Дивно, але після того, як він з'ясовував стосунки з Ґу Фейді, повернувшись до табору, Су Яна більше не мучило безсоння, і він швидко заснув, загорнувшись у ковдру.
Коли він знову розплющив очі, був уже ранок наступного дня. Мей Шисань обережно стукав його по плечу.
Побачивши, що Су Ян прокинувся, Мей Шисань шанобливо сказав: «Святий Сину, час вирушати».
Усі Слуги-Квітів вже завершили необхідні приготування. Двоє-троє старших, які добре знали рельєф пустелі, занурилися у вивчення карти до розколини.
Бачачи, що вчорашні події ніяк не вплинули на інших, Су Ян також підбадьорився, пішов до озера вмитися й привести себе до ладу, готуючись до від'їзду.
На протилежному березі озера люди Павільйону Парячих Хмар також прокинулися. Вони збилися в невеличкі групи, невідомо що обговорюючи, і, здавалося, збиралися шукати сліди прихованої гробниці Святого Меча навколо цієї оази.
Ці люди не знали сюжету, тож цілком нормально, що вони припускали, що гробниця Святого Меча буде десь в оазі.
Су Ян швидко окинув поглядом і побачив у стайні гостьового будинку навпроти струнку жінку, яка стояла до нього спиною і годувала коня.
Він подумав: Невже в Центральній Рівнині зараз модно приймати гормони? Чому не лише Ґу Фейді так швидко виріс, а й Пу Ліньюнь, хоча ми не бачилися лише кілька місяців, теж виглядає значно вищою?»
Саме тоді Сюй Юньчжань вийшов із гостьового будинку, підійшов до стайні, сказав жінці кілька слів, підняв руку, щоб прибрати пасма волосся біля її скроні, і посміхнувся, випромінюючи ніжність.
Су Ян: «!!!»
Стривай, Сюй Юньчжаню, що це за вираз обличчя?
Пу Ліньюнь — твоя кузина... Ні, в давнину це не мало значення... Важливо те, що Пу Ліньюнь — майбутня дружина твого приятеля!
Адже ти сам пізніше зустрінеш люблячу дружину, панну Ін!
Що це означає зараз?
Чоловік і жінка поговорили деякий час у стайні, а потім Сюй Юньчжань взяв жінку за руку і повів її до будинку.
На протилежному березі озера, розділений водою, Су Ян був повністю спантеличений у ранковому світлі.
Він подумав: Схоже, що задля цензури зі сценарію було вирізано чимало сюжетних ліній. Невже видалили цю частину про "зародження кохання між кузенами Пу Ліньюнь та Сюй Юньчжанем"?
Не дивно, що сюжет має влаштувати так, щоб Ґу Фейді та Пу Ліньюнь усамітнилися в гробниці Святого Меча. Виявляється, це створює для них можливість!
Су Ян раптом відчув безпрецедентну відповідальність.
— Якщо він не зможе змусити Ґу Фейді та Пу Ліньюнь разом впасти з обриву, то Пу Ліньюнь може підкорити Сюй Юньчжань, і тоді не буде головної героїні!
Якщо не буде головної героїні, подальша сюжетна лінія, де Ґу Фейді потрапляє до забороненої зони Демонічної Секти, не зможе розгорнутися... Сюжет повністю зруйнується!
Су Ян стиснув кулак, сильно вдарив по поверхні води й швидко повернувся до табору Демонічної Секти.
Він викликав Мей Шисаня і з серйозним обличчям наказав: «Обери двох людей, щоб вони залишилися тут і розробили план. Ми повинні заманити Ґу Фейді та його групу в пустельну розколину, будь-яким способом!»
Мей Шисань був здивований: «Але, згідно з припущенням Святого Сина, гробниця Святого Меча, швидше за все, знаходиться в тому напрямку. Навіщо нам заманювати туди Ґу Фейді, щоб він конкурував із нами?»
Су Ян задумався, не знайшовши гарного виправдання, і вдав глибоку мудрість: «Звісно, у мене є свій план. В цілому... вам просто потрібно виконувати накази».
