не міг вимагати від Ґу Фейді ризикувати життям!
Побачивши, що Су Ян мовчить, Ґу Фейді, навпаки, зацікавився і запитав: «Невже розвідники Демонічної Секти настільки могутні?»
Су Ян здригнувся: «Що?»
Ґу Фейді сказав: «Раніше... коли ти був поранений на обриві, ти передав мені повідомлення, що гробниця Святого Меча знаходиться під обривом. Це розвідники Демонічної Секти дізналися?»
Су Ян різко здригнувся, йому захотілося проковтнути свій язик.
Тоді він був травмований і знекровлений, напівпритомний. Він відчував, що може померти там, і в його голові була лише думка, що Ґу Фейді мусить знайти гробницю Святого Меча. Він, не роздумуючи, розкрив інформацію.
Але хто б міг подумати, що він, перебуваючи в напівпритомному стані, стрибне з Ґу Фейді з обриву і якимось дивом виживе.
Ні, він не просто вижив, Ґу Фейді ще й привів його прямо в сюжетну лінію. А він навіть не подумав, перш ніж почав питати про дослідження печери та пошук гробниці Святого Меча.
Су Ян відчував внутрішнє оніміння і мовчазно думав: Цікаво, чи ще не пізно все заперечити?
Не встиг він придумати виправдання, як Ґу Фейді знову заговорив: «Раніше... ти також розповів мені про "Сувій Повернення до Гнізда" із "Канону Повернення". Джерело інформації Демонічної Секти... справді настільки глибоке?»
Су Ян: «...»
Су Ян був впертий: «Що? Я... як Святий Син міг розповісти тобі про Сувій "Повернення до Гнізда"!»
Ґу Фейді глузливо пирхнув, не викриваючи його, лише поклав руку на свій наручник і повільно погладив його.
Насправді, Су Ян знав, що його нинішня поведінка лише погіршує ситуацію, але що він міг зробити? Він не міг зізнатися, що він мандрівник у часі, і що всі його попередні дії були спробами направити сюжет у правильне русло, чи не так?
Якщо він наважиться сказати це, чи повірить Ґу Фейді?
... Ні, він дійсно не наважувався.
Обидва деякий час мовчали.
Нарешті Ґу Фейді першим порушив мовчанку: «Отже... скажи мені, ти справді хочеш зайти всередину і подивитися?»
«Я...» — Су Ян помовчав, але врешті стиснув зуби і сказав: «... Хочу!»
Ґу Фейді глибоко вдихнув і сказав: «Добре, я щось придумаю».
Су Ян відчув себе винуватим.
Він трохи подумав і сказав: «Якщо я можу бути чимось корисний, просто скажи».
Ґу Фейді глянув на Су Яна і сказав: «Спочатку допоможи мені повністю відсунути ці двері, щоб пропустити більше світла».
Почувши це, Су Ян одразу ж підійшов, і разом із Ґу Фейді вони використали внутрішню силу, щоб повільно відсунути кам'яні двері, що були відчинені лише на щілину.
Слабке світло потрапило до проходу всередині. Справді, біля входу згорнулося кілька гадюк. Раптово освітлені, деякі з них швидко відвернулися і поповзли глибше в прохід.
Коли кам'яні двері повністю відчинилися, небо надворі стало ще яскравішим. Світло залило вхідний прохід. На межі тіні на землі лежала людська рука, що вже посиніла.
«Ох!» — Су Ян скрикнув, інстинктивно схопив Ґу Фейді за руку, відтягнув його назад і тремтячим голосом запитав: «М-м-м-м-м... мертва людина?!»
Обличчя Ґу Фейді також одразу стало серйозним.
Він заспокійливо поплескав тильну сторону руки Су Яна, що стискала його передпліччя, а потім забрав у нього свій довгий меч і сказав: «Відпусти мене. Я витягну його, щоб подивитися».
Су Ян ковтнув, відпустив Ґу Фейді, намагаючись відновити свій образ людини, яку нелегко налякати.
... Але безрезультатно.
Він відступив на кілька кроків на тремтячих ногах, подумавши, що краще б він зіткнувся з цілою зграєю отруйних змій, ніж побачив труп!
Тим часом Ґу Фейді відігнав змій біля тіла, зайшов у прохід, витягнув тіло і перевернув його.
Су Ян швидко відвів погляд, його серце калатало, наче збиралося вискочити з горла.
«Він помер нещодавно, можливо, вчора», — спокійно сказав Ґу Фейді. — «Ймовірно, його вбила зміїна отрута. Судячи з одягу... о, на ньому жезл. Це людина з Брами Безмежжя... Дуже ймовірно, що після падіння в річку його також загнав у цю печеру Клан Привидів Е'ло».
Су Ян не наважувався дивитися на тіло і не міг нічого прокоментувати, лише безладно кивнув: «Гм... можливо».
Ґу Фейді знову сказав: «У нього є меч. Тимчасово візьми його, скористаєшся поки що».
Су Ян не хотів користуватися речами мертвої людини, але зброя була дуже важливою. Він міг лише, похмуро кивнувши, не обертатися.
