Ґу Фейді, міцно обіймаючи Су Яна, однією рукою тримав меч, ледве відбиваючи атаки двох інших вбивць. Він використав свою техніку легкого руху, намагаючись відступити з кола битви.
Члени Павільйону Парячих Хмар, які постійно стежили за своїм Молодим Лордом, негайно зреагували. Вони припинили протистояння Демонічній Секти і почали збиратися перед Ґу Фейді, захищаючись від усіх сил на полі бою.
Лише зараз люди, що брали участь у загальному бою, усвідомили, що щось змінилося.
Однак, не встигли вони зреагувати, як навколо раптово пролунали кілька різких свистків із кістяних флейт.
Десятки воїнів Клану Привидів Е'ло раптом з'явилися з-за химерних скель, що височіли навколо. Використовуючи дивні рухи, вони швидко втрутилися в бій між воїнами Центральної Рівнини та членами Демонічної Секти, розсіюючи їх і змушуючи кожного битися поодинці.
У цей момент поле бою миттєво перетворилося на вкрай жорстоке видовище, повне крові та розкиданих тіл.
Саме тоді прибув Сюй Юньчжань із Хо Ін, яка оговталася. Побачивши ситуацію, він швидко запустив сигнальну ракету, яку використовували в Центральній Рівнині.
Полум'я ракети було яскраво-червоним, кидаючись в очі навіть вдень. Він міг лише сподіватися, що якісь воїни Центральної Рівнини поблизу побачать цей сигнал про допомогу і прийдуть на порятунок.
Су Ян відчував пекучий біль у спині, перед його очима все чорніло. Хоча він був притомний, він не міг протистояти наростаючій втомі і майже знепритомнів.
Він міцно вчепився в комір Ґу Фейді, зібрав свою внутрішню силу і тихо передав йому думку: [Під обривом... уздовж річки... гробниця Святого Меча... знаходиться... під обривом...]
Ґу Фейді міцніше притиснув його до себе і хрипким голосом сказав: «Не хвилюйся, я тут. Все буде добре...»
Кілька майстрів Клану Привидів Е'ло прорвалися крізь охоронців Павільйону Парячих Хмар і кинулися до Ґу Фейді.
Вони розмахували своїми вигнутими шаблями. Їхні прийоми були жорстокими та рішучими. Спільна атака, здавалося, формувала якусь бойову побудову, через що Ґу Фейді не міг побачити в ній слабких місць і міг лише насилу захищатися.
Ґу Фейді, тримаючи напівпритомного Су Яна, бився однією рукою і був знесилений. Його змушували відступати крок за кроком. Його тіло було поранене шаблями в кількох місцях, і він був на межі поразки.
А Сюй Юньчжань, застрягши в гущі бою, не міг прорватися. Він безпорадно дивився, як Ґу Фейді та Су Яна притискають до краю обриву, і міг лише тривожитися.
Су Ян, який на деякий час знепритомнів, знову нечітко розплющив очі. Від хитання в обіймах Ґу Фейді він побачив обрив, що був зовсім поруч, і темно-синю річку внизу.
Він чув безладні звуки боротьби, крики гніву та жаху позаду, а також відчував прискорене, болісне дихання Ґу Фейді... і вирішив відкинути все і ризикнути.
Він зібрав усю свою останню силу, підняв руки, обійняв Ґу Фейді за талію і сильно відштовхнувся ногами — кинувши себе і Ґу Фейді без вагань униз, у прірву глибиною в десятки чжанів!
««Фейді—!»
Голос Сюй Юньчжаня пронизав поле бою, луною віддаючись над порожнім краєм обриву: «—Су Яне!»
Су Ян міцно обіймав Ґу Фейді. Вітер свистів у його вухах, як шторм.
Востаннє він глянув на пару блискучих, як нічні зірки, чорних очей, що були так близько, і ледь помітно посміхнувся.
Одразу після цього він втратив свідомість серед звуків води та різкого болю.
Ґу Фейді не міг не застогнати від сильного удару об воду, але міцно тримав Су Яна. Опинившись у воді, він не виплив на поверхню. Натомість, затуливши Су Яну ніс і рот, він різко відштовхнувся ногами в напрямку течії, пірнаючи глибше.
Вони пливли під водою недовго. Ґу Фейді виявив, що їх все одно переслідують — деякі члени Клану Привидів Е'ло пірнули у воду, інші бігли берегом, а групи білих примарних сов передавали інформацію в небі.
Якщо вони не зможуть відірватися від них, то, щойно вичерпають сили або зіткнуться з непрохідною місцевістю, їх, швидше за все, наздоженуть і вб'ють люди Клану Привидів Е'ло.