Мей Шисань помовчав, а потім відповів: «Добре, Святий Сину».
Люди Демонічної Секти швидко зібрали своє спорядження, таємно залишивши двох Слуг-Квітів чекати слушної нагоди, а решта покинула оазу Озера Вербового Листка, прямуючи до території Клану Привидів Е'ло на півночі.
— Слуга-Квітів, який знав пустелю, раніше сказав, що "розколина з річкою внизу", про яку згадував Су Ян, має бути десь на кордоні території Клану Привидів Е'ло.
Клан Привидів Е'ло знаходився на північному заході, ще віддаленіше, ніж Демонічна Секта. Вони були не стільки угрупуванням Цзянху, скільки кочовим народом, що протистояв двору, і їхня територія простягалася майже до північних льодів.
Ходили чутки, що воїни Клану Привидів Е'ло діяли таємно і вміли дресирувати чорно-білих примарних сов розміром з долоню для передачі повідомлень: вдень вони випускали білих примарних сов, які зливалися зі сніжною пустелею, а вночі — чорних, які зникали в темряві й були важко помітні.
Коли Су Ян почув, як слуга-квітів розповідав про це, його першою думкою було: Вдень п'єш білі пігулки, щоб не спати, вночі п'єш чорні, щоб добре спати...
Він подумав: Це справді вигаданий світ. Світ бойових мистецтв величезний, і є в ньому всякі дивні птахи.
Однак, він не знав, що саме тоді, коли він подумки глузував із існування цих «чорно-білих примарних сов», які навряд чи могли існувати в реальності, ці дивні маленькі пташки стрімко поширювали інформацію пустелею.
...
Коли стало відомо про гробницю Святого Меча, усі сили Цзянху Центральної Рівнини захотіли взяти участь. Але найбільше вони боялися об'єднання Павільйону Парячих Хмар, за яким стояв Лідер Альянсу Бойових Мистецтв Ґу Жохай, та його близького друга, Вілли Тисячі Кленів. Якби така велика сила втрутилася, вона могла б використати свій статус у Цзянху, щоб наказати меншим сектам ділитися інформацією або навіть віддати спадок Святого Меча. Тоді іншим було б дуже важко отримати свою частку.
— І ця новина, яку невідомо хто розповсюдив першим, ідеально вирішила нагальну проблему всіх невеликих сект.
«Що? Молодий Лорд Павільйону Парячих Хмар і Святий Син Демонічної Секти таємно зустрічалися вночі біля Озера Вербового Листка і чудово ладнали?»
«Я вже здогадувався про це, коли почув, що вони обидва вступили до Малого Нефритового Павільйону! Зрештою, багато років тому Лідер Альянсу Ґу та Лідер Демонічної Секти вчинили так само, що й спричинило тоді всі ті заворушення...»
«Тс-с, не згадуй більше про це. Будь обережний...»
«Отже, зараз історія повторюється? Павільйон Парячих Хмар знову заплутався з Демонічною Сектою?»
«Схоже, ми не можемо сліпо підкорятися Молодому Лорду Павільйона Парячих Хмар!»
«Точно! Молодь непередбачувана. Якщо його спокусить демон із Демонічної Секти, ми будемо в небезпеці!»
«Тому нам слід об'єднатися. Можливо, у нас буде шанс проти них обох...»
Ця новина задовольнила потреби всіх малих сект, тому вона поширювалася надзвичайно швидко. Менш ніж за добу пустелею вже циркулювали незліченні версії, включно з деякими новими, «пікантними» припущеннями.
«Кажуть, два роки тому, під час відбору до Малого Нефритового Павільйону, той демонічний лиходій з Демонічної Секти вже обмінювався фліртуючими поглядами та жартами з Молодим Лордом Павільйону Парячих Хмар!»
«Я чув, що два місяці тому Дванадцятого Молодого Майстра однієї секти, якого викрала Демонічна Секта, раптом відпустили. Мені здається, той демонічний лиходій, мабуть, розпускає свій гарем, щоб завоювати прихильність Молодого Героя Ґу!»