Ґу Фейді раптом легенько засміявся і сказав: «Нам пощастило, у нього був кремінь. Тепер ми можемо розвести вогонь і посмажити м'ясо».
Су Ян: «...»
Братику, зараз час говорити про розведення вогню і смаження м'яса?
Від таких слів я вже думаю, що ти хочеш підсмажити покійного...
«Хоча він помер від зміїної отрути, його одяг досить чистий», — сказав Ґу Фейді з посмішкою. «Твій одяг на спині порваний, не хочеш обмінятися з ним одягом?»
У Су Яна волосся стало дибки. Він напружено сказав: «Ні, ні, ні, не треба!»
Ґу Фейді додав: «У нього також є тістечка. Може, з'їж одне, щоб трохи втамувати голод?»
Су Ян мало не плакав, відчайдушно хитаючи головою.
Він подумав: Ґу Фейді, ти диявол! Ти навіть не залишаєш їжу в кишенях мертвої людини? Це кінець людяності чи падіння моралі! Автор оригіналу занадто жорстокий!
Ґу Фейді нарешті не витримав і розсміявся.
Він підвівся, обійшов Су Яна, схрестив руки на грудях, піднявши брову, і стримуючи сміх запитав: «Я не знав, що ти не тільки боїшся змій, а ще й мертвих людей?»
Су Ян: «...»
Су Ян подивився на напівусміхнений вираз обличчя Ґу Фейді і раптом зрозумів... що це був жарт!
Він був у розпачі: Ґу Фейді, ти негідник! Забирайся геть!! Ти більше не той серйозний головний герой!!!
Су Ян доклав усіх зусиль, щоб зберегти спокійний вираз обличчя, намагаючись не зруйнувати образ Святого Сина Демонічної Секти.
Побачивши, що Су Ян виглядає серйозним і не відповідає, Ґу Фейді припинив сміятися і обережно запитав: «Я справді тебе налякав?»
«Ха, як може цей Святий Син бути наляканим!» — Су Ян скривив губи, видавивши зневажливу посмішку, і сказав: «Просто він помер занадто потворно, що аж ріже око... гм, забруднив очі цього Святого Сина...»
Ґу Фейді знову посміхнувся, але, побачивши, що Су Ян дивиться на нього з гнівом, пом'якшив тон і сказав: «Добре, добре, нехай він більше не забруднює твої очі. Дозволь мені потурбувати тебе, щоб ти знайшов місце, де можна викопати яму. Я піду підготую його до поховання. Ми не знаємо, як вибратися з цієї печери, тому, мабуть, не зможемо відправити його назад до Брами Безмежжя».
Сказавши це, він простягнув Су Яну свій довгий меч — він віддав Су Яну свій власний меч, а собі залишив меч покійного.
Су Ян помовчав, простягнув руку, щоб взяти меч Ґу Фейді, повернувся і пішов шукати місце, щоб викопати яму.
Поки він копав яму довгим мечем, Ґу Фейді вже використав верхній одяг покійного, щоб загорнути його відкриту голову та шкіру.
Вони разом поховали нещасного воїна Брами Безмежжя, залишивши деякі предмети, що підтверджували його особу, плануючи повернути їх до Брами Безмежжя, коли виберуться з печери.
Кремінь, який був при ньому, вирішив проблему, що стояла перед ними.
Ґу Фейді розвів вогнище, знайшов плаский камінь, вирізав у ньому заглиблення, зібрав зміїні трупи, витягнув зміїний жир із їхніх животів і витопив зміїну олію в заглибленні. Су Ян пожертвував свій вже порваний верхній одяг, просочив його зміїною олією, намотав на палиці та зробив кілька факелів.
З освітленням вони вдвох попрямували до кам'яних дверей.
У проході все ще було багато гадюк. Ґу Фейді дуже терпляче просувався вперед, знищуючи змій, а Су Ян освітлював йому шлях ззаду.
Незабаром вони пройшли через арочний кут і потрапили до досить великої кам'яної кімнати.
Посередині кімнати було кругле вогнище, а в скелі над ним був висічений отвір неправильної форми, з якого витягувався вітер, — це був димохід.
Це місце зовсім не було схоже на гробницю, скоріше на житло якогось колишнього майстра бойових мистецтв.
У цій кам'яній кімнаті було ще одне внутрішнє приміщення. Воно було досить великим, але порожнім, а стіни були вкриті численними подряпинами від меча. По боках кімнати були ще два бічні приміщення, в яких колись, мабуть, були дерев'яні двері, але тепер вони були зруйновані.
В одному бічному приміщенні лежали розбиті посудини та дерев'яне приладдя. В іншому стояло кам'яне ліжко, на якому лежав людський скелет, що давно перетворився на кістки.
«Це, мабуть, не гробниця Святого Меча», — спокійно сказав Ґу Фейді. — «Це... може бути місце, де усамітнювався якийсь попередник світу бойових мистецтв».
Сказавши це, він підійшов, щоб уважно оглянути скелет на кам'яному ліжку, і провів рукою по поверхні ліжка, змахнувши шар пилу.
«І, здається, тут хтось уже побував і пограбував. Крім цього скелета, тут, мабуть, нічого не залишилося».