На щастя, ця річка, хоч і здавалася спокійною, насправді мала надзвичайно швидку течію. Ґу Фейді, несучи непритомного Су Яна, не вступав у бій у воді і не наважувався затримуватися. Він плив за течією з максимальною швидкістю, на яку був здатний, використовуючи всі свої сили.
Коли каньйон поступово звужувався, річка ставала все більш бурхливою. Ґу Фейді майже не міг контролювати своє тіло і міг лише рухатися за течією.
Раптом попереду річка розгалужилася.
З одного боку був очевидний, широкий головний потік, а з іншого — дивна, вузька щілина. Усередині щілини було темно, і не було видно, чи веде вона у відкритий простір, чи в глухий кут. Проте чіткий звук водоспаду відверто нагадував Ґу Фейді — тут був глибокий обрив, і це не було хорошим місцем.
Однак Клан Привидів Е'ло не залишив йому вибору.
Пролунав свисток із кістяної флейти, і в бурхливому головному руслі річки раптом розгорнулася величезна сітка, перекривши всю поверхню води.
Побачивши це, очі Ґу Фейді, які й так були червоними, мало не налилися кров'ю.
Краще ризикнути і спробувати, щоб знайти хоч якийсь шанс на порятунок, ніж бути жорстоко схопленим Кланом Привидів Е'ло!
Тож він міцно обійняв Су Яна, стиснув зуби, активував свою внутрішню силу, щоб змінити напрямок, і поплив до печери, де розгалужувалася річка.
Береги каньйону, наче жахливий монстр із розкритою пащею, навалилися, ковтаючи Ґу Фейді та Су Яна цілком.
Невдовзі за щілиною потік води різко обірвався і впав у глибоку, крижану підземну річку, що не мала дна.
...
На березі каньйону.
Командир воїнів Клану Привидів Е'ло підніс до губ кістяну флейту і просвистів мелодію, схожу на сміх примар.
Величезна сітка в річці була покинута, а примарні сови в повітрі розлетілися, наче вони відмовилися від погоні.
...
У непроглядній темряві підземної річки Ґу Фейді використав усі свої сили, щоб витягнути Су Яна на невеликий рівний кам'яний берег.
Берег був вузьким, і їм було трохи тісно, але принаймні вони могли вибратися з води та обробити рани.
Ґу Фейді обережно тримав Су Яна, поклавши його обличчям униз собі на коліна, і обережно торкнувся пальцями найсерйознішої ножової рани на його спині.
Можливо, через значну втрату крові, дихання та пульс Су Яна були дуже слабкими, а температура тіла почала падати. Ґу Фейді, керуючи внутрішньою силою, щоб зігріти його та лікувати, зняв із нього верхній одяг, щоб обробити рану.
Вони не мали з собою речей, коли впали у воду. У Ґу Фейді була лише невелика пачка ліків від ран, захована за пазухою, але вона вже розмокла від води, і було невідомо, наскільки вона ефективна.
Він навпомацки в темряві обережно наніс розмоклий порошок на рану Су Яна. Його пальці рухалися, також обмацуючи навколо, щоб перевірити, чи немає інших поранень.
Раптом його пальці завмерли, а потім він знову обережно провів ними по тому самому місці. Він був упевнений, що намацав старий, давно загоєний шрам.
Цей шрам був нерівним і хаотичним, не схожим на візерунок квіткового татуювання, скоріше...
... на ієрогліфи?
Ґу Фейді насупився в темряві, обережно обмацуючи шрам.
«Це... це не вважається домаганням?»
Раптом у вузькій печері підземної річки пролунав слабкий голос Су Яна.
Ґу Фейді відвів руку і спокійно сказав: «Ти прокинувся».
Су Ян застогнав і поскаржився: «Прокинувся від болю. Що ти мені намазав, чому так боляче?»
Ґу Фейді сказав: «Спеціальний засіб від ран Павільйону Парячих Хмар».
Су Ян кілька разів втягнув повітря, підвівся і зіп'явся з колін Ґу Фейді.
Можливо, через біль він почувався трохи ображеним, або ж йому потрібно було відволіктися розмовою, він недовго думаючи, пожартував: «Мені здається, що Майстер, доручивши нам займатися з сестрою Ді Лін, щось передбачав».
Ґу Фейді не підхопив розмову.
Су Ян ніяково почухав ніс і доповнив свою думку: «...Він, мабуть, здогадався, що ми часто потраплятимемо в темні печери, тому наказав сестрі Ді Лін подати нам приклад і навчити нас орієнтуватися по звуку. Хе-хе-хе...»
Ґу Фейді помовчав, так і не підтримавши жарт, і лише сказав: «Ми не можемо повернутися тим самим шляхом. Якщо ми хочемо вижити, нам потрібно знайти інший вихід».