«Кажуть, два дні тому Су Ян зустрівся з Молодим Героєм Ґу. Вони билися, але Молодий Герой Ґу майже не відповідав ударом на удар, а зрештою навіть прикрив Су Яна від стріли і дозволив йому втекти!»
Звісно, ніхто не наважувався розпускати ці плітки в присутності Ґу Фейді та Су Яна. Проте Павільйон Парячих Хмар та Демонічна Секта мали власні канали для збору інформації. Тож наступного дня і Су Ян, і Ґу Фейді дізналися про різні версії цих чуток різними шляхами.
...
Су Ян виплюнув ковток води прямо в обличчя слуги-квітів, який прийшов доповісти про це.
«Що!»
Він закашлявся кілька разів, розширивши очі, і зі злістю процідив крізь зуби: «Чому новина стала такою? Хто розпускає ці чутки?!»
Слуга-Квітів, з краплями води на обличчі, зберіг спокійний та шанобливий вигляд і сказав: «Ваш підлеглий перевірив. Початкове джерело новини — Брама Безмежжя. Вони лише повідомили про Вашу нічну зустріч із Молодим Героєм Ґу. Що стосується решти... це, мабуть, герої, які поширюють неправдиві чутки».
Су Ян примружив очі: «Брама Безмежжя?»
Слуга-Квітів відповів: «Так. Брама Безмежжя завжди була відома своєю хорошою розвідкою та надзвичайно швидкою передачею повідомлень. Цього разу новини почали поширювати саме вони в пустелі».
Хай буде проклята ця Брама Безмежжя!
Су Ян потайки вилаявся у думках.
Він так обережно слідував сюжету, але все одно з'явилася така дивна теорія. Це просто не дає йому жити!
Що робити, якщо Ґу Фейді також отримає цю новину і, через необережність, ще більше поглибить розрив між собою та Пу Ліньюнь, і вона справді кинеться в обійми Сюй Юньчжаня?
Ні, пошуки розколини в пустелі треба прискорити. Він має якнайшвидше змусити Ґу Фейді та Пу Ліньюнь впасти з обриву і залишитися на самоті, щоб вони розвивали стосунки!
Проте, якщо говорити про це... він справді не міг уявити, який вираз обличчя буде у того маленького ханжі, Ґу Фейді, коли він почує ці плітки.
...
Ґу Фейді був незворушний.
Він підняв повіки, глянув на охоронця Павільйону Парячих Хмар, який прийшов із повідомленням, і байдуже сказав: «Зрозумів. Можеш йти».
Охоронець відповів і відступив.
Сюй Юньчжань зі складним виразом обличчя подивився на Ґу Фейді й запитав: «Ти не злишся?»
Ґу Фейді сказав: «Любителі пліток у Цзянху найбільше люблять перебільшувати та прикрашати. Хіба мало я бачив, як новини спотворювалися до кінця свого поширення?»
Сюй Юньчжань посміхнувся: «Я питав, чи не злишся ти на Браму Безмежжя за те, що вони таємно стежать за твоєю поведінкою?»
Ґу Фейді на мить замовк, його вираз обличчя був нечитабельним.
Він сказав: «Я з самого початку не схвалював втручання Павільйону Парячих Хмар та Вілли Тисячі Кленів у справу гробниці Святого Меча. Але всі в Павільйоні сподіваються, що я зможу отримати спадок Святого Меча, і Батько також хоче, щоб я якнайшвидше здобув авторитет у світі бойових мистецтв. У мене справді немає вибору».
Зробивши паузу, він продовжив: «Ті малі секти бояться, що ми заберемо скарб силою, і робитимуть усе можливе, щоб знайти причину тимчасово виступити проти нас. З твоїм розумінням, ти, мабуть, це передбачав».
Тоді Сюй Юньчжань посміхнувся і сказав: «Я передбачав, що вони не будуть співпрацювати з нами щиро, але я не очікував... що ти зустрінешся з ним наодинці пізно ввечері біля озера».
Почувши це, Ґу Фейді підняв брову: «Ти говориш так, ніби він якась фатальна красуня».
Сюй Юньчжань засміявся, похитав головою і сказав: «Це просто жарт».
Після невеликої паузи Ґу Фейді сказав: «У тій справі, коли Демонічна Секта стратила людей із Фортеці У Цзя біля озера, можливо, є інша історія».
Сюй Юньчжань запитав: «Ти обговорював із ним це тієї ночі?»
Ґу Фейді не відповів, і Сюй Юньчжань сприйняв це як мовчазну згоду.
«Його натура, можливо, і не зла, але його становище — ось воно яке», — сказав Сюй Юньчжань. — «Ми обоє маємо обов'язки. Я вірю, що ти не будеш керуватися емоціями й не поступишся більшим заради меншого».
Ґу Фейді все ще не відповідав.
Він опустив вії, дивлячись на свою руку, що тримала поводи.
Міцний шкіряний наруч закривав частину тильної сторони долоні. Шкіра, забарвлена від першого дотику вітру та морозу, знаходилася між зеленню та зрілістю, випромінюючи найбільш життєву енергію.
...
Вони їхали дві години й оминули ділянку нерівних, химерних скель. Раптом попереду здійнялася хмара пилу. Здавалося, кілька загонів почали битися.
Серед натовпу кидалася в очі спритна червона постать. Він бився один проти трьох і анітрохи не виглядав розгубленим. Кожен його рух був таким, ніби він бавився з тими трьома. Але невідомо чому, хоча він міг прорватися одразу, він цього не робив, більше схожий на того, хто чекає на щось, ніж на того, хто потрапив у пастку.
Ґу Фейді ледь насупився і вже збирався пришпорити коня, щоб наблизитися.
Але Сюй Юньчжань зупинив його, запитавши: «Кому ти збираєшся допомагати?»
Ґу Фейді промовчав.
Сюй Юньчжань сказав: «Брама Безмежжя, Храм Багряної Хмари та Монастир Підвісної Допомоги мають чудову репутацію у світі бойових мистецтв. Якщо ти допоможеш Су Яну, ти обов'язково зіткнешся з ними. Краще просто спостерігати».
Ґу Фейді на мить заплющив очі, його тон трохи поглибшав: «Я, звичайно, збираюся допомогти світу бойових мистецтв Центральної Рівнини».
...
У цей час Су Ян маневрував навколо трьох нападників, намагаючись продовжити цей "договірний бій" якомога довше, не завдаючи смертельних поранень.
Це була вже не перша хвиля ворогів, яких він зустрів на цьому шляху.
Ті невеликі секти, які він зустрічав раніше, не були добре організовані, і ті, хто наважувався провокувати загін його Демонічної Секти, здебільшого покладалися на чисельну перевагу. Су Ян планував затриматися дорогою, оскільки його кінцевою метою було дочекатися, поки Ґу Фейді та люди Павільйону Парячих Хмар наздоженуть їх, щоб разом дістатися до тієї розколини.
Однак цього разу вони зіткнулися з групою супротивників, з якими було не так просто впоратися.
За нагадуванням Мей Шисаня, цього разу їх спільно атакували Монастир Підвісної Допомоги та Храм Багряної Хмари, які поступалися лише Павільйону Парячих Хмар та Віллі Тисячі Кленів у Центральній Рівнині, а також Брама Безмежжя, яка вміла швидко передавати повідомлення. На щастя, серед них не було старійшин, які б керували сектами. Це були лише майстри залів, майстри вівтарів і командири охорони, тож імітувати боротьбу було не надто складно.
Просто через те, що він не хотів убивати, його можливості для маневру були дуже обмеженими.
Під час бою всі на полі чітко вловили звук кінських копит, що наближалися.
Ґу Фейді, у білому одязі, кинувся прямо на поле бою, вихопив меч і вдарив Су Яна. Його натиск був шаленим, і щойно він увійшов у бій, він відтіснив трьох чоловіків, які раніше атакували Су Яна, убік.
Су Ян ледве відбив удар Ґу Фейді, але замість того, щоб виглядати засмученим, його очі засяяли.
— Нарешті ти прийшов! Цей Святий Син так довго на тебе чекав!