Су Ян відкрив рота, але не знав, що сказати.
Коли він прокинувся і побачив, що його принесли в якусь дивну печеру, він зрозумів, що ореол головного героя Ґу Фейді знову спрацював.
Минулого разу вони випадково потрапили в печеру в Ставі Нефритового Дзеркала і запустили сюжетну лінію Павільйону Схованих Перлин. Цього разу вони в пустелі, і Су Ян міг пальцями ніг здогадатися, яку сюжетну лінію вони запустили!
Хоча він навмисно стрибнув з Ґу Фейді зі скелі, щоб спробувати удачу і наблизитися до сюжету гробниці Святого Меча, але тепер, коли Ґу Фейді справді знайшов печеру в пустелі, яка абсолютно не відповідала навколишньому середовищу, Су Ян не міг не відчути, як у нього мурашки біжать по шкірі.
Де ж обіцяна сюжетна лінія про кохання з головною героїнею?
Чому він знову її перехопив!
Спочатку він перехопив братню лінію Сюй Юньчжаня в Павільйоні Схованих Перлин, а тепер перехопив любовну лінію Пу Ліньюнь у гробниці Святого Меча.
Невже він перенісся сюди не для того, щоб слідувати сюжету, а щоб йти проти долі?!
Втім, у тому, що він цього разу перехопив сцену Пу Ліньюнь, немає його провини. Зрештою, Пу Ліньюнь взагалі не приїхала в пустелю. Навіть якби він хотів сприяти розвитку почуттів між головними героями, це було б безглуздо.
Подумавши про це, Су Ян запитав про те, що його турбувало: «Чому Пу Ліньюнь не приїхала в пустелю?»
Дихання Ґу Фейді трохи сповільнилося. Він довго мовчав і сказав: «Ми ледве вижили, а ти питаєш лише про це? Ти дуже хочеш її побачити?»
Су Ян ніяково посміхнувся: «О, це... насправді...»
Ґу Фейді глузливо засміявся, перебивши його: «Тож ти справді хотів викрасти її, але помилився?»
Су Ян: «...»
Було марно намагатися виправдатися.
Ґу Фейді не дочекався відповіді Су Яна і, помовчавши деякий час, знову заговорив: «... Так, вона жвава і відверта, її легко полюбити».
Су Ян згадав ту норовливу, галасливу і пустотливу дівчину. Він подумав про те, як Фань Сі кілька разів був змушений сміятися і плакати через її витівки, і вирішив, що Ґу Фейді, мабуть, бачить її крізь рожеві окуляри.
Але його "крила метелика" вже здули сцену головної героїні в пустелі, тож він не міг ще й лаяти її перед головним героєм, щоб ще більше знизити їхню прихильність один до одного!
Тому Су Ян дуже перебільшеним тоном погодився: «Справді. Ліньюнь і красива, і сильна, і має гарний характер. Її дуже легко полюбити».
Ґу Фейді більше нічого не сказав. Він змінив позу, обпершись об кам'яну стіну, сховавши міцно стиснутий кулак у складках одягу.
Су Ян нічого не помітив і, не здаючись, продовжував розпитувати: «Але чому вона не приїхала в пустелю?»
Ґу Фейді відповів: «Вона ще не закінчила навчання в Малому Нефритовому Павільйоні».
Су Ян був здивований: «Не закінчила? Як так? Вона ж уже прорвалася в техніці...»
«Вона чекає на Фань Сі», — Ґу Фейді раптом легко засміявся і сказав: «Вона тренувалася разом із Фань Сі у дворі сестри Лі, тож вони близькі. Фань Сі ще не прорвався, тому вона залишилася в Малому Нефритовому Павільйоні, кажучи, що хоче закінчити навчання разом із ним».
Су Ян: «!!!» — Ах ти, Фань-ер!
Виявляється, це ти вкрав мою головну героїню!
Ґу Фейді замовчав на мить, а потім продовжив: «Ти добре спілкуєшся з Фань Сі. Думаю, ти будеш радий бачити, що він знайшов свою пару».
Су Ян подумав: Мене не хвилює, чи знайшов він свою пару, але Пу Ліньюнь — головна героїня!
І що це за головний герой? Такий байдужий до своєї "сестри"! Ти не боїшся, що той Фань-ер її вкраде?!
Подумавши про це, Су Ян безпорадно зітхнув.
Шторм, здійнятий крилами метелика, дійсно залишав після себе проблеми. Раніше він занадто спрощував ситуацію.
Почувши зітхання Су Яна, Ґу Фейді нарешті не витримав і запитав: «Тебе дуже хвилює Ліньюнь?»